Постанова № 62247140, 21.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3642/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 133 від 29.01.2016 року в частині включення посади, яку обіймав ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестації;

- визнати протиправними дії атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому зазначено в розділі VI "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії з проведення його атестування та рішення атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді, у зв'язку із тим, що відповідно до положень статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", статті 11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" та норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішні справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1997 року №114, він не підлягав атестуванню; відповідачем порушено процедуру проведення атестування, передбачену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465, та нормами Закону України "Про професійний розвиток працівників".

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 92-96), з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» та п. 4 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 р. № 1465 наказом ГУНП № 133 від 29.01.2016 «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП» передбачено, що з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливого вирішення питання призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність проводиться атестування поліцейських ГУ НП та підпорядкованих йому підрозділів з 29.02.2016 року.

Атестування проводилось атестаційними комісіями, склад яких затвердило Головне управління наказом № 285 від 18.02.2016 р.

На підставі норм Інструкції атестаційною комісією ГУ НП № 10 було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП № 15.00004109,0026265 від 29.02.2016 р.

Як свідчить протокол засідання, комісія, крім іншого, поставила питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо проходження служби в поліції.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, комісією було прийняте рішення одностайно (за - 5, проти - 0), що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що в свою чергу відповідає пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції.

Основним обґрунтуванням незаконності прийнятого атестаційною комісією рішення відносно позивача в позовній заяві наводиться порушення вимог Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

На виконання вказаної норми, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, яка і визначає створення атестаційних комісій, організацію та порядок проведення атестування поліцейських. Даний нормативно-правовий акт, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 р. за № 1445/27890 та є безумовно спеціальним у порівнянні з загальними нормами Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Стосовно відсутності правових підстав атестування, представник відповідача зазначив у наданих до суду письмових запереченнях, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» та п. 4 розділу І Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає голова Національної поліції України, керівники органів поліції, стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади за їх наказами. Вказана норма права свідчить про те, що голова НП України та керівники поліції наділені правом на прийняття відповідного рішення.

Отже, керівник Головного управління Національної поліції в Одеській області скористався наданим йому чинним законодавством України правом і призначив проведення атестування особового складу певних підрозділів поліції з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду (п. 2 ч. 2 ст. 57) та вирішення питання про звільнення зі служби через службову невідповідність (п. 2 ч. 2 ст. 57). Саме ці дві норми права застосовувались як підстава для проведення атестування позивача, адже керівнику Головного управління не було відомо про те, чи відповідає ОСОБА_2 посаді, на яку його було призначено при переході з органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, у повному обсязі.

Представник Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області № 10 до суду не прибув, про час та місце судового розгляду справи, в силу ч.11 ст.35 КАС України, повідомлений належним чином, у зв'язку із чим на підставі ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з жовтня 2002 р. проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом за № 26 о/с тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Одеській Г. Лорткіпанідзе від 07.11.2015 р., відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_2 був призначений, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, інспектором Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з присвоєнням йому спеціального звання "капітан поліції". Підставою слугувала заява позивача від 07.11.2015 р.(а.с. 98).

Наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року № 102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України серед іншого забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені згаданою Інструкцією.

29 січня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області виданий наказ №133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року; утворити атестаційні комісії ГУНП №№ 1-10, засідання яких проводити в робочі дні з 29.02.2016 року за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 44 (а.с.72-73).

Вищезазначеним наказом зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, підрозділів, підпорядкованих ГУНП, начальникам відокремлених структурних підрозділів ГУНП скласти списки поліцейських підпорядкованих підрозділів, скласти атестаційні листи на поліцейських, підготувати для надання до атестаційних комісій додаткові матеріали, надати документи до управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 285 від 18.02.2016 року затверджений персональний склад атестаційних комісій, у тому числі № 10: голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_3, головний інспектор Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України; члени комісії: підполковник поліції ОСОБА_4, начальник відділу кримінальної поліції ГУ НП в Київській області; ОСОБА_5, представник Громадського формування з охорони громадського порядку «Нічна варта»; ОСОБА_6, представник ГО «Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня»; ОСОБА_7, представник ГО «Допомога «ВМСУ». Секретар комісії - ОСОБА_8, інспектор батальйону 3 Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (а.с.117-122).

При цьому в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження вказаного наказу із Національною поліцією України відповідно до пп. 2 п.2 розділу ІІ Інструкції, згідно з яким персональний склад атестаційних комісій органів поліції затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.02.2016 р. начальником сектору Ренійського відділення поліції Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, майором поліції О.М. Бачурським на підставі наказу №133 від 29.01.2016 року складений у відношенні позивача атестаційний лист.

За змістом атестаційного листа від 15.02.2016 року ОСОБА_2 службу в органах внутрішніх справ проходив з жовтня 2002 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року. За період служби в органах внутрішніх справ та органах поліції зарекомендував себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. З початку року особисто склав 6 протоколів про адміністративні правопорушення, особисто розкрив 2 кримінальних злочини. Порушень дисципліни та законності не припускає. У вирішення службових питань проявляє принциповість, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатний своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання. Прагне до вдосконалення службової діяльності, приймає вірні рішення в складних, екстремальних ситуаціях. Сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті. Постійно підвищує свій професійний рівень. Вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності. Вміє відстояти свою точку зору, наполегливий у досягненні поставлених завдань (а.с. 70).

У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений, добре володіє табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оброни. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі (а.с. 70).

Атестаційний лист підписаний начальником сектору Ренійського відділення поліції Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, майором поліції О.М. Бачурським. Висновок прямого керівника (розділ ІІ атестаційного листа) - "займаній посаді відповідає" підписаний начальником Ренійського ВП ГУ НП в Одеській області майором поліції Зайковим С.В. Розділ ІІІ атестаційного листа містить "Результати тестування" де зазначено "тестування загальних навичок 19/60, професійне тестування 25/60" (а.с. 70-71).

Відповідно до протоколу атестаційної комісії № 10 ГУНП в Одеській області від 29.02.2016 р. ЗП № 15.00004109.0026265 членами атестаційної комісії № 10 ГУНП в Одеській області під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи; послужний список (форма1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. За результатами розгляду матеріалів комісією прийнято рішення запросити ОСОБА_2 на співбесіду (а.с. 67).

Відповідно до протоколу ОП № 15.00004333.0026265 від 03.03.2016 р. членами атестаційної комісії № 10 ГУНП в Одеській області під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи; послужний список (форма1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. Членами атестаційної комісії № 10 особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

У інформаційній довідці від 15.02.2016 р., яку було досліджено атестаційною комісією, про що вказано у протоколах від 29.02.2016 р. та 03.03.2016 р., зазначено, що ОСОБА_2 за період служби до дисциплінарної відповідальності притягувався чотири рази. Діючих стягнень не має. Заохочувався 12 разів (а.с.101). Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», до ОСОБА_2 не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (а.с. 102).

Також, до протоколу не внесено, які саме питання були поставлені позивачеві під час проведення співбесіди та які ним були надані відповіді.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою ГУНП в Одеській області атестаційна комісія № 10 поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". За результатами голосування за - 5, проти - 0 (а.с. 68).

Зазначені результати атестування занесені в розділ ІV атестаційного листа ОСОБА_2, з яким він ознайомлений 10.03.2016 року (а.с. 71).

Відповідно до протоколу апеляційної атестаційної комісії від 16.03.2016 р. № 15.00004748.0026265 скарга ОСОБА_11 розгляду не підлягає.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає дії атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_2 - протиправними , а зазначене рішення атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, оформлене протоколом від 03.03.2016 р., - необґрунтованим, та позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно ст. 59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до ст. 58 Закону призначеним безстроково та з забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, за умови успішного виконання службових обов'язків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Слід зазначити, що атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського (ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію").

В той же час, п.п.9-12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Частиною 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" взагалі не передбачено проходження поліцейськими "планових" атестацій для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Вирішуючи спір, виходить із того, що наказ ГУНП в Одеській області від 29.01.2016 року № 133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, виданий в порушення вимог ст.3 Закону України "Про Національну поліцію", не ґрунтується на положеннях Конституції та законах України та в порушення вимог ч.1 ст.7 цього ж Закону не забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд згідно ст. 9 КАС України не може розглядати цей наказ, як належну законну підставу для проведення атестації позивача, а тому вважає за доцільне застосувати для оцінки законності призначення та проведення атестації позивача у сукупності положення: Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" та інші нормативні акти, які відповідають їм.

Оцінюючи обставини справи, суд дійшов висновку, що підстав, встановлених Законом України "Про Національну поліцію", для призначення проведення атестації у відношенні зокрема позивача не було.

Наказ містить лише мету проведення атестації, яка визначена в ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", проте таке обґрунтування є неспроможним, оскільки мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, так як, мета - це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.

В той же час, частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені підстави проведення атестації поліцейського у окремих випадках: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція), зокрема пункт 3 розділу І "Загальні положення".

Однак, згідно атестаційного листа позивача від 03.03.2016 року атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 року та у займаній посаді атестується вперше.

Таким чином, суд констатує, що індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", для призначення ГУНП в Одеській області атестації позивача станом на 29.01.2016 року також не було.

Окрім того, суд вважає, що призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію", Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливим застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".

Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З атестаційного листа вбачається, що позивача було призначено на посаду наказом начальника ГУНП в Одеській області Національної поліції України від 07.11.2015 року № 26 о/с вперше, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 року.

Таким чином, позивач не мав бути включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки він відпрацював менше одного року на відповідній посаді.

Відповідно до частини ч.3 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина 4 цієї ж статті передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Згідно з частиною статті 57 Закону порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до пп.2 п.1 розд. IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не доведено, що ОСОБА_2 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_2, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.

Поряд із тим, суд враховує, що за висновком безпосереднього керівництва, капітан поліції ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття атестаційною комісією № 10 ГУ НП в Одеській області рішення від 03.03.2016р. про невідповідність позивача займаній посаді, підлягає звільненню зі служби поліції через службову невідповідність, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії. Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується. Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать про те, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З огляду на матеріали справи, відповідно до змісту атестаційного листа, ОСОБА_2 охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, зокрема як дисциплінований та професійно підготовлений працівник, який постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, під час вирішення службових питань ставиться сумлінно, з почуттям відповідальності, має високу працездатність.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, зокрема матеріалів співбесіди із позивачем, оформлених належним чином, та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді, враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

Протоколом є документ, який містить запис усього, про що йшлося на засіданні. Враховуючи відсутність запису технічними засобами засідання, а також тієї обставини, що відповідно до п.17 Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення та голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, суд вважає, що протокол повинен відображати підстави прийнятого рішення "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" з зазначенням яким саме критеріям, встановленим законодавством, не відповідає поліцейський, який проходив атестацію.

Проте в протоколі засідання атестаційної комісії № 10 ГУНП в Одеській області від 03.03.2016 року не відображені встановлені законом підстави для прийняття вказаного рішення комісією, не відображений перелік питань, які були поставлені позивачу атестаційною комісією під час проведення співбесіди та на які питання позивач не надав чи уникав відповіді.

Відсутність в протоколі вказаних обставин, при наявності атестаційного листа, в якому позивач характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків, свідчить про необґрунтованість та невідповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколі не спростований.

Перевіряючи відповідність закону спірних дій та рішення відповідача, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Вирішуючи спір, суд також вважає за необхідне надати оцінку діям атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, вчинених останньою в ході проведення атестації позивача, зокрема в аспекті порушення принципу презумпції невинуватості, що гарантований ст.62 Конституцією України. З огляду на матеріали справи, комісією фактично констатовано невідповідність позивача займаній посаді - без вдавання до будь-якого аналізу чи оцінювання вихідних даних для таких висновків, і без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись хоч на якихось фактах та обставинах та із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невідповідності позивача "займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки позивача, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.

Відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України Кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, вказані правові норми Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішенням, дії чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень порушує її права, свободи чи інтереси.

Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції встановлено, що керівника органів поліції, яким надано право призначання поліцейського на посаду та звільнення з посади або із служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктами 3 та 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Відповідно до п.5 Розділу VІ Інструкції встановлено, що поліцейський щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Тобто, МВС України текстом вказаної Інструкції та Міністерство юстиції України, зареєструвавши її підтверджують, що висновок атестаційних комісії, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції порушують права поліцейського, а тому йому надається право на його оскарження.

Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.

Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.

Оскаржуване рішення прийнято суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, отже такий акт індивідуальної дії підпадає під судовий контроль суду адміністративної юрисдикції, що узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішення атестаційної комісії № 10 ГУ НП в Одеській області від 03.03.2016 року, яке оформлене протоколом про невідповідність позивача займаній посаді та звільнення з органів поліції є таким, що безпосередньо порушує його права з питань проходження публічної служби, а тому може бути оскаржене позивачем безпосередньо до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України.

В той же час суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд в ухвалі К/800/7626/14 826/9638/13-а від 25.09.2014 р.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 133 від 29.01.2016 року в частині включення посади, яку обіймав ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся з цим позовом, та за умови визнання судом неправомірним і скасування відповідного рішення атестаційної комісії № 10.

Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 35, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому зазначено в розділі VI "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой