Постанова № 62249156, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 640/9089/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 23.06.2016р. по справі № 640/9089/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 172 від 01 червня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії державного службовця з 01 грудня 2015 року згідно Закону України «Про державну службу»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити з 01 грудня 2015 року перерахунок позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі довідки про заробітну плату, яка видана Міністерством закордонних справ України 20 травня 2016 року за № 212/17-927-229, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2008 році в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова № 172 від 01 червня 2016 року щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії державного службовця з 01 червня 2016 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити з 01 червня 2016 року перерахунок позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, на підставі довідки про заробітну плату, яка видана Міністерством закордонних справ України 20 травня 2016 року за № 212/17-927-229, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у розмірі 90% від заробітної плати та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум пенсії. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова та з 31 січня 2008 року йому призначена пенсія за віком на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. в розмірі 90% від заробітної плати.

01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі зростанням з 01 грудня 2015 року заробітної плати державних службовців. До заяви позивач додав довідку № 212/17-927-229 від 20 травня 2016 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, виданої Міністерством закордонних справ України, заробітна плата заступника міністра, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, станом на 01 грудня 2015 року становила 14318,25 грн.

Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_1 працював на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України у Вірменії з 04 березня 2002 року по 10 серпня 2005 року та посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України у Киргизії з 11 серпня 2005 року по 19 січня 2008 року.

Згідно з Розпорядженням КМУ № 499-р від 09.09.1997 р. «Про упорядкування пенсійного забезпечення працівників закордонних установ України» (зі змінами) посада Надзвичайного і Повноважного Посла України прирівняна до посади заступника міністра.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 01 червня 2016 року № 172 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що згідно зі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Пункт 4 Постанови КМУ від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій", яким передбачається умови та порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсії державним службовцям, виключено на підставі Постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 pоку, з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу". Постановою КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року виключено пункт 4 Постанови КМУ від 31 травня 2000 року № 865" Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій" та відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України" Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 pоку перерахунки не проводяться. Оскільки в період до 01 травня 2016 року будь-які нормативні акти, в яких викладені умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям, порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсій державним службовцям не приймалися Кабінетом Міністрів України, а з 01 травня 2016 року скасовані акти щодо перерахунку пенсій держслужбовцям, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, у зв'язку у з чим рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючим державним службовцям, є протиправним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно статті 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 31 січня 2008 року на підставі в розмірі 90% від заробітної плати.

До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульовано нормами Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинність з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів зазначає, що з 01 травня 2016 року Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, а Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, з 01 травня 2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскільки заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01 травня 2016 року, то відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні йому такого перерахунку.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 202, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 23.06.2016р. по справі № 640/9089/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.