Ухвала суду № 62258065, 07.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

7 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення банківських вкладів,

в с т а н о в и л а :

Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 15 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнив, ухвалив: зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») видати готівкою одноразовою операцією через касу належні ОСОБА_4 кошти у валюті вкладу в розмірі 293 тис. 292 долари США 55 центів та 191 тис. 913 грн 70 коп.; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати готівкою одноразовою операцією через касу належні ОСОБА_5 кошти у валюті вкладу в розмірі 47 тис. 864 долари США 44 центи; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 тис. 654 грн судового збору в дохід держави.

Апеляційний суд м. Києва 14 січня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково, зобов'язав ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_4 кошти за відповідними договорами банківського вкладу на суми вкладів 40 тис. 260 доларів США 82 центи; 31 тис. 197 доларів США 5 центів; 102 тис. 472 грн 66 коп.; 33 тис. 215 доларів США 18 центів; 36 тис. 234 долари США 74 центи; 35 тис. 228 доларів США 22 центи; 30 тис. 195 доларів США 62 центи.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 та позовних вимог ОСОБА_5 суд відмовив.

Стягнув з ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 тис. 684 грн судового збору в дохід держави.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилила, рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року залишила без змін.

15 серпня 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, за дорученням яких діє ОСОБА_6, звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме частин першої, другої статті 614, частини першої статті 1058, частини першої статті 1059, частин першої, другої статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); пунктів 1, 2 постанови Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами».

На обґрунтування підстави перегляду вказаних судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявники посилаються на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 і 9 вересня, 7 жовтня і 25 листопада 2015 року, 3 і 10 (2 ухвали) лютого, 16 і 30 березня, 15 червня 2016 року, в яких, на їх думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 16 травня 2016 року, про перегляд якої порушують питання заявники, касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 з огляду на те, що ОСОБА_4 не довів факту внесення ним вкладу на суму 32 тис. доларів США відповідно до заяви від 9 грудня 2013 року та 15 тис. 802 доларів США 55 центів на картковий рахунок, а ОСОБА_5 не довела факту укладення нею договорів банківського вкладу.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявниками для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалах від 2 і 9 вересня 2015 року, 3 і 10 лютого, 30 березня 2016 року касаційний суд, направивши справи на новий розгляд до суду першої інстанції, указав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справ;

- в ухвалі від 7 жовтня 2015 року касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про стягнення з банку на користь позивача коштів за договором банківського вкладу та процентів за вкладом з огляду на доведеність факту укладення між сторонами договору банківського вкладу;

- в ухвалі від 25 листопада 2015 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, звернув увагу на те, що ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами, а тому зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме банк як юридична особа, а не його філія;

- в ухвалі від 10 лютого 2016 року (№ 6-28670ск15) касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про стягнення грошових коштів на користь позивачки, оскільки банк порушив її право на вільне володіння та користування належними їй грошовими коштами;

- в ухвалі від 16 березня 2016 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що за укладеними між сторонами договорами банківського вкладу виникла заборгованість, яка підлягає стягненню разом зі сплатою відсотків та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням терміну прострочення;

- в ухвалі від 15 червня 2016 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про стягнення банківського вкладу на користь позивачки з огляду на те, що зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме банк як юридична особа, а не його філія; ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Крім зазначеного, у поданій заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують також питання про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, зокрема положень ЦПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року, якою залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції, не відноситься до судових рішень, перегляд яких передбачено пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки ця ухвала не перешкоджає провадженню у справі, а тому подана заява в частині її перегляду із зазначеної підстави підлягає поверненню заявнику.

Керуючись частиною третьою статті 354, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення банківських вкладів за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Подану заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині перегляду Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк