Рішення № 62259134, 24.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6613/16 Справа № 203/2156/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, скасування наказу, анулювання запису у трудовій книжці,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, уточнивши позовні вимоги посилався на те, що він є інвалідом ІІ групи з порушенням функцій опори та ходьби. З серпня 1999 року по серпень 2015 року працював у відповідача на посаді лікаря функціональної діагностики. Навесні 2014 року він склав іспити і був рекомендований для присвоєння ІІ кваліфікаційної категорії за спеціальністю «функціональна діагностика». Підтвердити згодом категорію він не зміг у зв'язку з травмою, подальшими операціями й тривалим реабілітаційним періодом. У серпні 2015 року його було звільнено за власним бажанням. Між тим, після отримання трудової книжки він дізнався, що наказом від 25.05.2015 року його було переведено на посаду лікаря-стажиста функціональної діагностики. Такі дії відповідач пояснив тим, що він вчасно не пройшов переатестацію та не підтвердив категорію. На його думку, такі дії відповідача пов'язані із вкрай негативним ставленням до нього керівництва закладу, а наказ виданий з порушенням трудового законодавства. За таких обставин просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200000 грн., скасувати наказ від 25.05.2015 року № 81-к, анулювати запис про переведення на посаду лікаря-стажиста функціональної діагностики у трудовій книжці.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2016 року скасовано наказ від 25 травня 2015 року № 81-к у частині переведення ОСОБА_2 на посаду лікаря-стажиста з функціональної діагностики відділення ультразвукової та функціональної діагностики з посадовим окладом згідно з 9 тарифним розрядом. Визнано недійсним запис № 12 від 25 травня 2015 року у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, виконаний на підставі наказу від 25 травня 2015 року № 81-к.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просив рішення суду від 08 липня 2016 року про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог повністю.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в цій частині вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 02.08.1999 року позивач працював у Комунальному закладі «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради на посаді лікаря функціональної діагностики у відділенні функціональної діагностики. З 09.12.2008 року йому присвоєно другу кваліфікаційну категорію (а.с. 10).

З 01.11.2008 року позивач має статус інваліда ІІ групи за загальним захворюванням з порушенням функцій опори та ходьби (з 01.11.2010 року - безстроково) (а.с.а.с. 9, 59, 72).

25 серпня 2014 року позивач зазнав травми у виді вентоподібного перелому на межі середньої та нижньої третин діафізу зі зміщенням дистального уламку дозаду на ширину кортикального шару. Йому було накладено гіпс і до кінця 2014 року він перебував на лікарняному (а.с.а.с. 12, 13, 16).

З 09.02.2015 року по 25.02.2015 року позивач перебував у відділенні травматології та ортопедії № 1 КЗ «Обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова» з діагнозом «рефрактура н/з лівої великогомілкової кістки», де йому було проведено операцію у виді відкритої репозиції, накостного металоостеосінтезу н/з лівої великогомілкової кістки компресійною пластиною. При цьому позивачу було рекомендовано ходьбу з милицями без опори на ліву ногу до 2,5 місяців (а.с.а.с.14 - 16).

25 травня 2015 року позивача на підставі наказу № 81-к було переведено на посаду лікаря-стажиста з функціональної діагностики відділення ультразвукової та функціональної діагностики з пониженням окладу до 9 тарифного розряду (запис № 12 трудової книжки). Його з цим наказом ознайомлено не було (а.с.а.с.10-звор., 18).

З 25.06.2015 року по 25.07.2015 року позивач перебував в основній щорічній відпустці як інвалід ІІ групи (а.с.а.с. 43, 74).

З 27.07.2015 року по 31.07.2015 року, з 03.08.2015 року по 07.08.2015 року, з 10.08.2015 року по 14.08.2015 року та з 17.08.2015 року по 21.08.2015 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати (а.с. 44,45).

21 серпня 2015 року позивача було звільнено за власним бажанням згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) (а.с.а.с. 10-звор., 17).

З 03.10.2015 року по 29.10.2015 року позивач перебував у відділенні травматології та ортопедії № 1 КЗ «Обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова» з діагнозом «закритий оскольчастий перелом с/з та н/з лівої стегнової кістки із зміщенням уламків», де йому було проведено операцію у виді відкритої репозиції, накостного металоостеосінтезу лівої стегнової кістки пластиною з кутовою стабільністю. При цьому позивачу було рекомендовано ходьбу з милицями без опори на ліву ногу до 3 місяців (а.с. 8).Дотепер він рухається з милицями й проходить реабілітацію вдома.

Вирішуючи спір, суд встановив, що переведення позивача на іншу посаду відбулося з порушенням закону, і таке порушення безумовно вплинуло на його моральний стан. З урахуванням тривалої хвороби позивача, який не видужав й дотепер, суд вважав, що йому було заподіяно моральну шкоду, яку суд першої інстанції оцінив в 50000 грн.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду неможливо з огляду на наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.02.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 вищезазначеної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу cтраждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань. Проте, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. з посиланням, в тому числі, на тривалу хворобу позивача не в повній мірі відповідає вищезазначеним вимогам норм матеріального права, оскільки хвороба позивача не є наслідком видання спірного наказу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки про спричинення йому такої шкоди свідчить сам факт видання незаконного наказу, в результаті якого було порушено нормальні життєві зв'язки позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції з урахуванням тривалості неправомірних дій відповідача, характеру заподіяної шкоди та обсягу перенесених позивачем страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості підлягає зміні, а розмір стягнутої моральної шкоди - зменшенню до 1000 грн., в задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради- задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2016 року в частині стягнення з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 50000, 00 грн. - змінити.

Стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради(код ЄДРПОУ - 01985370) на користь ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1) компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 1000, 00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова