Ухвала суду № 62249000, 26.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 814/1047/16

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень щодо відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню товарів та коригування митної вартості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що підстави для відмови в прийнятті визначеної декларантом митної вартості у Миколаївської митниці Державної фіскальної служби були не обґрунтовані, а висновок щодо ненадання в повному обсязі витребуваних документів не відповідає дійсності, тому позивач вважає протиправним та такими, що підлягають скасуванню рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївської митниці ДФС від 30.03.2016 №504010000/2016/000005/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Миколаївської митниці ДФС від 30.03.2016 №504010000/2016/00016.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Миколаївська митниця Державної фіскальної служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.04. Основним видом діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який в свою чергу є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію.

Відповідно до технології виробництва підприємство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині. Для приготування цього розчину використовують гідроксид натрію (сода каустична).

01.04.2013р. ТОВ «МГЗ» уклав контракт №RF/RD/79-13/11-М з ОАО «Единая торговая компания» (г. Стелитамак, РФ) на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом близько (+/-) 201500 тонн, на загальну орієнтовну суму 86645000 доларів США (+/-) (арк.спр.18).

Відповідно до п.2.3 Контракту (з урахуванням додаткової угоди №15 від 01.04.13) ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 39,3 доларів США.

Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.

Також, п.3.2 Контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ВОАО «Химпром» (м. Волгоград, РФ), ОАО «Каустик» (м. Волгоград, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.

24.11.2015р. ТОВ «МГЗ» та ОАО «Единая торговая компания» підписали специфікацію №31 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) на грудень 2015 року – 252,67 доларів США в обсязі 7500,0 +/-% тонн (арк.спр.21 на звороті).

28.03.2016р. ОАО «Единая торговая компания» поставило на адресу позивача 23,334 т гідроксиду натрію на загальну суму 5895,18 доларів США (252,67 доларів за тонну). При цьому, відповідно до інвойсу №V-40 від 14.03.16 в якості вантажовідправника зазначено ОАО «Каустик» (РФ) (арк.спр.25).

28.03.2016р. ТОВ «МГЗ» до Миколаївської митниці була подана електронна митна декларація №504010000/2016/000729 про оформлення 23,334 кг соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 5895,18 доларів США, яка надійшла від ОАО «Каустик» (РФ) (арк.спр.11).

Разом з декларацією підприємством надано відповідачу: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01.04.2013, додаткові угоди, інвойс № V-40 від 14.03.2015, специфікацію №31 від 24.11.2015р., залізничні накладні, підтвердження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару, паспорта якості.

Тобто, ТОВ «МГЗ» під час митного оформлення зазначеної партії товару, визначив його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) – 252,67 доларів США за тонну, на загальну суму 5895,18 доларів США.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач поставив під сумнів визначену підприємством митну вартість в 252,67 доларів США за тонну, у зв’язку з тим, що, на його думку, подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не подані документи про сплату, не підтверджено право підпису інвойсу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що декларантом було надано до Митного органу усі документи, необхідні для митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в рішенні апелянта про коригування заявленої ТОВ «МГЗ» митної вартості товарів, підстави відмови в прийнятті визначеної декларантом митної вартості не обґрунтовані та висновок відповідача щодо ненадання в повному обсязі витребуваних документів не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано: 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право прийняття рішення про коригування митної вартості виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару, та у разі обґрунтування неможливості визначення митної вартості за наявними документами.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом було надано Митному органу витребувані документи та повідомлено, що вантаж - сода каустична не страхувався, оскільки умовами Контракту страхування товару не передбачене, та умови поставки СРТ (ІНКОТЕРМС-2010) не встановлюють взаємних обов'язків продавця та покупця щодо страхування товару.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ - "Фрахт/перевозка оплачені до (місце призначення)" означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, відповідно до умов Контракту - це станція Жовтнева Одеської залізниці, зобов'язання щодо страхування товару відсутні. Отже, при поставці товару на зазначених умовах страхування товару може здійснюватися лише за бажанням сторін договору.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Таким чином, судова колегія зазначає, якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, а тому відсутність такої інформації не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, а тому доводи апелянта щодо не ненадання декларантом відомостей про страхування є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про надання знижки ціни на 39,33 доларів США колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Надання знижки покупцю - це результат «комерційних переговорів, які передували укладанню Контракту. Виходячи з визначення митної вартості, комерційні переговори до формування митної вартості ніякого відношення не мають, у відповідності до ст. 49 МК України. Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни -тозару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

Доводи апелянта щодо порівняння цін на товар «сода каустична» агентства ІНS з контрактними цінами для обґрунтування достовірності або недостовірності рівня його митної вартості є необгрунтованими, оскільки інформації про біржові ціни на товар «сода каустична» агентства ІНS стосується європейського ринку, а в даному випадку, товар поставлявся з території Росії.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 термін «Франко борт» означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов поручні судна в названому порту відвантаження.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що для правильного визначення митної вартості важливе та вирішальне значення має саме ціна, що була фактично сплачена. Надані декларантом документи достовірно підтверджують митну вартість товару.

Не відповідає дійсності твердження апелянта щодо безпідставного взяття за основу для розрахунку вартості товару формули FОВ МЕD LOW, яка на його думку не може застосовуватись при поставці на умовах СРТ.

Правила Інкотермс є стандартизованими та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Ці правила регламентують, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики, встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів). Питання ціноутворення Правила Інкотермс взагалі не регламентують.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що порівняння апелянтом терміну умов поставки (СРТ) з терміном умов формування ціни на Європейській біржі (FОВ МЕD LOW) є помилковим, оскільки товар поставлявся і декларувався виключно на умовах СРТ (п. 20 Декларації), а словосполучення «FОВ МЕD LOW» немає ніякого відношення до умов поставки за правилами ІНКОТЕРМС -2010.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. Контракту ціна визначається та приймається на умовах СРТ ст.Жовтнева Одеської залізниці, а розраховується відповідно до п. 2.3 Контракту за формулою (FОВ МЕD LOW мінус 40 доларів СІІІА) і вказується в додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною Контракту.

Тобто розрахунок ціни за вказаною формулою передує підписанню додаткової угоди та фактично є передоговірною домовленістю. Як слідує з тексту Контракту, дані про біржові котирування вартості вищевказаного товару використовувались лише як базовий елемент формули визначення контрактної ціни. Знижка – 39,33 доларів США є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому вона є невід'ємною частиною ціни. Погодження такої ціни є результатом переговорів, вільного волевиявлення сторін та взаємовигідного співробітництва.

Виходячи з цього вартість імпортованого товару, узгоджена в Контракті, співпадає з даними платіжного доручення, тобто заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі.

Щодо доводів апелянта про те, що період формування цінової політики не відповідає вимогам п.1 Додаткової угоди № 15 до Контракту, оскільки відвантаження товару здійснено 15.03.2016р., а біржові котирування надані за період жовтень - листопад 2015р., хоча мали бути надані за період з 21.01.2016р. по 20.02.2016р. є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, специфікацією № 31 від 24.11.2015 р. до Контракту було погоджено ціну (252,67$) та об'єм (7500,0+/- 10%) поставки товару на грудень 2015р. Зазначена ціна у специфікації була визначена на підставі вищевказаних котирувань (за 23.10.2015р., за 30.10.2015р., за 06.11.2015р., за 13.11.2015р., за 20.11.2016р.: 300 + 300 + 300 + 280 + 280) / 5 - 39,33 = 252,67).

Відповідно до додаткових угод до Контракту№20 від 30..11.2015 року, №21 від 10.12.2015 року, №23 від 01.02.2016 року, змінено визначені у Специфікації №31 від 24.11.2015 року обсяги та строки відвантаження товару (строк відвантаження продовжено, (в т.ч. на березень 2016) та залишено ціну товару, погоджену у Специфікації №31 від 24.11.2015 року, на весь обсяг та період відвантаження (в т.ч. березень 2016р.).

Отже судова колегія вважає доводи апелянта про невідповідність ціни товару умовам додаткової угоди безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження права підпису інвойсу № V-40 від 14.03.2016 року є недоведеними, оскільки позивачем було надано копію листа ВАТ «ЄТК» від 30.03.2016 року №250/894 та копію довіреності від 23.12.2015 року № ETK/277, згідно яких зазначений інвойс підписали уповноважені продавцем особи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивачем було надано апелянту для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015р. по справі №21-591а15 між тими самими сторонами і тим же предметом спору.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик