Постанова № 62247114, 21.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року № 813/8070/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника відповідача Мисак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляді у судді Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т. перебувала заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді Сидор Н.Т. від 01 липня 2016 року відкрито провадження у справі за нововиявленими обставнинами.

05 серпня 2016 року на підставі розпорядження "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" №303-Р від 05 серпня 2016 року, на виконання вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України призначено повторний автоматичний розподіл заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 .

За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд головуючому судді Сакалош В.М.

Ухвалою суду від 08.08.2016 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами прийнято до провадження..

Підставою для перегляду вказаної постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 заявник вважає лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 травня 2016 року №Б/342 в якому на звернення ОСОБА_2 про забезпечення його речовим майном в період проходження служби в УМВС України у Львівській області надана інформація, про те, що в період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року норми забезпечення форменим одягом начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлювалось відповідно до наказів МВС України від 28.10.1992 року №623, від 03.09.1997 року №586, від 15.02.2002 року №148, а також надана точна назва та кількість предметів речового майна, яке повинен був отримати ОСОБА_2 у період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року. На переконання позивача дані обставини не могли бути відомі суду та заявнику під час судового розгляду справи №813/8070/14, зокрема 03.03.2015 року, а відтак спростовують факти, які були покладені в основу постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14.

В судове засідання позивач не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги заяви не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.

Так, заперечуючи проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, представник відповідача зазначала наступне.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 10.09.2014 року ВП №44004621 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1/11, виданого Сокальським районним судом м. Львова про зобов'язання ГУ МВС України у Львівській області провести розрахунок грошової компенсації за невидані ОСОБА_2 предмети речового майна, які він повинен був отримати за період служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, та виплатити таку грошову компенсацію. Рішення суду від 31.05.2011 року виконано повністю, що підтверджується наказом ГУ МВС України у Львівській області № 331 о/с від 01.08.2014 року про виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за невидані своєчасно предмети речового майна за період несення служби та платіжним дорученням № 1454 від 28.08.2014 року про виплату такої компенсації. Підставою для виплати коштів стала довідка-розрахунок № 1 вартості речового майна на компенсацію к-ну міліції ОСОБА_2 від 29.07.2014 року. Крім того, на звернення позивача від 28.08.2014 року ГУ МВС України у Львівській області було надано своєчасну та повну відповідь, про що свідчить аналіз змісту як звернення, так і відповіді на нього. Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами просила відмовити.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до заяви докази, а також матеріали адміністративної справи №813/8070/14, встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії було частково задоволено позов, а саме зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надати ОСОБА_2 відповідь на його звернення від 28.08.2014 року в частині надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби в Сокальському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31.05.2011 року ГУ МВС України у Львівській області зобов'язано провести розрахунок грошової компенсації за невидані ОСОБА_2 предмети речового майна, які він повинен був отримати за період служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, та виплатити таку грошову компенсацію. Вказані кошти перераховані позивачу відповідно до платіжного доручення № 1454 від 28.08.2014 року на суму 1898,20 грн.

28.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з листом про надання інформації щодо назви та кількості предметів речового майна, які повинен був отримати ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, вартості кожного предмета речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, загальної суми грошової компенсації за невидані предмети речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області. Також позивач просив надати копії документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби з Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області.

На його звернення відповідачем було надано відповідь №18/1220 від 19.09.2014 року, з аналізу якої вбачається, що підставою для видачі довідки-розрахунку № 1 від 29.07.2014 року стали дані арматурної картки № 10769 органів МВС, заведеної на ОСОБА_2, зарахованому 05.09.1994 року наказом 280 о/с та відрахованому 25.12.2006 року наказом №442 о/с. Однак, питання щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби з Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області (пункт 2), залишено без відповіді.

В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині зобов'язання ГУ МВС України у Львівській області надати ОСОБА_2 відповідь на його звернення від 28.08.2014 року щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби з Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області (пункт 2).

Що стосувалося позовних вимог позивача про визнання протиправним внесення в лист вих. №18/1220 від 19.09.2014 року завідомо неправдивої інформації щодо переліку предметів речового майна, які позивач повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, та при наданні відповіді на звернення від 28.08.2014 року, зобов'язання відповідача додатково включити до розрахунку грошової компенсації за невидані ОСОБА_2 своєчасно предмети речового майна предмети, які він повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року за період служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, то такі задоволенню не підлягали. З огляду на те, що перелік предметів речового майна, які позивач повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, був внесений у відповідь №18/1220 від 19.09.2014 року на підставі даних арматурної картки №10769 органів МВС, заведеної на ОСОБА_2, зарахованому 05.09.1994 року наказом 280 о/с та відрахованому 25.12.2006 року наказом №442 о/с., та довідки-розрахунку УМЗ ГУ МВС України у Львівській області № 1 від 29.07.2014 року вартості речового майна на компенсацію капітану міліції ОСОБА_2, звільненому з Сокальського РВ ГУ МВС України у Львівській області наказом №442 о/с від 25.12.2006 року.

Окрім цього, до матеріалів справи долучена ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 року у справі №876/3511/15 в якій, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Судом з'ясовано, що під час судового розгляду справи №813/8070/14 в матеріалах справи була наявна лише відповідь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 19.09.2014 року №18/1220.

Водночас, відповідь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину була надана лише 16 травня 2016 року №Б/342 в якому на звернення ОСОБА_2 про забезпечення його речовим майном в період проходження служби в УМВС України у Львівській області надана інформація, про те, що в період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року норми забезпечення форменим одягом начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлювалось відповідно до наказів МВС України від 28.10.1992 року №623, від 03.09.1997 року №586, від 15.02.2002 року №148, а також точна назва та кількість предметів речового майна, яке повинен був отримати ОСОБА_2 у період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року.

Тобто при одних і ти ж самих обставинах, у наданій відповіді Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 19.09.2014 року №18/1220 та у наданій відповіді Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 16 травня 2016 року №Б/342 відповідачем зазначені різні відомості.

Підставою для перегляду судових рішень у порядку, передбаченому главою 4 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути тільки підстави, передбачені в ст.245 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку із нововиявленими обставинами.

За приписами частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1)істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2)встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3)встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4)скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5)встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Дана стаття встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з метою забезпечення стабільності судових рішень, та надання можливості виправити судове рішення.

Більш того, зі змісту даної норми Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що необхідними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є, по-перше, їх наявність на час вирішення адміністративної справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, по-третє, обставини мають бути істотними, тобто такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Наявність цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

При цьому, ознака "істотність" обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Загалом, ознаку "не були і не могли бути відомі особи" потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Водночас, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися ново виявленими.

Суд, оцінюючи доводи заявника, зазначає таке.

Як слідує із постанови постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії було частково задоволено позов, а саме, зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надати ОСОБА_2 відповідь на його звернення від 28.08.2014 року в частині надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби в Сокальському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. В решті позовних вимог відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області з листом про надання інформації щодо назви та кількості предметів речового майна, які повинен був отримати ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, вартості кожного предмета речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, загальної суми грошової компенсації за невидані предмети речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області. Також позивач просив надати копії документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби з Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області.

На його звернення відповідачем було надано відповідь №18/1220 від 19.09.2014 року, з аналізу якої вбачається, що підставою для видачі довідки-розрахунку № 1 від 29.07.2014 року стали дані арматурної картки №10769 органів МВС, заведеної на ОСОБА_2, зарахованому 05.09.1994 року наказом 280 о/с та відрахованому 25.12.2006 року наказом №442 о/с.

Крім того, зміст відповіді №18/1220 від 19.09.2014 року дає підстави вважати, що відповідачем надано відповідь на питання, поставлені у листі від 28.08.2014 року, щодо назви та кількості предметів речового майна, які повинен був отримати ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, назви та кількості предметів речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Оскільки до відповіді №18/1220 від 19.09.2014 року було долучено як копію довідки-розрахунку №1 від 29.07.2014 року, так і арматурної картки №10769 органів МВС, заведеної на ОСОБА_2, то відповідач надав інформацію на питання щодо вартості кожного предмета речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, загальної суми грошової компенсації за невидані предмети речового майна, які не отримав ОСОБА_2 за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Водночас, питання щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_2 за невидані предмети речового майна за період несення служби з Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області (пункт 2), залишено без відповіді.

Окрім цього, суд бере до уваги лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 травня 2016 року №Б/342 на звернення ОСОБА_2 про забезпечення його речовим майном в період проходження служби в УМВС України у Львівській області надана інформація, про те, що в період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року норми забезпечення форменим одягом начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлювалось відповідно до наказів МВС України від 28.10.1992 року №623, від 03.09.1997 року №586, від 15.02.2002 року №148, а також точна назва та кількість предметів речового майна (вказано в таблиці), які повинен був отримати ОСОБА_2 у період з 05.09.1994 року по 25.12.2006 року.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, а також, ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" закріплено сферу дії закону, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Під зверненнями громадян, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 4 зазначеного вище Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, віднесено такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

-порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

-створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

-незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Крім того, згідно преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI, цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Статтею 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачено право кожної особи:

1)знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2)доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3)вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4)на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5)на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Розпорядники інформації (до яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону належать органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання), які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1)надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2)використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3)вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4)виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Розпорядник інформації, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Право запитувача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено ч. 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", та полягає у праві оскаржити:

1)відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2)відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3)ненадання відповіді на запит на інформацію;

4)надання недостовірної або неповної інформації;

5)несвоєчасне надання інформації;

6)невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7)інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, відповідачем порушено вимоги ст. 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надано неповну відповідь на зверненням ОСОБА_2, а також внесено неповну інформацію в лист за вх.№18/1220 від 19.09.2014 року.

Окрім цього, аналізуючи лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 травня 2016 року №Б/342 та зазначений у заяві ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами перелік предметів речового майна, які заявник просить зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області включити до розрахунку грошової компенсації за не видані своєчасно предмети речового майна, які на переконання заявника повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року, судом виявлені розбіжності. Зокрема, заявником зазначено загальний перелік предметів речового майна, які йому повинні бути виданні, однак не враховано, що деякі предмети речового майна заявником вже було отримано.

Таким чином, судом встановлено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України повинне включити до розрахунку грошової компенсації за недоотриманні ОСОБА_2 своєчасно предмети речового майна з урахуванням наданих у листі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 травня 2016 року №Б/342 відомостей, а саме: (кашкет парадно вихідний - 3 шт.; кашкет повсякденний - 1 шт.; берет чорного кольору - 5 шт.; кашкет зимовий - 5 шт.; куртка зимова - 2 шт.; пальто утеплене з плащової тканини - 3 шт.; пальто з плащової тканини - 2 шт.; плащ-накидка - 1 шт.; мундир та брюки парадно-вихідні - 2 шт.; кітель повсякденний - 3 шт.; куртка повсякденна - 5 шт.; брюки повсякденні - 9 шт.; брюки зимові - 5 шт.; костюм (сорочка і брюки) зі змішаної тканини - 6 шт.; чоботи хромові - 5 шт.; пів черевики - 7 шт.; черевики з високими берцями - 4 шт.; сорочка білого кольору - 4 шт.; сорочка блакитного кольору - 14 шт.; фуфайка чорного кольору - 19 шт.; галстук чорного кольору - 16 шт.; ремінь брючний шкіряний - 2 шт.; ремінь парадний - 2 шт.; аксельбант - 2 шт.

З огляду на вищенаведене, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ не надано своєчасно ОСОБА_3 предмети речового майна, які він повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року за період несення служби в Сокальському РВ УМВС у Львівській області.

Таким чином, та з урахуванням інформації викладеної у листі Головного управління МВС України у Львівській області №Б/342 від 15.05.2016 року суд, вважає за доцільним зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області додатково включити до розрахунку грошової компенсації за недоотримані ОСОБА_2 своєчасно предмети речового майна, які він повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року за період несення служби в Сокальському РВ УМВС у Львівській області з урахуванням інформації викладеної у листі Головного управління МВС України у Львівській області №Б/342 від 15.05.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною першою статті 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Ураховуючи нововиявлену обставину, суд дійшов висновку, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163, 167, 245, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №813/8070/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановити нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати інформацію внесену в лист за вих.№18/1220 від 19.09.2014 року Головним управлінням МВС України у Львівській області щодо переліку предметів речового майна, які ОСОБА_2 повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області - неповною.

Визнати порушення Головним управлінням МВС України у Львівській області вимог ст. 40 Конституції України, Закону України "Про інформацію", Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання неповною відповіді на зверненням ОСОБА_2 від 28.08.2014 року.

Зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області додатково включити до розрахунку грошової компенсації за недоотримані ОСОБА_2 своєчасно предмети речового майна , які він повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року за період несення служби в Сокальському РВ УМВС у Львівській області з урахуванням інформації викладеної у листі Головного управління МВС України у Львівській області №Б/342 від 16.05.2016 року.

Зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області на підставі вимог ст.40 Конституції України, Закону України "Про інформацію", Закону України "Про доступ до публічної інформації та з урахуванням листа Головного управління МВС України у Львівській області №Б/342 від 16.05.2016 року надати ОСОБА_2 обґрунтовану, повну та вичерпну відповідь на звернення від 28.08.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 жовтня 2016 року.