Рішення № 62247702, 17.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/12591/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ»

ДоПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С. Інвест»

про стягнення 69 264 143,57 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» про стягнення 69 264 143,57 грн. (59 190 054, 44 грн. інфляційні нарахування, 10 074 089, 13 грн. 3% річних) внаслідок невиконання ухвали суду по справі № 41/207.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. порушено провадження у справі №910/12591/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015р.

У судове засідання 16.06.2015р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 16.06.2015р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника зявитись у судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Тим більше, відповідач не обґрунтував та не додав на підтвердження відповідних доказів чим викликана неможливість іншого представника відповідача (представника за довіреністю, керівника відповідача) бути присутнім в судовому засіданні.

За таких обставин, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

У звязку з незявленням у судове засідання 16.06.2015р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 06.07.2015р., про що виніс відповідну ухвалу.

06.07.2015р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду повязаної з нею справи № 41/207 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.ІНВЕСТ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207 про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 в частині, яка стосується зміни способу виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси».

У вищевказаному клопотанні відповідач зазначає, що розглянути спір у справі № 910/12591/15-г неможливо до розгляду у вищих інстанціях повязаної з ним справи № 41/207, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.ІНВЕСТ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207 про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207, а також касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. у справі № 41/207 про відмову у прийнятті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО. У клопотанні зазначено, що у разі задоволення апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207 предмет спору у справі № 910/12591/15-г відпаде.

Заявляючи позовні вимоги, позивач вказує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207 змінено спосіб виконання рішення суду від 21.04.2009 р. у справі № 41/207, а саме ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача у даній справі 55 839 674 грн. Внаслідок несплати вказаної суми коштів відповідачем, позивач нарахував відповідачу в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України суму інфляційних нарахувань та 3% річних, які і просить стягнути в межах розгляду даної справи.

Таким чином, обєктивний розгляд справи № 910/12591/15, про стягнення 69 264 143,57 грн. внаслідок невиконання ухвали суду у справі № 41/207, із повним і всебічним дослідженням всіх обставин справи безпосередньо залежить від вирішення судами вищих інстанції справи № 41/207, що свідчить про процесуальну доцільність зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 41/207, оскільки предмет спору у справі № 910/12591/15 може перестати існувати.

Ухвалою суду від 06.07.2015р. зупинено провадження у справі № 910/12591/15 до вирішення повязаної з нею справи № 41/207 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.ІНВЕСТ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207 про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207

19.11.2015р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано повідомлення відносно того, що підстави щодо зупинення провадження у справі відпали

Розпорядженням № 04-23/1884 від 19.11.2015р.р. передано справу на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справу № 910/12591/15 передано судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою від 18.12.2015р. суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 20.01.2016р.р.

20.01.2016р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

20.01.2016р. відділом діловодства суду від представника позивача отримані додаткові документи по справі.

20.01.2016р. розгляд справи не відбувся, у звязку із перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою від 25.01.2016р. розгляд справи призначено на 10.02.2016р.р.

В судовому засідання 10.02.2016р. оголошено перерву до 26.02.2016р.р.

26.02.2016р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення.

В судовому засідання 26.02.2016р. оголошено перерву до 15.03.2016р.

14.03.2016р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення.

15.03.2016р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові пояснення.

В судовому засідання 15.03.2016р. оголошено перерву до 25.03.2016р.

23.03.2016р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові матеріали по справі.

В судовому засідання 25.03.2016р. оголошено перерву до 01.04.2016р.

В судовому засідання 01.04.2016р.р. оголошено перерву до 13.04.2016р.

13.04.2016р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про колегіальний розгляд справи та доповнення до відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 13.04.2016р. представник позивача зявився, надав усні пояснення щодо суті спору.

В судове засідання 13.04.2016р. представник відповідача зявився, підтримав своє клопотання про залучення третьої особи, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С. Інвест».

Заслухавши представника відповідача, а саме підстави, відповідно до яких представник відповідача просить задовольнити клопотання, суд приходить до висновку, що обставини, які б свідчили про необхідність призначення справи до розгляду колегією суддів за клопотанням відповідача згідно з нормами ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку необхідність задоволення клопотання про залучення третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

За таких обставин, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи № 910/12591/15, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С. Інвест».

Ухвалою від 13.04.2016р. розгляд справи відкладено на 04.05.2016р. та залучено третю особу.

04.05.2016р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 04.05.2016р. оголошено перерву до 11.05.2016р.

Ухвалою від 11.05.2016р. розгляд справи відкладено на 29.06.2016р.

В судове засідання 29.06.2016р. представник позивача зявився, надав усні пояснення по суті справи.

В судове засідання 29.06.2016р. представник відповідача зявився, надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 29.06.2016р. представник третьої особи не зявився.

Заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою від 29.06.2016р. розгляд справи відкладено на 13.07.2016р. та витребувано додаткові докази у позивача.

08.07.2016р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання.

13.07.2016р. розгляд справи не відбувся.

Ухвалою суду від 18.07.2016р. відкладено розгляд справи на 10.08.2016р.

09.08.2016р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові пояснення.

В судовому засіданні 10.08.2016р. оголошено перерву до 17.08.2016р.

В судовому засіданні 17.08.2016р. оголошено перерву до 26.08.2016р.

Ухвалою від 26.08.2016р.р. суддю Прокопенко Л.В. було відведено від розгляду справи №910/12591/15. Матеріали справи №910/12591/15 передано для здійснення авто розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/12591/15 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 21.09.2016р. справу №910/12591/15 було прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено її розгляд на 03.10.2016р.

У судовому засіданні 03.10.2016р. представником позивача були надані усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2016р. не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням уповноваженого представника у щорічній відпустці.

Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 03.10.2016р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою від 03.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2016р.

05.10.2016р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке розглянуто та задоволено судом.

У судовому засіданні 17.10.2016р. представниками позивача та відповідача було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 17.10.2016р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що третя особа так і не скористалась всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.10.2016р.

В судовому засіданні 17.10.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13 та від 09.04.2015р.р. по справі № 910/14874/14.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, господарським судом міста Києва розглядалась справа №41/207 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл» до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про виконання зобовязання в натурі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл» задоволено частково: зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресурси» задоволено повністю, зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго»АЕК «Київенерго», позовні вимоги Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», задоволено повністю, зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

06.05.2009 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано накази.

Ухвалою від 12.05.2009 року заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» та Дочірнього підприємство «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року у справі 41/207 задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 41/207, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл» 54 179 613 грн. 40 коп. вартості мазуту, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55 839 674 грн. вартості мазуту, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» 54 626 671 грн. вартості мазуту та видано накази.

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобовязання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл»мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобовязання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго»АЕК «Київенерго».

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобовязання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго»АЕК «Київенерго».

Постановою від 10.11.2015р.р. Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва було скасовано.

Постановою від 22.12.2015р.р. Вищого господарського суду України постанову від 10.11.2015р.р. Київського апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва залишено без змін.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Публічним акціонерним товариством «Київенерго грошові кошти відповідно до ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» в повному обсязі не перераховано, що і стало підставою для нарахування за період з 13.05.2009р. по 18.05.2015р.р. 3% річних та інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, а також наголошено на тому, що зобовязання Публічного акціонерного товариства «Київенерго», яке виникло з рішення Господарського суду міста Києва по справі №41/207, не є грошовим, а обовязок перерахувати грошові кошти було встановлено ухвалою суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України зобовязання можуть виникати, зокрема, з рішення суду.

У листі від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України наголошено, що зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо) або мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Відповідно до п.1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Отже, грошовим слід вважати зобовязання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 01.06.2016р.р. по справі по справі 6-927цс16.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл», задоволено частково: зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго»АЕК «Київенерго», позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресурси» задоволено повністю, зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго»АЕК «Київенерго», позовні вимоги Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», задоволено повністю, зобовязано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Ухвалою від 12.05.2009 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55 839 674 грн. вартості мазуту та видано наказ.

Отже, у даному випадку зобовязання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» перерахувати позивачу грошові кошти (грошове зобовязання) виникло саме з ухвали 12.05.2009 року про зміну способу виконання судового рішення.

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що форми судового рішення визначено у ст.45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч.1 якої господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Тобто, системний аналіз ст.11 Цивільного кодексу України щодо судового рішення, як підстави для виникнення, в тому числі, грошового зобовязання, та змісту ст.45 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що фактично категорія «судове рішення», яка передбачена цивільним законодавством України охоплює всі форми судових рішень, які визначені, в тому числі, господарським процесуальним законодавством. При цьому, суд також звертає увагу на те, що фактично така форма судового рішення, як ухвала, ніяким чином не нівелює та зменшує обовязків щодо її виконання.

Таким чином, з огляду наведене вище, приймаючи до уваги юридичну сили ухвали суду як підстави для виникнення зобовязання, твердження відповідача стосовно того, що грошове зобовязання, порушення якого стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виникло не з рішення суду по справі №41/207, а з ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва, суд до уваги не приймає як безпідставні та юридично неспроможні.

Наразі, доказів перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача на виконання ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва по справі « 41/207 у період 13.05.2009р. по 18.05.2015р.р., за який заявлено до стягнення нарахування, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України вбачається, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вказано, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію наведено у листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» та постановах від 06.06.2012р. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.

Фактично ст.625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до, та і після ухвалення рішення суду. Верховним Судом України у листі б/н від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Приймаючи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Верховним Судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є неправильною.

Як вказувалось вище, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, позивачем нараховано за період з 13.05.2009р. по 18.05.2015р.

Судом також зазначалось, що відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи, що зобовязання відповідача з перерахування позивачу грошових коштів виникло з ухвали від 12.05.2009р., а право на застосування наслідків порушення грошових зобовязань, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, фактично виникло 13.05.2009р., строк позовної давності з відповідними вимогами почав свій перебіг саме 13.05.2009р.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної документації Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» звернулось до суду з розглядуваним позовом лише 18.05.2015р., тобто, строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 17.05.2012р. (включно) пройшов. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, суд зазначає, що ухвалою від 13.02.2012р. Господарського суду міста Києва, яку залишено без змін постановою від 28.03.2012р. Київського апеляційного господарського суду, судом було розстрочено виконання ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва по справі №41/207.

Зокрема, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» здійснює перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» наступним чином: до 29 лютого 2012 р. - 1551102,10 грн.; до 31 березня 2012 р. - 1551102,10 грн.; до 30 квітня 2012 р. -1551102,10 грн.; до 31 травня 2012 р. - 1551102,10 грн.; до 30 червня 2012р. - 1551102,05 грн.; до 31 липня 2012 р.- 1551102,05 грн.; до 31 серпня 2012 року - 1551102,05 грн.; до 30 вересня 2012 р. - 1551102,05 грн.; до 31 жовтня 2012 р. - 1551102,05 грн.; до 30 листопада 2012 р. - 1551102,05 грн.; до 31 грудня 2012 р. - 1551102,05 грн.; до 31 січня 2013 р. - 1551102,05 грн. до 28 лютого 2013 року1504989,26 грн.1551102,05 грн.; до 31 березня 2013 р. - 1551102,05 грн.; до 30 квітня 2013 р. -.1551102,05 грн.; до 31 травня 2013 року1504989,26 грн.1551102,05 грн.; до 30 червня 2013 року - 1551102,05 грн., до 31 липня 2013 р. -1551102,05 грн.; до 31 серпня 2013р. - 1551102,05 грн.; до 30 вересня 2013 року - 1551102,05 грн.; до 31 жовтня 2013 р. - 1551102,05 грн.; до 30 листопада 2013р. - 1551102,05 грн.; до 31 грудня 2013 р. - 1551102,05 грн.; до 31 січня 2014 - 1551102,05 грн. до 28 лютого 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 31 березня 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 30 квітня 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 31 травня 2014р. - 1551102,05 грн.; до 30 червня 2014р. - 1551102,05 грн.; до 31 липня 2014 р. -1551102,05 грн.; до 31 серпня 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 30 вересня 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 31 жовтня 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 30 листопада 2014 р. - 1551102,05 грн.; до 31 грудня 2014р. - 1551102,05 грн.; до 31 січня 2015р. р. - 1551102,05 грн.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Так, Господарський процесуальний кодекс України передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (ч. 3 ст. 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом ч. 2 ст. 84 цього Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Аналогічні висновки викладено у рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що невиконання грошового зобовязання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.02.2016р. Верховного Суду України по справі №3-1276гс15, висновки наведені в якій у відповідності до приписів 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Тобто, з огляду на наведене вище, суд наголошує на помилковості наведеного заявником розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останнім обставини щодо розстрочення виконання судового рішення, а саме ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва по справі №41/207, не враховано.

Одночасно, у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Після здійснення власного перерахунку, з урахуванням висновків щодо пропуску строку позовної давності та розстрочення виконання ухвали від 12.05.2009р. Господарського суду міста Києва по справі №41/207, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 782 034,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 32 152 429,82 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ОСОБА_4 Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ 33696020) 3% річних в сумі 2 782 034,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 152 429,82 грн. та судовий збір в сумі 36 859,05 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016р.р.

Суддя Спичак О.М.