Рішення № 62252429, 26.09.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/637/16-ц

Номер провадження2/711/2021/16

26 вересня 2016 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду 26.01.2016р. з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 27.05.2011р. в розмірі 17993,38грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо порядку повернення кредитних коштів.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду клопотання (а.с.39) про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи. Аналогічне клопотання міститься і в позовній заяві /а.с.3/.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі. Суду пояснила, що вона мала кредитну картку в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», але 31.03.2014р. повністю погасила кредитну заборгованість перед банком і закрила кредитну картку. З того часу послугами банку не користувалась, а відтак не має ніякої заборгованості, тому просить відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши відповідачку, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

05.05.2008р. позивачем було видано відповідачці платіжну картку №4149605375744612.

27.05.2011р. між сторонами був укладений договір, на підставі заяви відповідача /а.с.6/, за яким позивач (кредитодавець) надав відповідачеві (позичальник) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Розмір кредитного ліміту становив 15000грн. Укладений між сторонами договір складається з заяви позичальника, памятки клієнта, ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі ОСОБА_3 і правила). Умовами укладеного між сторонами договору передбачено наступне:

✓за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю відсотки в розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту;

✓погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником щомісяця до 25 числа місяця, наступного за звітним, в розмірі не менш 7% від заборгованості, але не менш 50грн, та не більше залишку заборгованості;

✓при порушенні позичальником строків погашення заборгованості сплачується пеня в розмірі базової процентної ставки по кредиту (2% на місяць) за кожен день прострочення;

✓при порушенні строків погашення кредиту на 5 та більше днів, якщо прострочена сума складає 50грн і більше, позичальник сплачує комісію в розмірі 100грн, яка нараховується один раз на місяць;

✓при порушенні позичальником строків внесення платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30днів позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн + 5% від суми заборгованості, п.1.1.5.32 ОСОБА_3 і правил.

За період 2012-2014р. позивач здійснював перевипуск платіжних карток відповідачці у зв'язку з чим вона отримувала нові картки 21.09.2012р., 21.12.2012р., 15.06.2013р. та 20.03.2014р..

31.03.2014р. відповідачкою здійснено погашення існуючої в неї перед банком заборгованості на суму 15838,13грн, що підтверджується відповідною квитанцією /а.с.91/.

01.04.2014р. платіжну картку відповідачки за №5168742327286757, яку вона отримала 20.03.2014р., закрито за її проханням, що підтверджується відповідним листом банку від 01.04.2014р. /а.с.66/.

Проте, 07.04.2014р. через сервіс «Приват24» здійснено переказ грошових коштів з картки відповідачки на користь фізичної особи ОСОБА_4, в розмірі 4800грн, у зв'язку з чим разом з комісією банку сума видаткової операції по картковому рахунку склала 4992грн. При цьому згідно наданої банком виписки з рахунків зазначена операція облікована за платіжною карткою №4149605375744612, отриманою відповідачкою 05.05.2008р..

Після 07.04.2014р. жодної операції по картковому рахунку, направленої на погашення заборгованості чи використання інших коштів, здійснено не було. Внаслідок відсутності погашення зазначеної заборгованості, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступних сум:

✓за основним боргом 5130,83грн;

✓за відсотками за користування кредитом 9536,05грн;

✓за пенею та комісією 1749,63грн;

✓фіксована суму штрафу 500грн;

✓відсоткова сума штрафу 833,02грн.

За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 17993,38грн.

Тож між сторонами кредитні правовідносини та існує спір щодо виконання кредитних зобовязань, який регулюється нормами глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Відповідно до ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачалося надання позивачем відповідачеві кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. При цьому доступ до кредитних коштів мав здійснюватись за допомогою платіжної картки.

ОСОБА_3 і правил свідчить, що клієнту видається одна основна платіжна картка з певним терміном дії. Перевипуск такої картки здійснюється з підстав закінчення терміну її дії, втрати картки або підвищення класу такої картки. Момент вручення клієнту перевипущеної платіжної картки засвідчується фотофіксацією події.

Отже отримання відповідачкою нових карток, повязане із неможливістю використання нею попередніх, що узгоджується із наданими відповідачкою поясненнями, що вона замовляла нові картки через використання коштів на її картках іншими особами без її волі, зокрема її сином.

Пунктом 2.1.1.9.11 ОСОБА_3 і правил передбачено обовязок власника картки повідомити банк про те, що інформація про ПІН код та реквізити картки відомі третім особам. Цим же пунктом передбачено, що подальше використання картки можливе після її перевипуску.

Таким чином, отримання користувачем нової картки зумовлюється припиненням дії попередньої. Отже, після отримання відповідачкою 20.03.2014р. картки №5168742327286757, дія інших мала бути заблокована позивачем, що узгоджується з п.2.1.1.9.13 ОСОБА_3 і правил.

За таких обставин, після 20.03.2014р. укладений між сторонами кредитний договір ґрунтується на наявності у користуванні відповідачки платіжної картки №5168742327286757.

31.03.2014р. відповідачкою здійснено погашення існуючої перед позивачем заборгованості по кредитним зобовязанням на суму 15838,13грн, а вже 01.04.2014р. її платіжну картку №5168742327286757 закрито позивачем. Отже на підставі ст.599 ЦК зобов'язання відповідачки за кредитним договором від 27.05.2011р. припинилося 01.04.2014р. у зв'язку із його виконанням. Як зазначила відповідачка підставою для закриття картки в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стали проблеми несанкціонованого списання коштів з її рахунку, задля уникнення яких вона погасила всю заборгованість та припинила користування послугами банку.

Відповідно до п.1.1.7.42 ОСОБА_3 і правил сторони визнають, що дія договору припиняється в момент закриття останнього рахунку клієнта, відкритого в рамках договору або такого що підпадає під дію цього договору. Враховуючи, що кредитне зобов'язання відповідачки ґрунтувалось на отриманні нею кредитного ліміту на платіжну картку, то із закриттям такої картки припиняється і кредитне зобов'язання відповідачки. Проте п.1.1.7.5 ОСОБА_3 і правил передбачено, що припинення обслуговування банком платіжної картки є підставою для закриття карткового рахунку, що відбувається не раніше 30 днів з моменту припинення обслуговування картки. За таких обставин, договірні правовідносини між сторонами станом на 01.04.2014р. не припинилися і відповідно до ОСОБА_3 і правил мали припинитися не раніше 19.04.2014р. (сплив тридцятиденного строк з моменту отримання відповідачкою останньої платіжної картки).

Отже наявність незакритого карткового рахунку та не припинення договірних відносин між сторонами є підставою для виникнення нового кредитного зобовязання, що і відбулося 07.04.2014р. внаслідок переведення коштів з карткового рахунку відповідачки.

Проте, з наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що зняття грошових коштів в сумі 4800грн з карткового рахунку відповідачки відбулось 07.04.2014р. і здійснено через систему «Приват24» з картки №4149605375744612 від 05.05.2008р.. Зазначена картка була отримана відповідачкою ще до укладання сторонами кредитного договору від 27.05.2011р., і у зв'язку з підвищенням класу картки та її перевипуском внаслідок доступу третіх осіб до ПІН коду та реквізитів картки (що відбувалось чотири рази) мала бути заблокована банком, але цього не було зроблено.

Використання картки від 05.05.2008р. для доступу до карткового рахунку та використання наявних там кредитних коштів свідчить про те, що позивач не забезпечив у належний спосіб блокування такої картки та достатніх гарантій безпеки доступу до грошових коштів. Всупереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК позивачем не надано суду доказів того, що списання з карткового рахунку відповідачки грошових коштів в сумі 4800грн, що відбулося 07.04.2014р., здійснено саме відповідачкою або з її волі, а відтак судом не встановлений факт використання відповідачкою кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачкою доведено, що з її боку було вчинено всіх необхідних дій для належного виконання кредитного зобовязання (погашення всієї заборгованості та закриття кредитної картки), але внаслідок незалежних від неї причин було здійснено доступ до її карткового рахунку третіми особами.

Враховуючи, що здійснення видаткової операції по картковому рахунку на імя відповідачки, що мало місце 07.04.2014р. на суму 4800грн, відбулося поза її волею та свідомістю, то її вина у порушенні зобов'язання з повернення таких коштів відсутня, як і відсутні підстави для повернення самих кредитних коштів, оскільки позивачем не доведено надання таких коштів саме відповідачці.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо понесених судових витрат, то суд зауважує, що у зв'язку з відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Натомість відповідачкою при поданні заяви про перегляд заочного рішення було сплачено судовий збір в сумі 275,61грн. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачка є інвалідом другої групи, а тому на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Отже, звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення відповідачкою переплачений судовий збір в сумі 275,61грн. На підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи клопотання відповідачки /а.с.85/, суд вважає що сплачена нею сума судового збору підлягає поверненню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 10-12, 27, 31, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Повернути на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за рахунок коштів Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять)грн. 61 (шістдесят одна)коп., сплаченого за квитанцією №15534391-1 від 22 липня 2016р. у Публічному акціонерному товаристві «КРЕДІ ОСОБА_5».

Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: ОСОБА_6