Постанова № 62259800, 20.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 р. Справа №805/2411/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С. при секретарі судового засідання Зимі М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Санаторія "Святі Гори" заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про оскарження та скасування рішення № 0006471303 від 14.07.2016 року, -

встановив :

Позивач, Санаторій "Святі Гори" заснований на власності Донецької обласної ради профспілок, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (Далі - відповідач) з вимогами про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0006471303 від 14.07.2016 року на суму 180085,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, при винесенні оскаржуваного рішення № 0006471303 від 14.07.2016 року, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.06.2014 року по 23.06.2016 року у розмірі 28805,20 грн. (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 117644,93 грн. (20% з 01.01.2015) та пеню у розмірі 33635,00 грн. (0,1%), відповідачем як контролюючим органом не враховано приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Адже, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з тим, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, контролюючий орган зазначає, що згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, та з урахуванням пункту 2 частини 11 статті 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Оскільки позивачем несвоєчасною сплачено єдиний внесок в період з 21.06.2014 року до 23.06.2016 року податковим органом прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При цьому, посилання позивача на приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відповідач вважає необґрунтованими, оскільки позивач не надавав заяву про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, та Сертифікат Торгово-промислової палати України. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Санаторій "Святі Гори" заснований на власності Донецької обласної ради профспілок зареєстрований в якості юридичної особи 28.05.1999 року (код ЄДРПОУ 30354113, 84130, Донецька область, м.Слов'янськ, м. Святогірськ, вул. Островського, будинок 9) перебуває на обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

14.07.2016 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області винесено спірне рішення № 0006471303 про застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.06.2014 року по 23.06.2016 року у розмірі 28805,20 грн. (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 117644,93 грн. (20% з 01.01.2015) та пеню у розмірі 33635,00 грн. (0,1%).

Зазначене рішення позивач отримав 22.07.2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваного рішення позивач не мав заборгованості зі сплати основної суми єдиного внеску. Але з картки особового рахунку за спірний період, вбачається, що 21.07.2014 року позивачем подано до податкового органу звіт про нарахування єдиного внеску за червень 2014 року, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 121109,10 грн. до 20 липня 2014 року. Фактично вказані кошти сплачено лише 23.07.2014 року платіжним дорученням № 139 від 23.07.2014 року на суму 288200,00 грн. Переплата на початок 2015 року складала 7195,36 грн.

Крім того, відповідно звіту про нарахування єдиного внеску за січень 2015 року позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 72366,83 грн до 20 лютого 2015 року (до цього була переплата у розмірі 7579,20 грн.).

Фактично вказані кошти були сплачені частками з урахуванням самостійно визначеного розміру єдиного внеску за лютий 20.03.2015 року у розмірі 69181,69 грн.: платіжними дорученнями № 50 від 02.03.2015 року на суму 2050,00 грн., № 48 на суму 161,80 грн., від 20.03.2015 року № 56 на суму 23,07 грн., № 58 на суму 52.00 грн., від 27.03.2015 року № 61 на суму 75000.00 грн. та № 67 на суму 60000.00 грн.- внаслідок чого виникла переплата у розмірі 3317,55 грн.

Відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску за березень 2015 року позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 53743,59 грн., за квітень - 44933,74 грн., за травень - 43194,94 грн., за червень - 47564,18 грн., за липень 2015 року - 52435,00 грн., за серпень - 34919,24 грн., за вересень 2015 року - 38252,86 грн., за жовтень 2015 року - 36339,45 грн., за листопад 2015 року - 34991,71 грн.

Сторонами не оспорюється, що вказані суми були погашені, згідно доданих до матеріалів справи квитанцій, з затримкою платежів, втім переплата на початок 2016 року була у розмірі 39245,43 грн.

Позивачем у 2016 році до податкового органу надавалися звіти про нарахування єдиного внеску, відповідно до звіту за грудунь 2015 року позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у розмірі 39031,65 грн., за січень 2016 року - 24899,30 грн., за лютий 2016 року - 23647,54 грн., за березень 2016 року - 23160,35 грн., за квітень 2016 року - 17583,26 грн., за травень 2016 року - 23476,32 грн., за червень 2016 року - 24026, 94 грн.

Сторонами не оспорюється, що станом на 25.07.2016 року переплата, згідно картки особового рахунку позивача , склала 4544,96 грн.

Між сторонами на час розгляду справи відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картці особового рахунку позивача з єдиного внеску.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 (Далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Санаторій "Святі Гори" заснований на власності Донецької обласної ради профспілок в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до положень статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

При цьому, частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

За для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем були розроблені Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 (далі - Закон №1669) зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом з тим, Законом №1669 було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

30.10.2014 року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція". Відповідно до Додатку до Розпорядження м.Слов'янськ, м. Святогірськ внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р "Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р" було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року по справі № 826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р "Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р".

За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/19984/15 від 30.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м.Слов'янськ, м. Святогірськ.

Крім того, суд враховує той факт, що позивач незважаючи на можливість бути звільненими від сплати єдиного внеску, сплачував необхідні платежі до Державного бюджету України, що передбачено частиною восьмою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 139 від 23.07.2014 року, № 50 від 02.03.2015 року на суму 2050,00 грн., № 48 на суму 161,80 грн., від 20.03.2015 року № 56 на суму 23,07 грн., № 58 на суму 52.00 грн., від 27.03.2015 року № 61 на суму 75000 .00 грн., № 67 на суму 60000.00 грн., від 16.04.2015 року № 81 на суму 80,34 грн. та № 84 на суму 1260,00 грн., від 20.05.2015 року № 91 на суму 49085,70 грн., від 26.05.2015 року № 112 на суму 152,82 грн., № 109 на суму 60,99 грн., № 108 на суму 8,30 грн., від 17.06.2015 року № 124 на суму 140,00 грн., № 125 на суму 8,30 грн., від 01.07.2015 року № 138 на суму 44400,00 грн., від 20.07.2015 року № 176 на суму 45,51 грн., № 173 на суму 755,47 грн. № 178 на суму 47564,18 грн., від 22.09.2015 року № 228 на суму 228,02 грн., від 25.09.2015 року № 237 на суму 420,00 грн., № 236 на суму 22,66 грн., від 16.10.2015 року № 269 на суму 43000,00 грн., від 21.10.2015 року № 276 на суму 114,08 грн., № 275 на суму 1893,73 грн. від 10.12.2015 року № 310 на суму 82062,02 грн., № 313 на суму 84332,21 грн., №315 на суму 86000,00 грн., №320 на суму 72600,00 грн., від 16.12.2015 року № 354 на суму 3500,00 грн., від 18.12.2015 року № 361 на суму 31500,00 грн., від 21.12.2015 року № 370 на суму 415,00 грн., № 371 на суму 22,49 грн., від 24.12.2015 року № 378 на суму 39025,00 грн., від 21.01.2016 року № 16 на суму 15,00 грн., від 21.02.2016 року № 0,88 грн., від 25.03.2016 року № 62 на суму 407,15 грн., від 19.05.2016 року № 120 на суму 80,00 грн., від 23.05.2016 року № 129 на суму 23600,00 грн., № 128 на суму 24340,03 грн., від 20.04.2016 року № 89 на суму 1264,00 грн., від 25.04.2016 року № 97 на суму 118,00 грн., від 21.04.2016 року № 92 на суму 410,30 грн., від 29.04.2016 року № 102 на суму 110,00 грн., від 16.06.2016 року № 158 на суму 410,00 грн., від 23.06.2016 року № 164 на суму 64554,01 грн., № 173 на суму 410,30 грн., позивачем здійснено сплату вказаних сум єдиного внеску до Державного бюджету України одночасно з нарахуванням виплат заробітної плати, сум винагород за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по вагітності та пологам, як того вимагає частина восьма статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи те, що позивач сплачував єдиний внесок до Державного бюджету України, крім того перебуває на території проведення антитерористичної операції, що триває по теперішній час, до нього не може застосовуватися відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, адже в порядку Закону № 1669 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, як до платників єдиного внеску.

До того ж суд критично ставиться до посилань відповідача на виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" із Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" норми стосовно внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнення його пунктом 9-3, оскільки Законом України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4.

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовуються.

В свою чергу, суд не приймає до уваги твердження відповідача, як підставу правомірності прийняття оскаржуваного рішення, що позивач не надавав заяву про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, оскільки, в матеріалах справи знаходиться заява позивача про визнання нарахованої штрафної санкції та пені безнадійним податковим боргом від 28.07.2016 року, а також відповідь Донецької торгово-промислової палати від 09.09.2016 року щодо необхідності одержання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, в якій зазначено, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерії та встановлено звільнення від виконання обов'язків Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року.

Тим паче, що по-перше, позивач як платник єдиного внеску виконує обов'язки, визначені Законом № 2464. По-друге, тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, якими запроваджено звільнення від відповідальності за Законом № 2464, не визначають додаткових умов для їх застосування, крім періоду антитерористичної операції та перебування платника єдиного внеску на території її проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску прийнято без дотримання принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем всупереч приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0006471303 від 14.07.2016 року на суму 180085,13 грн.

3. Стягнути із Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 24165094) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Санаторія "Святі Гори" (код ЄДРПОУ 30354113) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2701 (дві тисячі сімсот одну) гривню 28 копійок.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні

5. Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2016 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Молочна І. С.