Ухвала суду № 62248823, 18.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 р. Справа № 876/3878/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Ліщинський А.М.

за участю секретаря Бедрій Х.

представника позивача Держицький І.Р.

представника позивача Давидович М.І.

представника відповідача Петришин Р.Є.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 813/6972/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0001922200 від 9 липня 2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241800 грн та № 0001912200 від 9 липня 2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 258411 грн.

Позов мотивує тим, що в акті перевірки № 450/13-21-22/01415683 від 26 червня 2014 року на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не зазначено, кому (якому покупцю, замовнику), коли, на підставі якого договору, по якому документу, на яку суму, які товари (роботи, послуги) були продані (надані, виконанні) нижче собівартості. Крім того, не зазначено, яка саме була сформована собівартість такого товару (роботи, послуги) та ціна продажу таких товарів (робіт, послуг), що виявляється нижче собівартості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0001922200 від 9 липня 2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241800 грн та № 0001912200 від 9 липня 2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 258411 грн.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що позивач за рахунок реалізації товарно-матеріальних цінностей та виконання будівельно-монтажних робіт нижче собівартості в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України занизив базу оподаткування податком на додану вартість в сумі 921144 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 184229 грн. Крім того, за рахунок реалізації товарно-матеріальних цінностей, виробничих запасів та виконання будівельно-монтажних робіт по ціні нижче собівартості ТзОВ «Проммонтаж» СУ-27» в порушення підпункту 12.1.36, підпункту 14.1.56, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України занижено показники у рядку 02 Декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів(робіт, послуг)» на загальну суму 921144 грн. Дані обставини встановлені при проведенні планової виїзної перевірки та відображені в акті перевірки № 450/13-21-22/01415683 від 26 червня 2014 року.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області з 22 травня 2014 року до 19 червня 2014 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Проммонтаж СУ-27» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до акту № 450/13-21-22/01415683 від 26 червня 2014 року, складеного за результатами проведеної перевірки, встановлено, що позивач порушив вимоги підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.56, підпункту 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 44.1 пункту 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 283592 грн, в тому числі: за ІІ кв. 2011 року на 23897 грн, ІІІ кв. 2011 року на 54451 грн, ІV кв. 2011 року на 11804 грн, І кв. 2012 року - 25452 грн, ІІ кв. 2012 року на 5444 грн, ІІІ кв. 2012 року на 58066 грн, ІV кв. 2012 року на 104478 грн. Вказаним вище актом встановлено, що позивач порушив також вимоги пункту 188.1, статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 181334 грн, в тому числі: за липень 2011 року на 9060 грн, за січень 2012 року на 6348 грн, за лютий 2012 року на 1636 грн, за березень 2012 року на 16256 грн, за червень 2012 року на 5185 грн, за липень 2012 року на 19749 грн, за серпень 2012 року на 14810 грн, за вересень 2012 року на 8787 грн, за жовтень 2012 року на 36130 грн, за листопад 2012 року на 31647 грн, за грудень 2012 року на 31726 грн та завищено від'ємне значення за серпень 2012 року на 11955 грн.

На підставі акту № 450/13-21-22/01415683 від 26 червня 2014 року Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001912200 форми «Р» від 9 липня 2014 року, яким відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 272001 грн, в тому числі за основним платежем - 181334 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90667 грн;

- податкове повідомлення - рішення № 0001922200 форми «Р» від 9 липня 2014 року, яким відповідно до пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено порушення підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.56, підпункту 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на 331952 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36, пункту 14.1, статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.56, пункту 14.1, статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 14.1.228, пункту 14.1, статті 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно з підпунктом 138.1.1, пункту 138.1, статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення. Для підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивач надав суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року. Відповідач надав довідку від 5 травня 2016 року № 2709/8/13-21-22/708, в якій зазначено, що в матеріалах перевірки ТОВ «Проммонтаж СУ-27» відсутні документи на підтвердження собівартості придбаних та реалізованих ТМЦ, виконання будівельно-монтажних робіт та послуг за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, щодо контрагентів ТОВ «Кроно-Україна», ТОВ СП «Галка ЛТД», ПАТ «Іскра». Водночас, представники відповідача не зазначили щодо яких саме операцій позивача, з якими контрагентами і за який період встановлено порушення податкового законодавства, а також не надали розрахунків спірних рішень в частині щодо предмету спору. Таким чином, неправомірну частину оскаржуваних податкових повідомлень-рішень неможливо виокремити, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування даних рішень в цілому.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач надав суду докази на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення будівельних робіт до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, а відповідач не надав розрахунок щодо яких саме операцій, якого періоду і з якими контрагентами має місце порушення податкового законодавства, відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому. Такий висновок обґрунтовується тим, що суд не має прав для здійснення даного розрахунку, оскільки цим фактично буде перебирати на себе повноваження органу державної влади, у функції якого входить складання такого розрахунку. Аналогічна позиція зазначається у постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року та виходить із практики Європейського суду з прав людини, який зазначає, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 813/6972/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Ліщинський А.М.

Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2016 року