Рішення № 62248356, 20.10.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р.Справа № 925/1120/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" до відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації про стягнення 468 143,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 468 143,09 грн., з яких: 77 874,64 грн. інфляційних втрат, 30 929,76 грн. як 3 % річних за період з 06.02.2016 по 05.09.2016 та 359 338,69 грн. пені за період з 06.02.2016 по 05.09.2016 на підставі договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти стягнення інфляційних та 3 % річних заперечує, оскільки їх стягнення не передбачено договором та просить зменшити розмір нарахованої пені на 99% в порядку ст. 83 ГПК та ст. 233 ГК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут", що здійснює діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (далі - Постачальник, позивач по справі), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", що здійснює діяльність на підставі ліцензії на розподіл природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ (далі - Газорозподільне підприємство), в особі заступника голови правління з охорони праці ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності № 90 від 06.03.2015 та відділом освіти Жашківської районної державної адміністрації, що здійснює діяльність на підставі Положення (далі - Споживач, відповідач по справі), в особі начальника відділу освіти ОСОБА_5, що діє на підставі Положення, було укладено типовий договір № 05/11241/БО-15 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір, а.с. 14-19), у відповідності до умов якого Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Сторони спеціально узгодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами з 01 липня 2015 року та укладається на строк до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити додаток 3 Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (п. 10.1 Договору).

Дана умова відповідає ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, яка визначає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зазначені договірні відносини між сторонами по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.5. Договору, за підсумками розрахункового періоду Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Газорозподільним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу.

За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу спожитого (протранспортованого) газу вони підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення цього питання обсяг спожитого (протранспортованого) газу встановлюється відповідно до даних Газорозподільного підприємства.

Відповідно до п. 3.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним підприємством відповідно до п. 2.5 розділу ІІ Договору.

Відповідно до п. 3.9. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

У відповідності до п. 4.6. Договору, остаточний розрахунок за газ відповідач проводить не пізніше 5 числа, наступного за розрахунковим.

Позивач доводить, що він з січня по березень 2016 року передав, а Відповідач прийняв природний газ за договором між сторонами, що підтверджується актами приймання передачі природного газу за підписами обох сторін ( а.с. 33-35). При цьому відповідач зазначив, що спору між сторонами з приводу кількості, вартості та якості спожитого за вказаний період газу, немає.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.2. Договору на момент укладення Договору ціна 1000 м. куб. природного газу з урахуванням послуг по його транспортуванню магістральними та розподільними трубопроводами, послуг з постачання, збору у вигляді цільової надбавки (2%) складає 7 495,10 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 10 коп.), крім того ПДВ 1 499,02 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять грн. 02 коп.). Разом 8 994,12 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 12 коп.).

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5. Договору Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 4.1. та 4.2. цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом ІІІ Договору.

Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачеві.

Як вбачається із доводів та розрахунків позивача станом на 05 вересня 2016 року загальний розмір основного боргу відповідача за договором № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 за природний газ, одержаний відповідачем в січні - березні 2016 року становив 2 042 291,96 грн. Сплачено у вказаному періоді відповідачем було лише 57 492,75 грн.

За доводами представників обох сторін, станом на час вирішення спору основний борг за спожитий газ відповідачем вже сплачено.

В зв'язку із виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем за період січня-березня 2016 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 77 874,64 грн. інфляційних, 30 929,76 грн. як 3% річних та 359 338,69 грн. пені за прострочення розрахунків (а.с. 11-13).

При розгляді даної частини позовних вимог судом встановлено таке:

За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 6.2.2. Договору між сторонами, згідно з яким у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 359 338,69 грн. пені за період з 06.02.2016 по 05.09.2016 по договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 ( а.с. 13). Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 359 338,69 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 99 % в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. Дане клопотання суд задовольняє, виходячи з такого:

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1623/2011, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру пені на 99%.

При обговоренні даного питання судом встановлено таке:

Позивач не доводив суду, що через прострочення відповідача по сплаті коштів за газ позивач мав збитки і не вказував їх розмір. Також не надано суду доказів того, які санкції за своїми договорами на постачання природного газу несе позивач. Позивач лише вказав, що судовими рішеннями з нього на користь НАК "Нафтогаз" вже стягнуто в т.ч. і пеню за прострочення розрахунків без будь-якого її зменшення. Однак суд вважає, що дана обставина не має вирішального значення.

Позивач не вказав суду, за якою ціною ним було придбано газ, який реалізовано відповідачу та який реальний дохід при цьому одержав позивач. В даному випадку різниця в ціні придбаного та проданого позивачем газу може перекривати всі його витрати на санкції за договорами придбання газу. Дану інформацію позивач суду не надає.

Відповідач просить врахувати, що відділ освіти Жашківської РДА має соціально значимий статус, адже відділ фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та забезпечує місцеві освітні заклади. При цьому довідкою від 19.10.2016 відповідач підтверджує, що у 2016 році поточні видатки відповідача із державного бюджету були недофінансовані, кошти на сплату санкцій відсутні на рахунках відділу освіти, бо не передбачаються кошторисом.

Суд вважає за можливе з урахуванням соціально значимого статусу відповідача, який фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, забезпечує місцеві освітні заклади, не має спеціального фінансування для оплати договірних санкцій, а плату за газ може вносити лише при надходженні коштів з бюджету, зменшити нараховану позивачем суму пені і стягнути з відповідача лише 3 593,39 грн. за період з 06.02.2016 по 05.09.2016 по договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 (що становить 1 % від заявленої до стягнення суми пені).

При цьому суд враховує і такі обставини:

Відповідач на час вирішення спору вже повністю погасив основний борг за газ, що підтверджено позивачем. Відповідач є кінцевим споживачем газу, бо забезпечує ним освітні заклади району і не має ніякої правової підстави стягувати з них плату за газ і санкції за прострочення розрахунків. Натомість у позивача такі права за договорами із його споживачами є. Фінансування оплати за газ для відповідача проводиться виключно за кошти бюджету, санкції за порушення зобов'язання до бюджетних зобов'язань наперед не закладаються. Ці обставини ставлять сторони (одна з яких є монополістом) у нерівні умови.

Також позивач нарахував відповідачу одночасно всі можливі санкції за порушення строків проведення розрахунків за газ. При чому по пені, яка займає непропорційно найбільшу питому вагу у позовних вимогах, позивач провів нарахування за максимальний шестимісячний період, не стягуючи пеню за коротші періоди що б могло зменшити розмір відповідальності відповідача та фінансові втрати позивача (якщо такі є), які він хоче перекрити пенею.

Суд вважає, що майнові втрати позивача, якщо вони мають місце внаслідок прострочення виконання зобов'язання по оплаті за газ, самостійно покриваються інфляційними та процентами річних, які позивач нараховує на підставі ст. 625 ЦК України.

На думку суду, для позивача не матиме негативних майнових наслідків позбавлення його можливості стягнення пені, оскільки на нарахуванні сум інфляційних, процентів річних та пені, як санкцій, позивач не будує власні фінансові прогнози та баланси і не може закладати їх до бюджету підприємства як гарантований дохід для майбутнього споживання.

Суд вважає, що викладені обставини є загально відомими фактами, що не потребують доказування.

Отже, враховуючи, зокрема, соціально значимий статус відповідача як суб'єкта, що здійснює забезпечення освітніх закладів Жашківського району; недоведеність збитків у позивача, який вже отримав повний розрахунок за газ і не вказав розмір свого прибутку від цієї операції, суд вважає, що пеня підлягає зменшенню.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 77 874,64 грн. інфляційних (а.с. 11) та 30 929,76 грн. як 3% річних (а.с. 12) по договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 позов підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, або законом.

На стягнення цих коштів поширюється трирічний строк позовної давності.

Перевіривши розрахунки позивача по програмі Ліга-Закон, суд встановив, що за належним розрахунком сума 3% річних становить 31 014,51 грн., а інфляційних -- 78 105,90 грн. за вказаний позивачем період. Однак позивач свої позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних не змінив у бік збільшення, тому суд приймає розрахунки позивача.

Доказів проведення повного розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не подав, наявність прострочення розрахунків визнав, а тому до примусового стягнення з нього на користь позивача належить 77 874,64 грн. інфляційних втрат та 30 929,76 грн. 3% річних по договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015.

Стаття 625 Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді 3% річних та інфляційних застосовується до боржника незалежно від того, чи було передбачено договором між сторонами такий вид відповідальності (на відміну від пені, яка вимагає виключно договірного погодження).

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних позивачу слід відмовити, бо така відповідальність не передбачена договором.

Доказів сплати відповідачем боргу за позовними вимогами у справі немає, правомірність позовних вимог доведена позивачем зібраними у справі доказами.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 30 929,76 грн. як 3% річних, 77 874,64 грн. інфляційних втрат, 3 593,39 грн. пені на підставі договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 укладеного між сторонами.

В решті вимог про стягнення пені у позові слід відмовити через зменшення пені за рішенням суду.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 7022,15 грн. судового збору повністю, бо судовий збір за вимогами щодо зменшеної судом пені стягується з відповідача повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02147109, Черкаська область, м. Жашків, вул. Леніна, 56) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (ідентифікаційний код 39672471, м. Черкаси, вул. Громова, 142) -- 30 929,76 грн. як 3% річних, 77 874,64 грн. інфляційних втрат, 3 593,39 грн. пені на підставі договору № 05/11241/БО-15 від 19.10.2015 та 7022,15 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у стягненні пені відмовити через зменшення її за рішенням суду.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 24 жовтня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських