Рішення № 62248080, 24.10.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р.Справа № 917/1358/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ, проспект Червонозоряний, 51; адреса для листування: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія", 36003, м. Полтава, вул.Червоноармійська, б.3

про стягнення грошових коштів у сумі 19 334,02 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники 27.09.2016 р., 18.10.2016 р. та 24.10.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

В судових засіданнях 27.09.2016 та 18.10.2016 були оголошені перерви в порядку ст. 77 ГПК України для надання можливості сторонам подати додаткові докази.

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача 19334,02 грн штрафних санкцій нарахованих за договором №26281 за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема вказує, що відповідач не виконав вчасно свої договірні зобов'язання, внаслідок чого йому були нараховані штрафні санкції.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між ПрАТ «Київстар» (ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.» на момент укладення договору) та ТОВ ВКК «Арія» 04 лютого 2010 року був укладений договір генерального підряду на будівництво обєктів №26281 (надалі іменується - Договір, а.с. -8), згідно умов якого відповідач зобов'язався на свій ризик згідно з заявками та/або завданням позивача, на підставі яких сторони укладають відповідні Додаткові угоди до Договору, виконати "під ключ" комплекс робіт з будівництва об'єктів замовника та або монтажу БС на таких об'єктах (надалі - роботи) (п. 1.1. Договору).

У розділі 1, п.1.2. договору сторони узгодили перелік робіт який відповідач має виконувати за умовами договору № 26281.

Відповідно до п.2.3., п.п.2.3.1. договору відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи якісно та здати їх в обсягах і у строки, що передбачені умовами договору та відповідними додатковими угодами.

Згідно п.п.2.3.9. договору позивач та відповідач передбачили, що ТОВ ВКК «Арія» зобов'язується попередити ПрАТ «Київстар» офіційним листом про будь-які обставини, що впливають на хід і строки виконання робіт, не пізніше, ніж на наступний день після виникнення таких обставин, однак, у будь-якому випадку таке повідомлення не звільняє ТОВ ВКК «Арія» від відповідальності за порушення строків виконання робіт або неналежну якість їх виконання, якщо такі обставини виникли не з вини позивача.

Також п.4.1. Розділу 4 договору № 26281 сторони погодили, що роботи виконуються у строки які вказані у відповідних додаткових угодах до Договору.

Згідно п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди №26281/112931-21 до Договору генерального підряду на будівництво об'єктів №26281 від 04.02.2010 р. до Генерального договору №26291/26300/26281 від 04.02.2010 р. (а.с. - 26) договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31 грудня 2015 р. включно. Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які не будь з зобов'язань сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії Договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.

Як зазначає позивач, 08 та 09 вересня 2015 року ПрАТ «Київстар» та ТОВ ВКК «Арія» уклали додаткову угоду № 112931-3190 та № 112931-3201 до договору ГП на будівництво об'єктів № 26281 (112931) від 04.02.2010 р. до Генерального договору №26291/26300/26281 від 4 лютого (112936/112846/112931)(а.с. - 27-30, 39-42), за умовами яких позивач замовив ТОВ ВКК «Арія» роботи з доопрацювання робочого проекту об'єкту на існуючій мережі. В перелік об'єктів входили базові станції зв'язку за відповідним адресами, згідно списку наведеному у кожній додатковій угоді.

Строк виконання робіт за вищевказаними додатковими угодами сторони визначили - 18 вересня 2015 року, проте фактично роботи були виконанні ТОВ ВКК «Арія» лише 15 жовтня 2015 року, про що складені відповідні акт приймання-передачі виконаних робіт (а.с. -31-36, 43-47).

Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п.7.3. укладеного правочину, у разі порушення строку виконання робіт належним чином, передбаченого у відповідній Додатковій угоді до цього договору, не з вини Замовника, Підрядник на вимогу Замовника сплачує останньому неустойку в розмірі 0,1% від вартості невиконаних або неналежно\несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення їх належного виконання.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, позивач вважає, що ТОВ ВКК «Арія» затримало належне виконання прийнятих на себе зобов'язань на 27 днів, в зв'язку з чим нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції загальною сумою 19334,02 грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивач дотримуючись умов договору № 26281 направив на адресу відповідача претензії № 30302/05 від 20.11.2015р. та 30304X05 від 20.11.2015 року з вимогою сплатити нараховані штрафні санкції за несвоєчасне виконання робіт. Проте, не дивлячись на положення укладеного договору, ТОВ ВКК «Арія» фактично відмовилось сплатити штраф, у зв'язку з чим позивач вважає, що такими діями відповідач порушив господарський інтерес ПрАТ «Київстар» та, вважаючи свої права порушеними звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19334,02 грн нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.7.3. укладеного правочину, у разі порушення строку виконання робіт належним чином, передбаченого у відповідній Додатковій угоді до цього договору, не з вини Замовника, Підрядник на вимогу Замовника сплачує останньому неустойку в розмірі 0,1% від вартості невиконаних або неналежно\несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення їх належного виконання. Вказані умови договору підпадають під визначення пені.

Судом перевірено методику нарахування позивачем штрафної санкції по не грошовому зобов'язанню та встановлено, що:

за додатковою угодою № 112931-3190 загальна вартість замовлених робіт становила 354924,18 грн. х 0,1% х 27 (кількість днів прострочення) =9 582, 95 грн.

За додатковою угодою № 112931-3201 загальна вартість замовлених робіт становила 361150, 92 грн х 0,l% х 27=9 751,07 гри.

Таким чином, загальна сума штрафної санкції, яка підлягає стягненню з відповідача складає 19344,02 грн. в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно відмінності організаційно-правової форми позивача зазначеної в спірному договорі та в позові, то суд зазначає, що вказана обставина не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі Закону України "Про акціонерні товариства", позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ "ОСОБА_3 Ес.Ем"." було змінено повне найменування із ЗАТ "ОСОБА_3 Ес.Ем" на Приватне акціонерне товариство "Київстар" .

Щодо невідповідності номерів договорів, а саме щодо того, що Додаткові угоди №№3190, 3201 укладені до Договору ГП на будівництво об'єктів №26281 (112931) від 04.02. 2010 р. до Генерального договору №26291/26300/26281 від 04.10.2010 р.( 112936/112846/112931, а позивач надав в обґрунтування позовних вимог договір генерального підряду на будівництво об'єктів №26281 до Генерального договору №26291/26300/26281 від 04.02.2016, то суд приймає до уваги пояснення позивача, згідно яких згадуваний договір має № 26281, а дужках поряд з вказаним номером зазначається 112931, що є номером Договору, який застосовується ПрАТ "Київстар" у внутрішніх фінансових системах та вважає вказані заперечення відповідача необґрунтованими.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія" (36003, м. Полтава, вул.Червоноармійська, б.3, код ЄДРПОу 23560575) на користь приватного акціонерного товариства "Київстар" (м. Київ, проспект Червонозоряний, 51; адреса для листування: 61145, м. Харків, вул. Космічна, код ЄДРПОУ 21673832) 19334,02 грн штрафних санкцій та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя