Ухвала суду № 62253827, 21.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5190/16-ц

Номер провадження 2/489/2762/16

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Кокорєв В. В., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 22880/16-Вх

за позовом про зобов'язання вчинити певні дії,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

встановив

Позивачем подано до суду позовну заяву про зобов'язання вчинити певні дії.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, в порядку, встановленому ЦПК України, в т. ч. шляхом пред'явлення позову, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам ст. ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна відповідати встановленим формі і змісту.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в мотивувальній частині позову просив суд притягнути до відповідальності відповідача за порушення його прав, гарантій та свобод і протиправних посягань.

Проте з вказаної вимоги не можливо однозначно встановити до якої саме відповідальності позивач просив суд притягнути відповідача і разом з тим, суд зазначає таке.

Законодавцем розрізняється такі види відповідальність: дисциплінарна, кримінальна, адміністративна, цивільна.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Згідно зі статтею 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Підставою адміністративної відповідальності виступає адміністративний проступок, поняття, ознаки і склад якого закріплені в КпАП України.

Підставою кримінальної відповідальності необхідно розуміти наявність у суспільно небезпечному діянні (злочині) особи складу злочину, визначеного у конкретній статті Особливої частини Кодексу.

Підставою цивільно-правової відповідальності, є цивільне правопорушення (протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов'язують виникнення цивільно-правової відповідальності).

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вибір способу захисту свого немайнового права належить позивачу.

З наданої до суду позовної заяви не можливо визначити, який саме спосіб обрав позивач для захисту свого права.

Крім того, виклад позивачем обставин та підстав позову здійснений нечітко та неконкретно, що унеможливлює розуміння обставин справи, обґрунтування позову та змісту позовних вимог.

Крім того, позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги та сформулювати їх в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя

ухвалив

Залишити без руху позовну заяву про зобов'язання вчинити певні дії, позивач: ОСОБА_1, відповідач: ОСОБА_2 .

Надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали. В зазначений строк позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву.

В разі невиконання цих вимог у визначений строк, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя В. В. Кокорєв