Рішення № 62247727, 25.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.16р. Справа № 904/6494/16

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 233 184,78 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 00.01.186 від 01.03.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №2 від 11.01.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення основного боргу у сумі 216441,74 грн, інфляційних втрат у сумі 13264,71 грн, 3% річних у сумі 3478,33 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 00.01.0491 на технічне обслуговування та поточний ремонт систем теплопостачання в житлових будинках міської ради, укладеного між сторонами 01.08.2008.

07.09.2016 відповідач подав до справи платіжні доручення, які не були враховані позивачем, акт звіряння взаємних розрахунків, а також заяву, якою просив зменшити розмір позовних вимог до суми 179441,74 грн та затвердити графік погашення заборгованості на 2016-2018 роки.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 07.09.2016 було оголошено перерву до 27.09.2016.

Ухвалою суду від 27.09.2016 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 20.10.2016 включно.

12.10.2016 позивач подав уточнену позовну заяву, у якій зменшив розмір основного боргу до суми 159441,74 грн, посилаючись на часткову оплату відповідачем заборгованості.

Суд, розглянувши подану заяву, дійшов висновку про наступне.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладену правову норму, подана заява розцінена судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та приймається до розгляду.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні 13.10.2016 було оголошено перерву до 20.10.2016.

20.10.2016 відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки заборгованість за надані послуги утворилася не з йоого вини, а в наслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати послуг споживачами фізичними особами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 між Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" (з 04.08.2011 стало Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа") (далі - виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №00.01.0491 на технічне обслуговування та поточний ремонт систем теплопостачання в житлових будинках міської ради (далі -договір), за умовами п. 1.1 якого предметом договору є передача замовником виконавцю функцій з утримання та технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання в будинках житлового фонду Дніпродзержинської міської ради згідно з переліком будинків, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1 із зазначенням типу, кількості поверхів, тарифів та інше).

Сторони домовились, що під час виконання обов'язків за цим договором виконавець керується переліком робіт з утримання та технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж ЦО житлових будинків, затверджених наказом Держкомунгоспу України від 10.08.2004 №150 та постановою КМ України № 560 від 12.04.2005 (п. 1.1.1 договору).

Договір укладається на один рік, набуває чинності з дня його підписання та може бути автоматично пролонгований на той же період (п. 7.1. договору).

Розрахунки та санкції за договором визначені розділом 4 договору.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних актів виконаних робіт, в розмірі пропорційної частки складової тарифу квартирної плати за послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення шляхом відщеплення, але не менш ніж 60% суми нарахувань згідно актів виконаних робіт. Здійснювати перерахунок пільг та субсидій нарахованих на складову тарифу за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, при надходженні коштів від Управління праці та соціального захисту населення.

В разі виникнення заборгованості замовник перед виконавцем за виконані роботи, в зв'язку з несвоєчасним отриманням плати замовником від споживачів за надані послуги, він сплачує виконавцю заборгованість по мірі її надходження від споживачів в період дії цього договору (п. 4.4. договору).

На виконання умов договору в період з листопада 2014 по травень 2016 позивачем були виконані роботи з обслуговування і ремонту на загальну суму 531511,24 грн, що підтверджується актами здачі приймання робіт за вказаний період, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідач не здійснив вчасно та в повному обсязі оплату за отримані послуги та в результаті неналежного виконання ним договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 159441,74 грн.

15.07.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 00.09.0890/1 з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без відповіді та виконання.

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом, предметом якого з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог є стягнення основного боргу у сумі 159441,74 грн, інфляційні нарахування у сумі 13264,71 грн та 3% річних у сумі 3478,33 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не визнав позовні вимоги.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору та не здійснив оплату отриманих послуг, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 159441,74 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.08.2015 по 31.05.2016 за кожним актом окремо у сумі 3478,33 грн та інфляційні нарахування за загальний період серпня 2015 року по травень 2016 року у сумі 13264,71 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому вони підлягають задоволенню у зазначених сумах.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обовязку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 2642,77 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід також зазначити, що згідно з п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем при зверненні з цим позовом до суду сплачено за платіжним дорученням № 345 від 25.07.2016 судовий збір у сумі 3497,78 грн, тоді як враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, судовий збір повинен складати 2642,77 грн. Отже переплата судового збору складає 855,01 грн.

Таким чином, судовий збір у сумі 855,01 грн підлягає поверненню позивачу у разі звернення останнього до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя" (Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Звенигородська, буд. 14, ідентифікаційний код 05472910) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) основний борг у сумі 159441,74 грн, інфляційних нарахувань у сумі 13264,71 грн, 3% річних у сумі 3478,33 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2642,77 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2016.

Суддя ОСОБА_3