Ухвала суду № 62247764, 19.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

У Х В А Л А

19.10.2016р. Справа № 905/2458/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Прометей» про відвід судді за вх. № 2965/19 від 19.10.2016р.

по справі № 905/2458/16

за позовом: Приватного підприємства «Рондо»

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Прометей»

про стягнення 658 240,34 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 21.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 15.09.2016р.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа № 905/2458/16 за позовом ПП «Рондо» до відповідача СФГ «Прометей» про стягнення 658 240,34 грн.

19.10.2016р. за вх. № 2965/19 на офіційну електронну адресу господарського суду Донецької області надійшла заява С(Ф)Г «Прометей» про відвід судді Ніколаєвої Л.В.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що:

по-перше, розгляд справи № 905/2458/16 відбувається одноособово, що суперечить ч. 4 ст. 127 Конституцій України (в редакції, яка діяла до 30.09.2016р.), якою передбачено, що суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів;

по-друге, господарський суд Донецької області не є окружним господарським судом, а суддя господарського суду Донецької області Ніколаєва Л.В. не має прав та обовязків судді окружного господарського суду, а тому не має права та повноважень ухвалювати рішення з даного господарського спору з огляду на положення п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, яка діє з 30.09.2016р.), яким передбачено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах; такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом, та положення ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, яка діє з 30.09.2016р.), згідно з якими місцевими господарськими судами є окружні господарські суди;

по-третє, в ухвалі господарського суду Донецької області від 05.10.2016р. суддею зазначено про те, що представник відповідача надав суду неправдиву інформацію, в той час коли така інформація побудована виключно на показаннях громадянки ОСОБА_3, наданих правоохоронним органам.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2016р. підтримав заяву про відвід судді Ніколаєвої Л.В. з підстав, викладених у заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2016р. зазначив, що заява про відвід судді Ніколаєвої Л.В. є безпідставною та необґрунтованою, спрямована на затягування судового процесу, а тому задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву С(Ф)Г «Прометей» про відвід судді Ніколаєвої Л.В., суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2 - 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. Питання про відвід судді вирішується судом у тому складі, який розглядає справу. Задоволення заяви про відвід судді повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в частині першій статті 20 ГПК, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують. За змістом частини першою статті 20 ГПК суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови (у справі про банкрутство), прийнятої за його участю.

Відповідно ст. 127 Конституції України (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі) правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

В ухвалі Конституційного суду України від 13.04.2004р. по справі № 2-35/2004, якою відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 про офіційне тлумачення положень частин третьої, четвертої, п'ятої статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частини першої статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12), частини третьої статті 59 Закону України «Про судоустрій України» (3018-14) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України «Про Конституційний Суд України» (422/96-ВР) -невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР), Законом України «Про Конституційний Суд України» (422/96-ВР), Конституційним судом України викладено позицію, згідно з якою вимоги частини четвертої статті 127 Конституції України (254к/96-ВР) та частини третьої статті 59 Закону України «Про судоустрій України» (3018-14) щодо розгляду справ у складі колегій суддів стосуються лише осіб, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції спеціалізованих судів.

Також в ухвалі Конституційного суду України від 13.04.2004р. по справі № 2-35/2004 вказано, що у зверненні йдеться про особисту незгоду ОСОБА_4 з одноособовим розглядом суддею справ, який, зокрема, передбачено частиною другою статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та частиною першою статті 4-6 ГПК України ( 1798-12 ), що не може бути підставою для відкриття конституційного провадження.

Так, відповідно до ст. 59 Закону України «Про судоустрій України» (який діяв до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів») професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених цим Законом.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів, крім осіб, зазначених у частині другій цієї статті, можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Тобто, вищенаведені положення законів передбачали можливість зайняття посади судді спеціалізованого суду як особами, не молодшими двадцяти п'яти років, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживають в Україні не менш як десять років і володіють державною мовою, так і особами, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів, які є не молодшими тридцяти років, проживають в Україні не менш як десять років, володіють державною мовою, мають вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Саме до останніх були встановлені вимоги щодо відправлення правосуддя лише у складі колегій суддів.

Наразі, статтею 129 Конституції України (в редакції, що діяла як на момент порушення провадження у справі, так і на момент винесення даної ухвали) встановлено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Згідно з п. 1 ст. 15 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла як на момент порушення провадження у справі, так і на момент винесення даної ухвали) справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла як на момент порушення провадження у справі, так і на момент винесення даної ухвали) встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Отже, враховуючи те, що законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а також з огляду на те, що справа не відрізняється особливою складністю, її розгляд здійснюється в одноособовому складі суду, що відповідає вимогам як діючого на момент порушення провадження у даній справі, так і чинного на теперішній час законодавства України.

Крім того, відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України (в редакції, що діє з 30.09.2016р.) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Статтею 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діє з 30.09.2016р.) встановлений порядок утворення і ліквідації судів, а саме, суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

На сьогоднішній час, закон про ліквідацію господарських судів, зокрема, господарського суду Донецької області, не прийнятий. Поряд з цим, приписи вказаних законів не містять жодних положень щодо припинення здійснення повноважень господарських судів до утворення та початку діяльності окружних господарських судів.

Також, суд звертає увагу на помилкове розуміння представником відповідача ОСОБА_2 змісту ухвали господарського суду Донецької області від 05.10.2016р., в якій викладені посилання саме директора ПП «Рондо» ОСОБА_5 та представника позивача ОСОБА_1, що наведені у письмових поясненнях останніх за вх. № 28869/16 від 05.10.2016р. та за вх. № 28870/16 від 05.10.2016р. відповідно.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що всупереч ч.4 ст.20 ГПК України, заявником в поданій заяві про відвід не викладено жодних обставин, які згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України є підставою для відводу судді Ніколаєвої Л.В. від розгляду справи, суд відхиляє доводи заявника, якими мотивована заява про відвід та відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника Селянського (фермерського) господарства «Прометей» ОСОБА_2 за вх. № 2965/19 від 19.10.2016р. про відвід судді Ніколаєвої Л.В. від розгляду справи № 905/2458/16.

Суддя Л.В. Ніколаєва