Ухвала суду № 62260363, 26.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року справа №805/5273/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г., Жаботинської С.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Третього воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 р. у справі № 805/5273/14 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Третього воєнізованого гірничорятувального загону до Державної фінансової інспекції у Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про скасування п.2 вимоги №05-05.1-10-14/4396 від 14.04.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Третій воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції у Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив, скасувати п.2 вимоги №05-05.1-10-14/4396 від 14.04.2014 року про виплату премії особовому складу загону за підсумками роботи у 2011 році та 2013 році, які виплачені за рахунок економії фонду оплати праці, в межах бюджетного фінансування згідно Положення про виплату премії за рахунок економії фонду оплати праці, затвердженого командиром загону та погодженого головою профспілкового комітету від 27.11.2009 року та не проводити перерахунок щодо сум внесків Пенсійного фонду (а.с.3-8, 71).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.190-192).

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.197-202).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Третій воєнізований гірничорятувальний загін зареєстрований, як юридична особа 10.01.2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області (а.с.39-41).

Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області в період з 21 січня 2014 року по 07 березня 2014 року (із призупиненням з 08.02.2014 року по 16.02.2014 року) відповідно до п. 1.2.3.1 плану контрольно ревізійної роботи апарату Держфінінспекції в Донецькій області на 1 квартал 2014 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 20 січня 2014 року №150 Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Третього воєнізованого гірничорятувального загону за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами ревізії Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області був складений акт №05.1-16/02 від 17.03.2014 року ревізії фінансово господарської діяльності Третього воєнізованого гірничорятувального загону за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до пункту 7 акту ревізії «Законність здійснення та достовірність відображення витрат», ревізією правильності відображення у бухгалтерському обліку, дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлено виплату премії за підсумками роботи за рік згідно наказів від 30.12.2013 року № 355 та від 29.12.2011 року № 427. Дана премія передбачена Колективним договором (Положення про преміювання працівників 3 ВГРЗ), однак, необхідно зазначити, що встановлення таких норм підприємством суперечить нормам чинного законодавства. Таким чином, дане порушення призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати у грудні 2011 року та грудні 2013 року на суму 167911,75 грн (2011 97532 грн та у 2013 році 70379,75 грн). Внаслідок зайвого нарахування та виплати заробітної плати зайво перераховано єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України у періоді у грудні 2011 та 2013 на суму 61682,25 грн (2011 -25887,26 грн та за 9 місяців 2013 35794,99 грн). Порушення призвело до нанесення матеріальної шкоди підприємству на загальну суму 229594 грн (а.с.100-101).

14 квітня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на підставі вищезазначеного акту ревізії прийнято вимогу № 05-05.1-10-14/4396 про усунення порушень (а.с.9), якою, керуючись ст. 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 4.3, 6.18 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236, Державна фінансова інспекція в Донецькій області, зокрема, вимагала:

1)Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб або їх звільнення;

2)В ході ревізії встановлено, що в порушення п. 2 Додатку до розділу 9 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють в вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (з доповненнями та змінами) від 03.07.2001, п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами) підприємством проведено виплату працівникам премії за результатами роботи за 2011 та 2013 рік, яка не передбачена Галузевою угодою на загальну суму 167911 грн, та проведено оплату єдиного державного соціального внеску на суму 61682,24 грн, у звязку з чим:

- стягнути зайво виплачену суму коштів на суму 167911 грн з працівників підприємства, зазначеним у Додатку № 10 до акту ревізії від 17.03.2014 № 05.1-16/02, відповідно до норм чинного законодавства. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірах встановлених ст. 133-136 КЗпП.

- провести перерахунок щодо сум внесків до Пенсійного фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 61682,25 грн або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Інформацію про вжиті заходи було зобовязано надіслати на адресу Державної фінансової інспекції в Донецькій області разом з копіями підтверджуючих документів в термін до 08 травня 2014 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необґрунтованість позову.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України.

За пп. 4 п. 4 Положення, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування; готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень; здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства; передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інформує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства.

Відповідно до пп. 15 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини 2 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства предявляти обовязкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обовязковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обовязкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки для позивача.

У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом, у якому просив скасувати пункт 2 вимоги Інспекції про стягнення збитків, який вказує на виявлені збитки, їхній розмір та містить зобовязання повернути кошти.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, отже даний пункт вимоги не породжують безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи.

З огляду на вищенаведене, пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, внаслідок чого підстави для звернення до суду із даним позовом - відсутні, а позов - задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи № 21-40а14, 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14), від 17 листопада 2015 року (справа № 21-3498а15), від 21 квітня 2015 року (справа № 21-69а15), від 09 червня 2015 року (справа № 21-174а15), від 07 липня 2015 року (справа №21-1008а15), від 16 вересня 2015 року (справа № 21-1380а15), від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1561а15), від 23 лютого 2016 року (справа № 818/1857/14).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

З огляду на вищезазначене та керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного суду України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Третього воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 р. у справі № 805/5273/14 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 р. у справі № 805/5273/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Е.Г.Казначеєв

Судді: С.В.Жаботинська

ОСОБА_2