Ухвала суду № 62258047, 26.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 травня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у зазначеній справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 2, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 8 вересня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, оскільки у заяві не було зазначено обґрунтувань підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 237 цього Кодексу; заява не була підписана особою, яка її подала; до заяви не було додано копій заяв відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також до заяви не було додано копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС.

На виконання цієї ухвали 18 жовтня 2016 року до Верховного Суду України надійшла уточнена та виправлена заява ОСОБА_2

На обґрунтування заяви ОСОБА_2 додав копії постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, та постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року, як на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постановій Верховного Суду України висновку щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Проте постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухваленого у справі рішення, не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки вона не є тим рішенням суду касаційної інстанції в розумінні пункту 2 частини першої статті 237 КАС.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з мотивів невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Що стосується посилання ОСОБА_2 на підставу, передбачену пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, слід зазначити, що аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різним порядком розгляду адміністративних справ. Крім того, Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2015 року не висловлював правової позиції щодо розгляду судами адміністративних справ за нововиявленими обставинами.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки нововиявленої обставини у справі.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування рішення за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців