Ухвала суду № 62248099, 24.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

УХВАЛА

"24" жовтня 2016 р.Справа № 916/2618/16

За позовом: Обслуговуючого кооперативу "Граніт"

До відповідача: Національного природного парку "Тузловські лимани"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача:

1) Одеський державний екологічний університет,

2) Міністерство екології та природних ресурсів України,

3) Рибальська рада Татарбунарського району Одеської області,

про зобов`язання вчинити певні дії.

та за зустрічним позовом: Національного природного парку "Тузловські лимани"

до Обслуговуючого кооперативу "Граніт"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Одеський державний екологічний університет,

2) Міністерство екології та природних ресурсів України,

3) Рибальська рада Татарбунарського району Одеської області,

про визнання договору про співпрацю від 27.07.2015 р. недійсним,

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 (за довіреністю), ОСОБА_3 (за довіреністю);

Від третьої особи 1: не з`явився.

Від третьої особи 2: не з`явився.

Від третьої особи 3: ОСОБА_4 (за довіреністю);

встановив:

Суть спору: В провадженні судді господарського суду Одеської області Волкова Р.В. знаходиться справа за позовом Обслуговуючого кооперативу "Граніт" до Національного природного парку "Тузловські лимани" та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: 1) Одеський державний екологічний університет, 2) Міністерство екології та природних ресурсів України, 3) Рибальська рада Татарбунарського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії.

24.10.2016 р. представник Національного природного парку "Тузловські лимани" звернувся до господарського суду Одеської області з заявою (зареєстрована за вхід № 25941/16) про відвід судді.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального Кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

У заяві про відвід судді відповідач посилається на порушення вимог процесуального законодавства під час прийняття позовної заяви до провадження та винесення ухвали про забезпечення позову.

Стосовно посилань відповідача про неповну сплату позивачем судового збору суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.2.23 Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, на який до речі посилався відповідач, „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Крім того, суд приймає до уваги положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), з яких вбачається, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Позивач також посилається на подання позивачем до позовної заяви копій документів, які не були засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України „Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003.

При цьому він зазначає, що такі документи не беруться до уваги у вирішення спору.

Суд цілком згоден з тим, що не оформлені належним чином письмові докази не повинні прийматися до уваги під час вирішення спору по суті. Частина 2 статті 36 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому, згідно з п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Також відповідач зазначає, що позивачем на адресу третіх сторін по справі не було надіслано доданих до позовної заяви документів та вважає, що суд повинен був повернути позовну заяву на підставі п.6 ст.63 ГПК України.

Суд звертає увагу на той факт, що п.6 ч.1 ст.63 ГПК України в якості підстави для повернення позовної заяви зазначає наступне:

„6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

Таким чином, частиною першою статті 63 названого Кодексу не передбачено можливості повернення суддею позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів третім особам (у пункті 6 цієї частини йдеться лише про відповідача).

Вказане питання висвітлено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, і хоча у розділі ІІІ п.13 цього листа йдеться про подання позову прокурором, фактично зазначено те, що „у пункті 6 цієї частини йдеться лише про відповідача, без третіх осіб.

Відповідач також зазначав, що суд не переконався у наявності повноважень ОСОБА_5 на підписання позовної заяви як директора позивача.

Стосовно цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на п.1 ч.1 ст.63 „Повернення позовної заяви:

„1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

В тексті позовної заяви ОСОБА_5 зазначений як директор, тобто посадове становище вказане. Доказів того, що він не мав права підписувати позовну заяву, суду не надано.

Разом з цим, якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду не позбавлений можливості витребувати у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Вказана позиція зазначена саме у тій постанові Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції на яку посилається відповідач.

Щодо винесення ухвали про забезпечення позову, то такі дії передбачені статтями 66, 67 Господарського процесуального Кодексу України як під час прийняття позовної заяви так і на будь-якій стадії провадження по справі і самі по собі не можуть бути підставою для тверджень про упередженість судді. Відповідач скористався своїм правом на оскарження ухвали суду в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відвід.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні письмової заяви Національного природного парку "Тузловські лимани" (зареєстрована за вхід № 25941/16 від 24.10.2016 р.) про відвід судді Волкова Р.В. по справі № 916/2618/16.

Суддя Р.В. Волков