Рішення № 62247937, 17.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/14393/16

За позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс»

про стягнення 312 205,46 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс»

до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в

особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система»

державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 635 953,63 грн., з яких 535 966,80 грн. збитків та 99 986,83 грн.

грошового завдатку за договором №80-4/2008-15 від 25.08.2015

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 по дов.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сервіс» про стягнення 312 205,46 грн, з яких: 65 991,31 грн інфляційних втрат за час користування коштами та 246 214,15 грн 14% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання зобовязання за договором №80-4/2008-15 від 25.08.2015, щодо своєчасного повернення суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 08.08.2016 було порушено провадження у справі №910/14393/16 та призначено її розгляд на 29.08.2016.

29.08.2016 представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача 23.08.2016 через канцелярію суду подав зустрічний позов до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 622 732,74 грн, з яких: 522 745,91 грн збитків та 99 986,83 грн грошового завдатку за договором №80-4/2008-15 від 25.08.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У відповідності до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

З огляду на викладене, ухвалою від 29.08.2016 судом було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сервіс» до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 622 732,74 грн. до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сервіс» про стягнення 312 205,46 грн.

Представником відповідача за первісним позовом 09.09.2016 через відділ діловодства суду було подано відзив на первісну позовну заяву.

Представником відповідача за первісним позовом 12.09.2016 через відділ діловодства суду було подано відзив на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 12.09.2016 судом було прийнято до розгляду, як таку, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» про збільшення зустрічних позовних вимог, в якій останній просив стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитки в сумі 535 966,80 грн. та суму грошового завдатку в розмірі 99 986,83 грн.

У судовому зсіданні 12.09.2016 представник позивача первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову надав заперечення.

Відповідач проти задоволення первісного позову надав заперечення, а зустрічні позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.09.2016 було оголошено перерву на 26.09.2016.

Представником відповідача за первісним позовом 21.09.2016 через відділ діловодства суду було подано заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.2016 первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач під час розгляду справи у судовому засіданні 26.09.2016 проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов просив задовольнити.

Крім того, сторонами було подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання сторін про продовження строків розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що виникла необхідність витребування нових доказів, враховуючи спільне клопотання сторін, ухвалою від 26.09.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14393/16 на 15 днів та відкладено її розгляд на 10.10.2016.

06.10.2016 представником позивача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 10.10.2016 представниками сторін було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.10.2016 було оголошено перерву до 17.10.2016.

Представником позивача за первісним позовом 13.10.2016 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких первісні позовні вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позову надав заперечення та просив відмовити в його задоволенні, а зустрічні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.10.2016.

В судовому засіданні 17.10.2016 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2015 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» (підрядник) було укладено договір №80-4/2558-15, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобовязується виконати роботи, зазначені у п.1.2 договору, згідно з технічними вимогами (Додаток №1), а замовник зобовязується прийняти та оплатити зазначені роботи.

У п.1.2 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 визначено найменування робіт: Реконструкція ВРП 330кВ ПС 330 кв «Лосєве» (інв.№4026) шляхом заміни ПВ 330 кВ 2 В та ТС (Кт =2000/1) на елегазові (обєкт) згідно з робочим проектом: «Реконструкція ВРП 330кВ ПС 330 кв «Лосєве» (інв.№4026) шляхом заміни ПВ 330 кВ 2 В та ТС (Кт =2000/1) на елегазові» та технічними вимогами (додаток №1 до договору), а саме: кригування робочого проекту «Реконструкція ВРП 330кВ ПС 330 кв «Лосєве» (інв.№4026) шляхом заміни ПВ 330 кВ 2 В та ТС (Кт =2000/1) на елегазові» згідно зі зведеним кошторисом на проектні та вишукувальні роботи (додаток №13) та розрахунків №№1, 2, 3 (додатки №№14, 15, 16); придбати устаткування згідно технічних вимог до устаткування, наведених у додатку №1, та локальних кошторисів №№2-1-3; 2-1-5; 2-1-6 (додатки №7, 9, 10); виконати будівельно-монтажні роботи згідно з робочим проектом та локальними кошторисами №№2-1-1, 2-1-2, 2-1-4, 2-2-1 (додатки №5, 6, 8, 11); виконати пусконалагоджувальні роботи на змонтованому устаткуванні згідно з технічними вимогами (додаток №1) та локальним кошторисом №2-3-1 (додаток №2); забезпечити шеф-супровід монтажу та налагоджування устаткування представником виготовлювача. Кількісні характеристики виконуваних робіт повинні відповідати технічним вимогам (додаток №1) та робочому проекту.

За умовами п.3.1 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 ціна правочину є твердою і становить: 8 332 236,08 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 1 666 447,22 грн., разом з податком на додану вартість складає 9 998 683,30 грн. та визначається зведенням витрат (додаток №3), який є невідємною частиною цього договору, в тому числі: вартість устаткування, що придбавається підрядником, визначена локальними кошторисами №№2-1-3; 2-1-5; 2-1-6 (додатки №7, 9, 10); вартістю будівельно-монтажних пусконалагоджувальних робіт, визначеною договірною ціною (додаток №4), складеною на підставі локальних кошторисів 1-1, 2-1-2, 2-1-4, 2-2-1 (додатки №5, 6, 8, 11, 12); вартість коригування робочого проекту, визначена зведеним кошторисом на проектні вишукувальні роботи (додаток №13), складеного на підставі розрахунків №№1, 2, 3 (додатки №№14, 15, 16).

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що розрахунки за договором проводяться наступним шляхом: здійснення замовником попередньої оплати у розмірі 30% від ціни договору впродовж тридцяти календарних днів з моменту укладання договору, що становить 2 499 670,83 грн., крім того, податок на додану вартість 499 934,16, що загалом складає 2 999 604,99 грн. Попередня оплата здійснюватиметься на підставі цього договору. Остаточний розрахунок здійснюється замовником за умови підтвердження вартості робіт за висновком Укрдержбудекспертизи, з відстрочкою платежу на строк до 150-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), актів приймання-передавання устаткування після монтажу, акту приймання-передавання виконаних робіт з коригування робочого проекту, підписаних уповноваженими представниками сторін, з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 4.1.4 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 визначено, що при достроковому розірванні правочину незарахована частина попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту розірвання повертається підрядником замовникові з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.11.2 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 забезпеченням його виконання є обовязок підрядника одночасно з підписанням договору надати замовнику забезпечення у вигляді грошового завдатку в розмірі 1% від ціни договору, що становить 99 986,83 грн. Вказаний завдаток було перераховано підрядником на рахунок замовника згідно платіжного доручення №7594 від 03.09.2015р.

Договір набуває чинності з моменту надання забезпечення виконання договору, підписання сторонами договору та скріплення печатками і діє до 30.11.2016р.р., крім гарантійних зобовязань, які діють до повного виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №80-4/2558-15 від 25.08.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обовязків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи документами, а саме авізо №593 від 28.08.2015 підтверджується, що на виконання умов договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 замовником було перераховано підряднику попередню оплату в сумі 2 999 604,98 грн. Відповідачем за первісним позовом протягом розгляду справи обставини щодо отримання попередньої оплати було підтверджено.

Як свідчать матеріали справи, 29.09.2015 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015р., якою визначено, що строк виконання робіт становить вісім місяців з моменту отримання попередньої оплати.

25.11.2015 шляхом укладання додаткової угоди №2 контрагентами досягнуто згоди, що на підставі п.11.10 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 та листа замовника №4791/05-54 договір №80-4/2558-15 від 25.08.2015 вважається розірваним в односторонньому порядку з 27.11.2015р.

Як зазначалось вище, пунктом 4.1.4 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 визначено, що при достроковому розірванні правочину не зарахована частина попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту розірвання повертається підрядником замовникові з урахуванням індексу інфляції.

Одночасно, п.7.5 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі невиконання зобовязань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та сплачує 14% річних за весь час користування грошовими коштами (чужими грошовими коштами).

Враховуючи умови п.4.1.4 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015р., суд дійшов висновку, що у звязку з розірванням вказаного правочину згідно додаткової угоди №2 від 25.11.2015р., у підрядника виник перед замовником обовязок повернути попередню оплату саме з урахуванням індексу інфляції.

При цьому, суд зауважує, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, визначення сторонами у п.4.1.4 саме таких правових наслідків дострокового припинення правочину в повному обсязі відповідає принципу свободи договору, а фактичне підписання правочину представниками обох сторін вказує на волю сторін щодо настання певних правових наслідків укладеного між ними договору.

03.03.2016 замовник звернувся до підрядника з вимогою про повернення попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції.

Проте, за твердженнями позивача за первісним позовом, відповідачем було перераховано (повернуто) лише суму попередньої оплати, що підтверджується авізо №305 від 29.03.2016 та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Представленими суду документами підтверджується, що замовник звертався до підрядника з листами №1921/01-42 від 19.05.2016 та №323/42 від 29.06.2016 про сплату грошових коштів, а саме індексу інфляції та 14% річних.

Листом №21/07-16 від 12.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» відмовилось від задоволення майнових вимог Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Вказані обставини і стали підставою для звернення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до суду з позовом про стягнення : 65 991,31 грн інфляційних втрат за час користування коштами та 246 214,15 грн 14% річних.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем за первісним позовом розрахунку інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а первісний позов, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» інфляційних втрат в сумі 65 991,31 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, позов Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині стягнення з відповідача 14% річних підлягає залишенню без задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

Як вказувалось вище, п.7.5 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі невиконання зобовязань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата) протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та сплачує 14% річних за весь час користування грошовими коштами (чужими грошовими коштами).

Тобто, у наведеному пункті сторонами погоджено один з заходів відповідності, який застосовується до підрядника у разі невиконання своїх зобовязань.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення 14% річних, як заходу відповідальності, передбаченого договором №80-4/2558-15 від 25.08.2015р., насамперед, повинно бути доведено факт порушення підрядником своїх зобовязань за договором.

Проте, всупереч означених приписів, заявником обставин неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх обовязків за договором №80-4/2558-15 від 25.08.2015 належними та допустимим у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено.

До того ж, суд звертає увагу позивача за первісним позовом на те, що за приписами чинного господарського процесуального законодавства, суд при вирішенні спору по суті обмежений предметом та підставами позовних вимог, що визначені позивачем та не може спонукати до їх уточнення.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Наразі, інших підстав, окрім посилання на умови п.7.5 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 для стягнення з відповідача 14% річних, позовна заява не містить.

До того ж, ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду виходити за межі позовних вимог лише при наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, якого під час розгляду справи №910/14393/16 не заявлялось.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» 246 214,15 грн 14% річних позбавлені належного доказового обґрунтування та підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення збитків сумі 535 966,80 грн. та суми грошового завдатку в розмірі 99 986,83 грн.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач за зустрічним позовом вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача за первісним позовом, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Як вказувалось вище, ст.849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обовязку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом зазначалось, що відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним зустрічним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема; наявність заподіяних відповідачу діями Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків в заявленому до стягнення розмірі; причинно-наслідковий зв'язок між ними. При цьому, суд зазначає, що вина у відповідності до приписів чинного законодавства презюмується.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на постанову від 30.06.2015 Вищого господарського суду України по справі №904/9439/14 в якості обґрунтування відсутності підстав для доказування кожної зі складових збитків, суд до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини у справах №904/9439/14 та розглядуваному спорі є суттєво відмінними. При цьому, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що у межах розгляду справи №904/9439/14 судами було встановлено підписання сторонами окремого договору, за яким замовник погодився відшкодувати підряднику збитки у звязку з розірвання договору підряду у певному розмірі.

Наразі, обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір збитків позивач за зустрічним позовом посилається на те, що з метою належного виконання умов договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 останнім було здійснено закупівлю обладнання на суму 522 745,91 грн., одночасно, заявником наголошено, що для забезпечення прибуття робітників Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» на виробничі наради щодо виконання умов договору та доставку обладнання до обєкта, останнім було понесено витрати в сумі 13 220,89 грн.

Як вбачається з представлених суду документів, 29.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрокомплекс» (продавець) було укладено договір поставки №111/15, на підставі якого згідно видаткової накладної №РН-00001106 від 23.11.2015 продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар, а саме панель №78 автоматики ЄГВ-330кВ 2В, шафу ШПВ 2В та шафу ШОВ 2 загальною вартістю 222 745,85 грн. Вказаний товар було оплачено покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями №1156 від 30.10.2015р., №1537 від 24.12.2015.

Одночасно, 04.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іноваційна компанія «Інвест буд» (продавець) було укладено договір поставки №117/15, на підставі якого продавцем було поставлено покупцю шинну опору ШО-330-ІІ-2 УХЛ1 для 2-х проводів АС 400/51 без стойки на суму 300 000,06 грн. Обставини щодо постачання товару та його оплати підтверджуються представленими суду видатковою накладною №110 від 27.11.2015 та платіжними дорученнями №1211 від 06.11.2015 та №1620 від 30.12.2015.

Проте, наразі, суд зазначає, що обладнання на суму 300 000,06 грн. фактично було прийнято позивачем за зустрічним позовом після підписання додаткової угоди №2 від 25.11.2015 про розірвання спірного правочину з 27.11.2015.

До того, ж і оплати за обладнання тобто, фактичні витрати підрядника, за платіжними дорученнями №1537 від 24.12.2015 та №1620 від 30.12.2015 фактично були проведені вже після укладання угоди про розірвання договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015.

Судом також прийнято до уваги, що найменування вказаного вище обладнання співпадає з найменування, що визначені у додатках договору, зокрема, локальному кошторисі на придбання устаткування, меблів та інвентарю №2-1-3 та локальному кошторисі на будівельні роботи №2-1-4 на управління та автоматику. Проте, суд зауважує, що означена відповідність не є беззаперечним свідченням того, що вказане обладнання було придбане саме на виконання спірного правочину.

При цьому, твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що вказане обладнання є специфічним та не могло бути використано на інших обєктах є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Наразі, інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що обладнання, яке було закуплено підрядником на підставі договорів №117/15 від 04.11.2015 та №111/15 від 29.10.2015 було призначено саме для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» своїх обовязків за спірним правочином матеріали справи не містять.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до змісту локального кошторису на придбання устаткування, меблів та інвентарю №2-1-3 та локального кошторису на будівельні роботи №2-1-4 на управління та автоматику та його вартість згідно специфікацій до договорів №117/15 від 04.11.2015 та №111/15 від 29.10.2015, вартість вказаного вище обладнання більш як у два рази відрізняється від ціни погодженої замовником та підрядником.

Отже, виходячи з наведеного вище, у суду відсутні підстави достеменно вважати, що саме внаслідок дострокового розірвання договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 за ініціативи Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» було завдано збитки в розмірі вартості придбаного за договорами №117/15 від 04.11.2015 та №111/15 від 29.10.2015, та останнє не могло бути використане заявником у подальшому чи відчужено.

Одночасно, зустрічні позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 13 220,89 грн., суд вважає належним чином обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом прийнято до уваги представлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» акт здачі прийняття робіт №ОУ-0000054 від 10.11.2015 на суму 2275 грн., за яким позивачем за зустрічним позовом прийнято послуги автокрана по завантаженню обладнання, акт №12/111015 від 11.11.2015 на суму 6800 грн., за яким прийнято експедиторські послуги по перевезенню автомобільним транспортом вантажу (обладнання) до обєкта виконання робіт за договором №80-4/2558-15 від 25.08.2015 та акт №11/11-2015 від 11.11.2015 на суму 2400 грн., за яким прийнято послуги автокрана по розвантаженню обладнання на обєкті виконання робіт за спірним правочином, що загалом становить 11475 грн. До того ж, понесення цих витрат саме на виконання умов договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 відповідачем за зустрічним позовом протягом розгляду справи не заперечувались.

Обставини щодо понесення витрат на оплату послуг повязаних з забезпечення виконання підрядником робіт за договором №80-4/2558-15 від 25.08.2015 підтверджуються представленими суду платіжними дорученнями №1221 від 09.11.2015р., №1248 від 12.11.2015р., №1247 від 12.11.2015р., №1219 від 09.11.2015.

Крім того, на підтвердження витрат в розмірі 1745,89 грн. підрядника на забезпечення прибуття працівників на виробничі наради з приводу виконання умов договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 позивачем за зустрічним позовом представлено суду накази про відрядження працівників, відомості про нарахування коштів на карткові рахунки співробітників, платіжні доручення про сплату грошових коштів на відрядження та посвідчення про відрядження від 12.11.2015.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що робітники Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» дійсно запрошувались на виробничі наради, що підтверджується представленими до матеріалів справи листами №14-1/10-15 від 15.10.2015 (відрядження 16.10.2015р.), №4606/05-54 від 09.11.2015 (відрядження 10.11.2015р.). При цьому, судом враховано, що представником Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» протягом розгляду справи у судових засіданнях було підтверджено обставини щодо проведення виробничих нарад у вказані вище дати та присутність на них представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс».

Отже, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» про стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків в розмірі 13 220,89 грн.

Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» гарантійного платежу в сумі 99 986,83 грн. також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, відповідно до п.11.2 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015 забезпеченням його виконання є обовязок підрядника одночасно з підписанням договору надати замовнику забезпечення у вигляді грошового завдатку в розмірі 1% від ціни договору, що становить 99 986,83 грн.

Вказаний завдаток було перераховано підрядником на рахунок замовника згідно платіжного доручення №7594 від 03.09.2015р.

Згідно п.11.2.3 спірного правочину строк дії забезпечення виконання договору не менший ніж строк дії договору.

Замовник повертає підряднику забезпечення виконання договору після виконання остатнім договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених частинами першою та другою ст.30, ч.3 ст.31 Закону. Замовник має право на отримання забезпечення виконання умов договору у разі невиконання та/або неналежного виконання підрядником його зобовязань (всіх або одного обовязку) (п.п.11.2.4 ,11.2.5 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015р.).

Як неодноразово зазначалось судом, договір №80-4/2558-15 від 25.08.2015 було розірвано за ініціативи замовника з 27.11.2015р.

Тобто, фактично строк утримання забезпечення у розмірі 99 986,83 грн. закінчився.

Одночасно, жодних підстав, з визначених у п.11.2.5 договору №80-4/2558-15 від 25.08.2015р., отримання замовником забезпечення, як то порушення підрядником своїх обовязків відповідачем за зустрічним позовом не доведено, а судом не встановлено.

Крім того, слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначено, що зобовязання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобовязань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013 Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги позицію Конституційного Суду України, Верховного Суду України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» про стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» гарантійного платежу в сумі 99 986,83 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Частково задовольнити первісний позов.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Суворова, буд.4/6, 14 поверх, кімната 17, ЄДРПОУ 37448815) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (61003, м.Харків, Червонозаводський район, вул.Кооперативна, буд.12/14, код 00131624) інфляційні втрати в розмірі 65 991,31 грн. та судовий збір в сумі 989,87 грн.

3. В задоволені решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Частково задовольнити зустрічний позов.

5.Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (61003, м.Харків, Червонозаводський район, вул.Кооперативна, буд.12/14, код 00131624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Сервіс» (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Суворова, буд.4/6, 14 поверх, кімната 17, ЄДРПОУ 37448815) збитки в розмірі 13 220,89 грн., гарантійний платіж в сумі 99 986,83 грн. та судовий збір в сумі 1698,12 грн.

6. В задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.10.2016

Суддя Спичак О.М.