Постанова № 62247316, 25.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2016 року № 826/25336/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Технологія"

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 року №0020601501,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Технологія" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 року №0020601501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №3152/26-51-15-01-09 від 20.05.2015 року щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 року №0020601501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 85 536,25 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Письмових заперечень по суті спору не надав.

Враховуючи неявку сторони відповідача, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2015 №3152/26-51-15-01-09.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Торговий дім „Ай Ті-Технологія” в порушення вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2015 року) включено до складу податкового кредиту за січень 2015 року суму 68 429,14 грн. на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом з ІПН 23413480562 у грудні 2014 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 року №0020601501 про донарахування 68 429 грн. податку на додану вартість та застосування 17 107,25 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін (копія рішення ДФС України від 08.10.2015 року №21344/6/99-99-10-01-01-25 міститься в матеріалах справи).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем в податкову декларацію за січень 2015 року включено до податкового кредиту за січень 2015 року суму 68 429,14 грн. на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом з ІПН 23413480562 у грудні 2014 року.

Факт включення податкових накладних, виписаних контрагентом позивача у грудні 2014 року до складу податкового кредиту за січень 2015 року не заперечується сторонами.

Проте, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що право платника податків на включення суми податку на додану вартість обмежувалось звітним періодом, оскільки вони не кореспондуються з положеннями п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу нормами ПК України надано право на включення до складу податкового кредиту в наступних періодах сум ПДВ згідно отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати їх складення, а відтак висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є помилковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.06.2015 року №0020601501 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Ай Ті-Технологія” підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Технологія" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 року №0020601501, винесене Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в розмірі 1283,04 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Технологія" за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук