Рішення № 62247790, 20.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/18013/16

За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України

до Державного підприємства "Науково-інженерний центр матеріалів для зварювання і наплавлення електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (ДП "НІЦ МЗН")

про стягнення 59 287,42 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1П.(дов. від 11.01.2016)

Від відповідача: ОСОБА_2М.(директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про відшкодування плати за землю № 1518 від 01.12.2015 у розмірі 59 287,42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/18013/16 порушено провадження та призначено до розгляду на 20.10.2016.

В судове засідання 20.10.2016 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не висловив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

01.12.2015 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАМ України(далі по тексту позивач) та Науково-інженерним центром матеріалів для зварювання і наплавлення ім. Є.О.Патона ПАН України (НІЦ МЗН ІЕЗ ім. Є.О.ІІатона)(далі по тексту відповідач), було укладено договір № 1518, відповідно до якого відповідач (сторона 2 за договором) відшкодовує позивачу (стороні 1 за договором) плату за землю відповідно до розрахунку за приміщення, які розташовані за адресою: м, Київ, вул. Горького, 56, приміщення в корпусах центрального матеріального складу та ФЕК, загальною площею 2928,57 кв.м.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 004145 від 07.05.2001, будівлі, в яких знаходяться приміщення, що передані на баланс відповідача, розташовані на земельній ділянці (за адресою м. Київ, Горького, 58), яка перебуває у користуванні Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України, кадастровий номер 79:019:001. Крім цього, для обслуговування будівель, в яких знаходяться приміщення відповідача, використовується територія прилеглої земельної ділянки з кадастровим номером 79:019:002, яка надана позивачу в тимчасове довгострокове користування, що також підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ № 004145 від 07.05.2001.

Відповідно до п.п. 14.1.72. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється в тому числі з постійних землекористувачів. Землекористувачами, згідно з п.п. 14.1.73. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено особливості нарахування земельного податку у випадку, коли будівлі перебувають у спільному користуванні кількох осіб, зокрема за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як встановлено судом, земельний податок сплачується позивачем з усієї земельної ділянки.

Позивачем здійснено розрахунок площі земельних ділянок, за які відповідач повинен відшкодувати позивачу плату за землю з урахуванням загальної площі займаних відповідачем приміщень та розміру площ земельних ділянок з кадастровими номерами 79:019:001 та 79:019:002, на яких розташовані будівлі, приміщення в яких перебувають на балансі Відповідача, та територія яких використовується для обслуговується зазначених будівель, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу земельний податок за земельні ділянки загальною площею 1177,317 кв.м. (розмір визначено пропорційно розміру приміщень, займаних відповідачем).

Відповідно до додаткової угоди від 01.06.2016 до Договору № 1518 від 01.12.2015 позивачем та відповідачем було погоджено достроково припинити дію Договору № 1518 від 01.12.2015 з 01.06.2016.

Позивач, відповідно до п. 2.1. Договору № 1518 від 01.12.2015 зобов'язується надавати до 15 числа кожного місяця розрахунок по відшкодуванню плати за землю, а Відповідач, відповідно до п. 2.2. Договору № 1518 від 01.12.2015 зобовязується своєчасно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відшкодування податку за землю згідно виставлених рахунків.

Відповідно до Додатку № 6 «Розрахунок по відшкодуванню плати за землю» до Договору № 1518 від 01.12.2015, сторонами було погоджено наступний розмір відшкодування:

- на 2015 рік 7027,78 грн. з ПДВ;

- з січня 2016 року - 6887.87 грн. з ПДВ (редакція додатку № 6 зі змінами у зв'язку зі зміною нормативна грошової оцінки земельних ділянок);

- з лютого 2016 року 9870,28 грн. з ПДВ (редакція додатку № 6 зі змінами у зв'язку зі зміною нормативна грошової оцінки земельних ділянок).

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 2.1. та 3.1. договору № 1518 від 01.12.2015 позивачем було надано, а відповідачем отримано рахунки на відшкодування орендної плати:

- рахунок № 36463-1214 від 31.01.2016 на суму 13 915,62 грн. (плата за грудень 2015 року та січень 2016 р.), рахунок отримано відповідачем 10.02.2016.

-рахунок № 36463-1214 від 29.02.2016 на суму 9870,28 грн. (плата за лютий 2016 р.), рахунок отримано відповідачем 14.03.2016.

-рахунок № 36463-1214 від 31.03.2016 на суму 9870,28 грн. (плата за березень 2016 р.), рахунок отримано відповідачем 13.04.2016.

- рахунок № 36463-1214 від 30.04.2016 на суму 9870,28 грн. (плата за квітень 2016 р.), рахунок отримано відповідачем 1 8.05.2016.

-рахунок № 36463-1214 від 31.05.2016 на суму 9870,28 грн. (плата за травень 2016 р.), рахунок отримано відповідачем 07.06.2016.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем кожного місяця підписувалися Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до яких відповідач підтверджував наявність своєї заборгованості перед позивачем на кінець кожного місця.

Копії рахунків та корінців до них, а також актів здачі здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору № 1518 додані до позовної заяви.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання з компенсації плати за землю за Договором № 1518 від 01.12.2015 і станом на день розгляду справи сума основної заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1518 від 01.12.2015 складає 53 396,74 грн.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір укладений між сторонами має ознаки договору про надання послуг, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобовязаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обовязок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 53 396,74 грн.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 602,03 грн. та інфляційні збитки в сумі 924,09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 602,03 грн., інфляційні збитки становлять 924,09 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобовязання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

Відповідно до п. 4.1. договору № 1518 від 01.12.2015 у випадку порушення своїх зобовязань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не оплатив надані послуги, то позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 4364,56 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-інженерний центр матеріалів для зварювання і наплавлення електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (ДП "НІЦ МЗН") (03150, м. Київ, вул. Боженко, буд. 11, код ЄДРПОУ 32303097) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича(Боженко), буд. 11, код ЄДРПОУ 05416923) основний борг в сумі 53 396(пятдесят три тисячі триста девяносто шість) грн. 74 коп., пеню в сумі 4364(чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 924(девятсот двадцять чотири) грн. 09 коп., 3% річних в сумі 602(шістсот дві) грн. 03 коп. та судовий збір в розмірі 1 378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

СуддяГоловатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 26.10.2016