Постанова № 62248582, 19.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/6707/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача не зявився, від відповідача 1. ОСОБА_2. від відповідача 2. не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. по справі № 910/6707/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Моторного (транспортного) страхового бюро України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

про відшкодування шкоди у розмірі 11 897,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. позов задоволено повністю. Стягнуто з моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 11 897,64грн. страхового відшкодування та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду скаргу із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. у справі №910/6707/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016р. відновлено моторному (транспортному) страховому бюро України строк на подання апеляційної скарги, апеляційну прийнято до провадження.

Відповідачем подані письмові додаткові пояснення.

Розпорядженням №09-52/5184/16 від 27.09.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 27.09.2016р., в звязку з перебуванням судді Пашкіної С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. апеляційну скаргу моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. по справі №910/6707/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням №09-52/5604/16 від 18.10.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 18.10.2016р., в звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. апеляційну скаргу моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. по справі №910/6707/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників позивача та третьої особи, які належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.04.2011р. між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ «Порше лізинг Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2828-0157 та додаток № 28-0199-0157\12\0731 від 29.11.2012р. до нього, обєктом якого є транспортний засіб Volkswagen Polo, номер кузова НОМЕР_1. /а.с. 9/.

За умовами договору страхування, страховим випадком, зокрема, є ДТП - пошкодження, знищення або втрата застрахованого ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії договору з 29.11.2012р. по 28.11.2017р.

09.04.2013р. о 10 год. 00 хв. на вул. Богатирській в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу ЗАЗ 110270, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, під керуванням власника. Зазначене відображено у довідці №9183558 про дорожньо-транспортну пригоду. /а.с. 11/.

Винним у ДТП визнано ОСОБА_5, про що у маті ралах справи міститься відповідне рішення Оболонського районного суду міста Києва. /а.с. 17/.

09.04.2013р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулось до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. /а.с. 10/.

Позивач на підставі ремонтної калькуляції №ДККА-26117, рахунку-фактури №СЗ00247510 від 13.06.2013р., страхового акту №ДККА-26117 від 03.07.2013р. та рахунку до нього сплатив на користь ТОВ «Автосоюз» 11 897,64 грн. /а.с. 12, 13-16, 18/.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом встановлено і зазначене підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП - 09.04.2013р. не була застрахована, оскільки ОСОБА_3 являється інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням №525509. /а.с. 43/.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до ст. 41.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1. ст. 13 цього Закону.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, саме на МТСБУ покладається відповідальність за відшкодовування шкоди, завдану ОСОБА_3 внаслідок ДТП.

Щодо відсутності звернення позивача до відповідача із заявою про страхове відшкодування, то суд першої інстанції правомірно вказав на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, за яким кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання субєктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно зясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. у справі №910/6707/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. у справі №910/6707/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/6707/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

СуддіМ.А. Дідиченко

ОСОБА_1