Рішення № 62252128, 18.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №640/7898/14ц

Провадження №22ц/790/4121/16

Головуючий1інстанції: ОСОБА_1

Категорія: кредитні Доповідач: Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

16 травня 2014 року АТ Банк «Меркурій» звернулось до суду з зазначеним позовом. Позивач просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №24 загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Ольминського, будинок №4, яка належить відповідачам на праві власності, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07 березня 2008 року у загальному розмірі 581618,81 гривень;

- визначити спосіб реалізації даної квартири шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Посилався на те, що 07 березня 2008 року між АКБ «Меркурій», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір №22-12-55 про іпотечний кредит (далі кредитний договір). За умовами цього договору останній отримав у користування грошові кошти у розмірі 379000 гривень зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном погашення до 10 березня 2038 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір №22/2-15-53. За умовами цього договору предметом іпотеки є вище вказана квартира, що належить відповідачам на праві власності.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором, станом на 12 травня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 581618,81 гривень, з яких: 357944,40 гривень заборгованість за основним боргом, 193468,15 гривень - заборгованість за процентами, 30206,26 гривень - пеня за порушення зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. Крім того, штрафні санкції за порушення умов іпотечного договору складають 71940 гривень, з яких: 65400 гривень штраф за порушення п.2.4.9, 2.4.10 згідно п.6.2 Іпотечного договору та 6540 гривень штраф за порушення п.2.4.4. згідно п. 6.3 Іпотечного договору.

Оскільки ОСОБА_3 не виконуються зобовязання за кредитним договором позивачем було надіслано відповідачам вимоги про усунення порушення, але такі вимоги задоволені не були, тому позивач просив задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Банк «Меркурій», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представники ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відповідач ОСОБА_4 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, просила розглядати справу за її відсутності (т.1 а.с.207-210). Відповідач ОСОБА_3 до суду жодного разу не зявився, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1ст.303 ЦПК України- у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність розміру заборгованості, та порушення позивачем строку спеціальної позовної давності щодо нарахування пені.

Такий висновок не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором і пеня нарахована позивачем за один рік, що передував зверненню до суду з даним позовом (а.с.11-26,30-32). Якщо ж наданий позивачем розрахунок заборгованості був незрозумілим, на виконання приписів ст.10 ЦПК України, сприяючи всебічному і повному зясуванню обставин справи, суд повинен був розяснити позивачу його процесуальні права та обовязки, і попередити про наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, але цієї вимоги закону не дотримався і відмовив у позові з формальних підстав.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07 березня 2008 року між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 22-12-55. За умовами цього договору ОСОБА_3 (Позичальник) отримав кредит у розмірі 379000 гривень зі сплатою за користування кредитом 12% річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 10 березня 2038 року (а.с. 5-10).

У договорі сторони погодили, що Позичальник зобов`язується щомісячно, до 10 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі не менше 1052,78 гривень та сплачувати проценти нараховані Кредитором на залишок заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань (п.2.4 договору).

Крім того сторони договору погодили, що за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобовязується сплатити на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення (п.6.2 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит 07 березня 2008 року між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_5, був укладений договір іпотеки №22/2-15-53 (а.с.27-29).

За умовами цього договору ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5Т надали в іпотеку нерухоме майно, співвласниками якого вони є - трикімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м, яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Ольминського, будинок №4, вартістю 654000 гривень (п.1.3. договору іпотеки).

Договором передбачено право Кредитора вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту, процентів та інших платежів у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязань за цим договором та іпотечним договором (п.5.2.4 договору).

Пунктом 6.2 договору іпотеки сторони передбачили відповідальність Іпотекодавців за порушенння умов п. 17.1, 1.8, 2.4.2, 2.4.7, 2.4.9, 2.4.10 у виді штрафу в розмірі 10% від вартості предмета іпотеки, згаданої у п.1.3 цього договору.

Пунктом 6.3 договору іпотеки передбачена відповідальність Іпотекодавців за порушенння умов п. 2.4.4 у виді штрафу в розмірі 1% від вартості предмета іптеки, згаданої у п.1.3 цього договору.

Позивач є правонаступником АКБ «Меркурій» (а.с. 41-44).

У звязку з порушенням Позичальником умов договору про іпотечний кредит 19 червня 2009 року Кредитор направив на адресу ОСОБА_3 лист з проханням здійснити платежі по графіку та пеню за кожен день прострочення виконаня зобовязання (а.с.37).

23 березня 2010 року Кредитор направив на адресу Позичальника та Іпотекодавців вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом вцілому, включаючи відсотки та пеню за прострочені платежі на загальну суму 374259,32 гривень, та попередив Іпотекодавців про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с.38-40).

Встановлено також, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Меркурій» було стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07 березня 2008 року в сумі 418195, 94 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 357944,40 гривень; заборгованість за процентами 53546,27 гривень; пеня 6705, 27 гривень. Після перегляду судом апеляційної інстанції це рішення набуло чинності (т.2 а.с.6-8) та залишається не виконаним, що сторонами не заперечується.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 вказаної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на законі.

За правилами ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За наданим позивачем розрахунком заборгованість Позичальника становить 581618,81 гривень та складається з: 357944,40 гривень - заборгованості за основним боргом, 193468,15 гривень - заборгованість за процентами, 30206,26 гривень - пеня за порушення зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. Крім того, штрафні санкції за порушення умов іпотечного договору складають 71940 гривень, з яких: 65400 гривень штраф за порушення п.2.4.9, 2.4.10 згідно п.6.2 Іпотечного договору та 6540 гривень штраф за порушення п.2.4.4. згідно п. 6.3 Іпотечного договору.

Колегія суддів погоджується з тим, що заборгованість за основним боргом становить 357944,40 гривень, які вже стягнуті на користь позивача з Позичальника за вказаним вище рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року. Цим же рішенням стягнута заборгованість за процентами 53546,27 гривень та пеня 6705, 27 гривень. Оскільки рішення суду є чинним, визначений ним розмір заборгованості за період з 10 травня 2009 року по 06 лютого 2011 року включно не підлягає доказуванню. Слід зазначити, що пеня в розмірі 6705,27 гривень за розрахунками позивача не є складовою заборгованості, що визначена Кредитором по даній справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за №6-1206цс15 наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права стягнення процентів за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, а також на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за процентами визначена за період з 07 лютого 2011 року по 11 травня 2014 року і складає 139921,88 гривень (т.2 а.с.1-3,10-12). Судова колегія погоджується з наданим позивачем розрахунком, але зважаючи на заяву відповідачів у суді першої інстанції про застосування строку позовної давності, вважає за необхідне відповідно до ст.267 ЦК України визначити розмір заборгованості за процентами в межах загального строку позовної давності за період з 01 червня 2011 року по 11 травня 2014 року, що становить 126506,32 гривень.

За даними проведеного позивачем розрахунку пеня за простроченими платежами з погашення основного боргу становить 6896,95 гривень, а пеня за просточеними платежами з погашення процентів за кредитом становить 23309,31 гривень. При цьому розрахунок пені здійснено з урахуванням приписів ст.258 ЦК України в межах річного строку за період з 12 травня 2013 року по 12 травня 2014 року.

Доказів, які б ставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за процентами в межах строку позовної давності, та пені відповідачі суду не надали.

Вимоги позивача стосовно заборгованості за штрафними санкціями за порушення умов іпотечного договору - 65400 гривень штраф за порушення п.2.4.9, 2.4.10 згідно п.6.2 Іпотечного договору та 6540 гривень штраф за порушення п.2.4.4. згідно п. 6.3 Іпотечного договору судова колегія вважає необгрунтованими.

По-перше, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами були порушені перелічені пункти Іпотечного договору. По-друге, позовні вимоги заявлено про звернення стягнення на предмет іпотеки, а згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, якими не є зобовязання за іпотечним договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07 березня 2008 року,у рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки складає 568203,25 гривень, з яких: заборгованість, що стягнута з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Меркурій» за рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року в розмірі 411490,67 гривень (заборгованість за основним боргом в розмірі 357944,40 гривень та заборгованість за процентами 53546,27 гривень); заборгованість за процентами в сумі 126506,32 гривень, що виникла за період з 01 червня 2011 року по 11 травня 2014 року; заборгованість за пенею в сумі 30206,26 гривень, що виникла за період з 12 травня 2013 року по 12 травня 2014 року.

У п.1.4 іпотечного договору сторони погодили, що у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у будь-якому випадку його вартість буде визначатися на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна або встановлюватися за домовленістю сторін.

Враховуючи що сторони не дійшли домовленості щодо вартості предмету іпотеки, беручи до уваги положення ст.38 Закону України «Про іпотеку» та правову позицію, що викладена в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа №6-1239цс16), судова колегія визначає початкову вартість предмета іпотеки відповідно до Звіту про оцінку майна №52-10-16 від 12 жовтня 2016 року, виконаного субєктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_6 (Свідоцтво про державну реєстрацію №24800000000110856 від 23 червня 2009 року; Сертифікат субєкта оціночної діяльності №885/15 від 10 листопада 2015 року) у 1437520 гривень.(т.2 а.с.77)

Посилання представника ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_4 на пропуск позивачем строку позової давності є помилковим.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як зазначено вище, дійсно Кредитор, скориставшись своїм правом (п.5.2.4 договору про іпотечний кредит) у березні 2010 року змінив строк виконання основного зобовязання, направивши Позичальнику та Іпотекодавцям відповідну Вимогу, 10 лютого 2011 року АТБ «Меркурій» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором №22-12-55 від 07 березня 2008 року і цей позов було задоволено 19 липня 2012 року.

Враховуючи, що за вказаним вище судовим рішенням з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за тілом кредиту у повному обсязі, доводи представника ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_8 про застосування строку позовної давності до окремих щомісячних зобовязань боржника за договором, є безпідставними.

З даним позовом Банк звернувся у травні 2014 року, а отже в межах строку позовної давності.

Як зазначено вище заборгованість за процентами та пенею визначена в межах, встановлених законом строків позовної давності.

Посилання представника ОСОБА_5 на п.1.1, ч.4 п.4.1 договору іпотеки та на те, що для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки позовну давність необхідно обраховувати з моменту невиконання відповідачами письмових Вимог, які були направлені Кредитором на адресу Іпотекодавців у березні 2010 року (з огляду на зміну Кредитором строку виконання основного зобовязння) є субєктивною думкою яка не ґрунтується на законі.

Не можна погодитися і з доводами відповідачів стосовно відсутності права у ПАТ Банк «Меркурій» на предявлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судовим розглядом встановлено, що 15 квітня 2008 року між позивачем та Державною іпотечною установою було укладено договір про відступлення права вимоги №694/08, за умовами якого позивач передав, а Державна іпотечна установа прийняла всі права вимоги за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3, та іпотечним договором №22/2-15-53 між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від тієї ж дати (а.с.143-144).

Через прострочення сплати чергового платежу за іпотечним кредитом протягом двох місяців, що призвело до невідповідності іпотечного кредиту Стандартам Установи, відбулося зворотне відступлення прав вимоги від Державної іпотечної установи до позивача, як це прямо передбачено умовами укладеного договору від 15 квітня 2008 року (п.п. 1.3, 2.3, розділ 4) (а.с.146).

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (т.1 а.с.145), станом на 14 квітня 2016 року Іпотекодержателем спірного предмету іпотеки є ПАТ Банк «Меркурій». Згідно цього ж витягу підставою виникнення іпотеки зазначено: іпотечний договір №22/2-15-53 від 07 березня 2008 року; повідомлення про відступлення права вимоги від 18 лютого 2010 року, видавник - Державна іпотечна установа; виписка про стан заборгованості АТ Банк «Меркурій» у місті Харкові по зворотній вимозі за договором відступлення №694/08 позичальника ОСОБА_3 станом на 01 березня 2010 року, видана Державною іпотечною установою 03 березня 2010 року (т.2 а.с.5).

Отже доводи представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.207-210), наведені в обґрунтування своїх заперечень, позиції позивача не спростовують.

Ухвалюючи нове рішення судова колегія вирішує питання про судові витрати, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ч. 1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07 березня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» та ОСОБА_3, в загальному розмірі 568203 (пятсот шістдесят вісім двісті три) гривень 25 копійок, яка складається:

-із заборгованості, що стягнута з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Меркурій» за рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року станом на 07 лютого 2011 року в розмірі 411490,67 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 357944,40 гривень; заборгованість за процентами 53546,27 гривень;

-із заборгованості за процентами в сумі 126506,32 гривень, що виникла за період з 01 червня 2011 року по 11 травня 2014 року;

-із заборгованості за пенею в сумі 30206,26 гривень, що виникла за період з 12 травня 2013 року по 12 травня 2014 року,

звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру №24 загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м,за адресою: місто Харків, вулиця Ольминського, будинок №4, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 таким чином: 3/4 частини квартири на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 березня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним номером 2-98-107809 згідно з розпорядженням від 18 березня 1998 року №14981, право власності на нерухоме майно зареєстровано ДКП Харківського міського бюро технічної інвентаризації 27 березня 1998 року за реєстраційним номером П-2-15651; та по 1/8 частині квартири на праві приватної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 лютого 2008 року Восьмою ХДНК за реєстровим номером 4-160, право власності зареєстровано 19 лютого 2008 року КП «ХМБТІ», номер запису П-2-15651, присвоєно реєстраційний номер 22033743.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1437520 (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» судові витрати по 1339 (одна тисяча триста тридцять девять) гривень 80 копійок з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді