Постанова № 62259979, 05.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року (12 год. 26 хв.)Справа № 808/2006/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОСОР

до Одеської митниці ДФС

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВОСОР (далі позивач, ТОВ ВОСОР) до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано рішення Одеської митниці, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару та визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації. Позивачем було надмірно сплачено до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України у розмірі 70567,63 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, разом з тим, відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено в прийнятті висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в наданих до суду письмових поясненнях проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що постановою суду, якою скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, не приймалось рішення про зобовязання відповідача повернути сплачені позивачем митні платежі. Крім того, позивач просив повернути надмірно сплачені до Державного бюджету України кошти на розрахунковий рахунок платника, відкритий в установі банку. Однак, відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України встановлено, що у разі повернення надмірно сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти повертаються виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Таким чином, вважає, що Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законодавства України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розглянути дану справу у відсутність представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказах.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.06.2015 позивачем була подана митна декларація № 500060001/2015/011818 ті усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару (гумат калія GumiGold). В митній декларації позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом виходячи з ціни контракту визначення митної вартості в розмірі 31671,00 доларів США. Відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2015/00172 від 25.06.2015 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015, яким митну вартість скориговано та визначено за резервним (шостим) методом на рівні 42075,00 доларів США.

З метою уникнення затримання товару під митним контролем, позивач сплатив до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю визначеною митним органом через оформлення митної декларації № 500060001/2015/011955 від 26.06.2015.

Внаслідок винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості позивач здійснив надмірну сплату до бюджетних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України у розмірі 70567,63 грн., яка складається з : мита на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн.; додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн. та податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України у сумі 48515,25 грн. Зазначена надмірна сплата до бюджету митних та інших платежів підтверджується наступним.

Згідно митної декларації № 500060001/2015/011818 від 24.06.2015 митні платежі становили 218157,14 грн. 23.06.2016 позивачем було сплачено 220619,69 грн. Згідно митної декларації 500060001/2015/011955 від 26.06.2015, яка була оформлена на підставі неправомірних та скасованих на даний момент рішень, а саме: картки відмови у прийнятті митної декларації № 500060001/2015/00172 від 25.06.2015 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015 митні платежі збільшились на 70567,63 грн., у звязку з чим, 26.06.2015 позивачем було здійснено доплату у розмірі 64765,31 грн.

У графі 47 «В» «подробиці розрахунків» митної декларації « 500060001/2015/011955 від 26.06.2015 зазначені наступні переплати :

020 (мито на товари, що ввозяться на територію України)- 33565,04 грн. платіж по митній декларації № 500060001/2015/011818 від 24.06.2015. переплата складає 11026,19 грн.

022 (додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України) - 33565,04 грн. - платіж по митній декларації № 500060001/2015/011818 від 24.06.2015. переплата складає 11026,19 грн.

028 (податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України)- 147686,16 грн. - платіж по митній декларації № 500060001/2015/011818 від 24.06.2015. переплата складає 48515,25 грн.

З метою оскарження вищезазначених рішень, а саме : картки відмови у прийнятті митної декларації № 500060001/2015/00172 від 25.06.2015 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 по справі 808/4429/15, позов задоволено в повному обсязі, рішення митного органу, а саме: картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060001/2015/00172 від 25.06.2015 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015 скасовані та визнані протиправними. Зазначену постанову суду залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015.

15.04.2016 позивач звернувся до Одеської митниці ДФС з заявою № 17/04 про повернення коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, які надмірно сплачені до бюджету. Листом № 1786/10/15-70-19-01 від 19.05.2016 (який позивач отримав 03.06.2016) відповідач повідомив, що з метою завершення процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митницею вжито заходів з ініціювання перед ГУ ДФС в Запорізькій області проведення документальної перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД № 500060001/2015/011955 від 26.06.2015. Крім того, якщо в акті про результати перевірки буде визначено іншу митну вартість товарів, щодо яких проведено митне оформлення, і як наслідок, зафіксовано переплату митних платежів, зазначене слугуватиме підставою для подачі підприємством заяви та подальшої підготовки митницею відповідного висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи у порядку, визначеному наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами». Також відповідач зазначив, що відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України встановлено, що у разі повернення надмірно сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти повертаються виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що згідно з пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням 3/8 комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (п.2 розділу ІІІ Порядку №618).

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (п.3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. (п.4 розділу ІІІ Порядку №618).

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України. Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю (п.5 розділу ІІІ Порядку №618).

Таким чином, Порядком № 618 передбачено, що повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі заяви платника, до якої додаються документи згідно з встановленим переліком. Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати, для чого може ініціювати проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. На підставі поданої заяви, доданих до неї документів, інформації про факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати, результатів перевірки (в разі проведення) митним органом складається висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, який після підписання керівником направляється до органу Державної казначейської служби України.

При розгляді справи встановлено, що сума надмірно сплачених позивачем платежів в розмірі 70567,63 грн. (мито на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн.; додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн. та податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України у сумі 48515,25 грн.) склалася з різниці між заявленою позивачем митною вартістю товару за першим методом по МД № 500060001/2015/011818 та сумою митної вартості товару, в рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015 за резервним (шостим) методом.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано вищевказане рішення митного органу про коригування митної вартості товару та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яким позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована і підстава для сплати позивачем грошових коштів в розмірі 70567,63 грн. визначеному митним органом.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві і перехідні положення Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає право на суд. Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі ОСОБА_2 проти Італії (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява № 22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Отже, скасування рішення митного органу про коригування митної вартості, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надмірно сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

Також, суд зазначає, що Одеська митниця ДФС є територіальним органом Державної фіскальної України, на яку чинним законодавством, серед іншого, покладено обовязок щодо реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

При цьому суд зауважує, що митний орган, як орган державної влади, зобовязаний всіляко сприяти громадянам та юридичним особам в реалізації їх прав, гарантованих Конституцією України та законами України.

Щодо посилань відповідача на статті 345, 354 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.345 Митного кодексу України документальна перевірка це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 14 ст.354 Митного кодексу України передбачено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що вищевикладені приписи чинного законодавства визначають загальний порядок перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В даному випадку розмір надмірно сплачених платежів, які позивач просить повернути, було визначено не декларантом, а митним органом у звязку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2014/610072/2 від 25.06.2015.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для проведення перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, а в разі потреби, митний орган мав можливість самостійно ініціювати перевірку в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу, як визначено приписами Порядку № 618.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України (чинний на момент ухвалення судового рішення), місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань (далі Порядок №1146), який регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пунктів 8 та 11 Порядку №1146 за платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства. На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.

Згідно з п.15 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВОСОР.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158- 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача задовольнити.

Визнати дії Одеської митниці ДФС щодо ненадання висновку про повернення з бюджету України надмірно нарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи протиправними.

Зобовязати Одеську митницю ДФС скласти та надати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів за митною декларацією № 500060001/2015/011955 від 26.06.2015 у розмірі 70567,63 гривень (яка складається з : мита на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн.; додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України у сумі 11026,19 грн.; податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України у сумі 48515,25 грн.) з відповідного бюджету та направити його до органу Державного казначейства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» судовий збір у розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім ) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко