Постанова № 62247552, 25.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2016 року № 826/12273/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод зварювального обладнання»до треті особи:Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, Державна архітектурно-будівельна інспекція Українипро скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київський завод зварювального обладнання» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2016 р., винесену старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бурлакою Русланом Володимировичем ВП № 51742895.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувану постанову винесено з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх з огляду на протиправність оскаржуваної постанови з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні проти позову заперечував. Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи 1, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

01.08.2016 р. на адресу ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51742895 від 25.07.2016 р., винесена старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві з примусового виконання постанови № 85/14/7/26-17/2102/02/1, виданої 21.02.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві про стягнення штрафу в сумі 450 660,00 грн.

Позивач, вважаючи винесену постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернувся до суду із позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606-XIV передбачено гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена на примусове виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві № 85/14/7/26-17/2102/02/01 від 21.02.2014 р.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР (надалі - Закон N 208/94-ВР).

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 4 названого Закону).

Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення (абз. 3 ч. 3 ст. 4 Закону).

З урахуванням наведених норм, позивач вважає, що відповідачем пропущено строк звернення виконавчого документа до виконання, у зв'язку із чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Проте, суд не може погодитися з твердження позивача з огляду на наступне.

Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV визначено, що інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, як вже зазначалось, положеннями Закону N 208/94-ВР визначено, що постанова про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності повинна бути пред'явлена до виконання протягом двох років з дня її винесення.

Вказані положення узгоджується із п. 34 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. N 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 735) (надалі - Порядок N 244).

Водночас, положеннями вказаного пункту визначено, що у разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

В силу пп. 28, 29 Порядку N 244 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, у випадку оскарження постанови про накладення штрафу, строк її виконання зупиняється до набранням рішенням суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» скористалося своїм правом на оскарження та звернулося до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві про скасування постанови № 85/14/7/26-17/2102/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 18.07.2014 р. по справі № 826/9840/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. адміністративний позов ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві про скасування постанови залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 р. у відкритті касаційного провадження позивачу було відмовлено.

Отже, ухвала Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.07.2016 р. набрала законної сили, а оскарження постанови про накладення штрафу є закінченим.

Враховуючи вищезазначене, постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 р. № 85/14/7/26-17/2102/02/1 є чинною та судом не скасована.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1).

З огляду на вищевикладене, а також, беручи до уваги те, що рішення суду набрало законної сили 16.10.2014 р. останнім строком пред'явлення постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 р. № 85/14/7/26-17/2102/02/1 на примусове виконання є 17.10.2016 р.

Отже, строк виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 85/14/7/26-17/2102/02/1 від 21.02.2014 р. був зупинений до 16.10.2014 р., тобто до дати набрання судовим рішенням законної сили, а відтак строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Таким чином, враховуючи, що постанову про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності винесено 21.02.2014 р., відповідно, з урахуванням строків зупинення її виконання (до 16.10.2014 р.), а також положень ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV, пп. 28, 29, 34 Порядку N 244, абз. 3 ч. 3 ст. 4 Закону N 208/94-ВР строк пред'явлення зазначеної постанови до виконання закінчується 22.02.2016 р.

Таким чином, відповідач, подавши заяву про прийняття виконавчого документа до виконання 19.02.2016 р., дотримався дворічного терміну звернення та відповідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що заява про примусове виконання подана неналежною стороною, оскільки заміна сторони виконавчого провадження в силу приписів ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється лише за наявності відкритого виконавчого провадження.

Тобто, заміна сторони правонаступником допускається за умови відкриття виконавчого провадження.

Як вбачаться з пояснень відповідача, старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 51742895 від 25.07.2016 р. проігноровано прохання щодо заміни сторони виконавчого провадження та не замінено стягувача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

08.08.2016 р. Держархбудінспекція звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 51742895 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 р. № 85/14/7/26-17/2102/02/1 на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Окрім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що постанова від 21.02.2014 р. № 85/14/7/26-17/2102/02/1 вже пред'являлася до виконання Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві 22.05.2014 р., про що 23.05.2015 р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Лебедєвою Л.Ю. було відкрито виконавче провадження ВП №43440663 з примусового виконання постанови від 21.02.2014 р. № 85/14/7-26-17/2102/02/1, оскільки вказане виконавче провадження було закінчено не у зв'язку із повним виконанням виконавчого документу, а у зв'язку із його поверненням на вимогу стягувача, що не позбавляє останнього у законодавчо встановлені строки звернутися із ще однією заявою про здійснення примусового виконання виконавчого документа.

Дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2016 р., винесена старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бурлакою Русланом Володимировичем ВП № 51742895 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський завод зварювального обладнання» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київський завод зварювального обладнання» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук