Рішення № 62254883, 02.09.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23214/15-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Норенко А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської Ради, третьої особи Головного територіального управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємцем четвертої черги спадкодавця, визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просила визнати її такою, що проживала однією сім,єю із ОСОБА_3 не менш як п,ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року; визнати її спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги за законом; визнати за нею право на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Позивачка посилалась на таке: вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після смерті матері останньоїІНФОРМАЦІЯ_1 року/ проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки. Зокрема, серед інших обов'язків, вона здійснювала постійний догляд за ОСОБА_3 через її тяжкий стан здоров,я, пов'язаний із сердечним захворюванням. ОСОБА_3 потребувала стороннього догляду та підтримки, оскільки після смерті її матері у неї не залишилося жодного близького родича чи інших близьких осіб, які б могли здійснювати такий догляд та допомагати у лікуванні. Вона була єдиною близькою особою для неї, оскільки вони товаришували з нею ще до смерті матері, крім того, проживали поряд, а тому після смерті її матері вони погодили їх спільне проживання, під час якого спільно здійснювали господарювання по дому, куховарили, відвідували лікарню та мали свій спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. За життя спадкодавця заповіт нею складний не був, а інші спадкоємці відсутні та з заявами про прийняття спадщини у встановленому порядку не зверталися. Враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців відповідно до ст. 1264 ЦК України вона має право на спадкування за законом у четверту чергу. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 та майно, що перебуває у квартирі у вигляді коштовностей, побутової техніки, домашніх меблів та гарнітури. Вона звернулася до Державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю встановленого зв'язку між нею та спадкодавцем, зокрема, факту проживання однією сім'єю. Їй надано роз'яснення про необхідність звернутися до суду з метою встановлення факту спільного проживання та визнання її спадкоємцем. Таким чином, як зазначено у позовній заяві, встановлення юридичного факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини має значення для належного оформлення її права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину. Факт її проживання однією сім'єю за спадкодавцем підтверджується показаннями свідків та документами, які підтверджують факт поховання з усіма пов'язаними з цим витратами та клопотами. У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та показала наступне: ОСОБА_3 за життя працювала адвокатом з кримінальних справ. Вона з квітня 2005 року після смерті своєї матері залишилася одна, бо інших родичів у неї не було та приблизно з травня-червня 2005 року вона приходила вранці, прала, з 14 до 16 години уходила до себе, готувала їжу у себе, приносила їй обіди. Всі продукти харчування приносила вона. ОСОБА_3 сплачувала комунальні послуги та вартість ліків. Вона її долучила до театру. Квартира, в якій проживала ОСОБА_3 складається з двох житлових кімнат. ОСОБА_3 від своєї квартири нікому ключ не давала, вона нікому не довіряла, її речей в квартирі не було, вона не залишала в квартирі ОСОБА_3 нічого. У ОСОБА_3 було багато коштовностей, дорогий посуд, меблі, цінні речі. ОСОБА_3 страждала на захворювання серця, іноді їй приходилось ночувати в квартирі ОСОБА_3. Померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року в квартирі позивачки, вони разом святкували новий рік. Після смерті ОСОБА_3 її квартира була опечатана, кудись були вивезені речі, потім були замінені замки.

Представник позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з,явився, надав заперечення, відповідно до яких вважав позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи до судового засідання не з,явився, просив розглядати справу за його відсутністю.

Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за таких підстав: ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 66 років померла ОСОБА_3, про що свідчить актовий запис номер 337, зареєстрований Відділом реєстрації смерті у місті Києві 05 січня 2015 року. ОСОБА_3 проживала у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті залишилася спадщина у вигляді вказаної квартир та майна, що знаходилося в ній. У судовому засіданні встановлено, що будь-яких родичів померла не мала. У відповідності до ст.ст.1261- 1263 ЦК України визначено спадкоємців першої, другої та третьої черги. У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем не менш як п,ять років до часу відкриття спадщини. У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У відповідності до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. У відповідності ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні не встановлено факту проживання позивача з померлою ОСОБА_3 однією сім'єю. Позивачем не надано будь-яких доказів, що вона та ОСОБА_3 мали єдиний сімейний бюджет та проживали однією сім'єю. У судовому засіданні встановлено, що жодної речі, яка б належала позивачці, в квартирі ОСОБА_3 не було. Позивачка лише доглядала за ОСОБА_3, готувала їй їжу, прала, водила до театру, на прогулянки, до лікарні. Але навіть ключів від квартири ОСОБА_3 вона не мала, оскільки, як заявила позивачка у судовому засіданні, остання нікому не довіряла, в тому числі і їй. У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4, який показав, що позивачка доглядала ОСОБА_3, про сімейний бюджет, джерело існування, проживання позивачки та ОСОБА_3 однією сім'єю у судовому засіданні пояснити нічого не зміг. З нотаріально завіреної заяви ОСОБА_5, допит якої ініціювала позивачка, запросивши приватного нотаріуса ОСОБА_6 до ОСОБА_5, яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та зазначила, що після смерті матері ОСОБА_3 за нею з 2005 року постійно почала доглядати її сусідка, яка проживає в 9-ій квартирі ОСОБА_1. Жоден зі свідків не підтвердив факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 на час її смерті протягом п'яти років.

У відповідності до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України номер 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем не менш як п,ять років до часу відкриття спадщини / четверта черга спадкоємців за законом/ судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім,ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. У відповідності до ст. 58 ЦПК України позивачкою не надано доказів, що підтверджують факт її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, факт ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків. Сама позивачка у судовому засіданні зазначила, що вона не проживала в квартирі спадкодавця, як не проживала і остання в її квартирі. В квартирі спадкодавця не було речей позивачки, вона навіть не мала ключів від квартири спадкодавця, що позбавляло її можливості увійти до квартири у будь-який час. У судовому засіданні знайшов свої підтвердження лише факт надання допомоги позивачкою спадкодавцеві та догляду за нею, але це не породжує право на отримання спадщини після смерті спадкодавця. Посилання позивачки на ті обставини, що вона періодично ночувала у ОСОБА_3, коли вона почувала себе погано, що вона організувала похорон не є належними доказами на підтвердження факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем. За таких обставин суд вважає позовні вимоги не доказаними. Судовий збір за дві вимоги позивача підлягає стягненню з позивача на користь держави.

На підставі ст. ст. 1258, 1264, 1267, 1268, 1270, 1277 ЦК України, ст. 256 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215, 208, 209 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської Ради, третьої особи Головного територіального управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємцем четвертої черги спадкодавця, визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя