Рішення № 62258593, 19.08.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4305/16-ц

Провадження № 2/0202/2241/2016

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретареві Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності права власності, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №202/4305/16-ц.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Судом встановлено, що при постановленні зазначеного рішення не було розглянуто позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, в яких останній просив суд визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на домоволодіння №12 по вул. Новосибірській у м.Дніпропетровську та визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на квартиру №105, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд.4 загальною площею 21,6 кв.м. та житловою площею 11,8кв.м.

Сторони в судове засідання не з?явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.02.2013р. ОСОБА_5 є власником квартири № 105 у будинку №4 по ж/м Тополя-2 у м.Дніпропетровську. Відповідно до технічного паспорту на квартиру вона має загальну площу 21,6 кв.м. та житлову площу 11,8кв.м.

02лютого 2016р. ОСОБА_5 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме: квартиру №105 у будинку №4 по ж/м Тополя-2 у м.Дніпро та домоволодіння №12 по вул.Новосибірській у м.Дніпро.

За життя заповіту ОСОБА_5 не склав.

Згідно зі ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

ОСОБА_3, починаючи з 03січня2006 року проживав разом з померлим за адресою: м.Дніпро, ж/м Тополя-2, буд.4 кв.105, вони були один для одного рідними людьми, піклувалися один про одного, ОСОБА_5 виховував ОСОБА_3

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

В силу ч.ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р.:

Відповідно дочастини першої статті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частинатретястатті 344 ЦК).Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України, єдиним правовим способом захисту порушених прав є визнання права власності за набувальною давністю, що відповідає діючому законодавству.

З дозволу померлого у квартирі також проживає відповідач, який вважає себе таким, що також має право на спадкування майна після смерті померлого.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру вона має загальну площу 21,6 кв.м. та житлову площу 11,8кв.м.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на квартиру №105, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд.4 загальною площею 21,6 кв.м. та житловою площею 11,8кв.м.

Решта позовних вимог ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки на їх підтвердження останнім не надано належних та допустимих доказів.

На підставі викладеного і керуючись ст. 220 ЦПК України, суд додатково,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) право власності в порядку набувальної давності на квартиру №105, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд.4 загальною площею 21,6 кв.м. та житловою площею 11,8кв.м.

В решті позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз