Постанова № 62246653, 20.10.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2016 р. Справа № 802/3291/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Романа Вікторовича

позивача: не з`явився

представника відповідача: Нартовської Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування і, здійснюючи діяльність по реалізації Prepaid продукції і прийому платежів на підставі договору комісії, укладеного із ТОВ "Вінкардсервіс", отримав у ІV кварталі 2010 року виручку, що складалася з винагороди за надані послуги та не перевищувала граничний розмір виручки, установлений Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98). Позивач зазначив, що під час перевірки Вінницька ОДПІ помилково віднесла до складу виручки позивача транзитні кошти, одержані ФОП ОСОБА_2 та неправомірно винесла податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014р. №0034821701 про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування; податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 р. №0034851701 про сплату податку на додану вартість; вимога від 09.07.2014р. № Ф про сплату боргу (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; рішення № 0034961701 від 23.07.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду, в прохальній частині якого просить їх скасувати.

Позивач в судове засідання не з`явився. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності. В заяві також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях та зазначила, що оскаржувані позивачем рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

12.12.2005 р. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію (а.с. 7).

Судом встановлено, що відповідно до наказу на проведення перевірки від 20.06.2014 р. № 1804 та направлення від 23.06.2014 р. № 1650/17, виданих Вінницькою ОДПІ, та на підставі постанови від 19.05.2014 р. старшого слідчого СВ Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, винесеної в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014020000000033 від 11.03.2014 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, головним державним ревізором-інспектором відділу Собчук Т.М. проведено перевірку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2013 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 09.07.2014 р. № 1856/1701/НОМЕР_2.

Відповідно до висновків зазначеного акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст. ст. 1, 5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п. 177.2 ст. 177 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період 2011 року на суму 1468356 грн. 84 коп. , за 2012 рік в сумі 141453 грн. 72 коп., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в сумі 1609810 грн. 56 коп.;

- п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України ФОП ОСОБА_2 за період з 01.02.2011 р. по 31.12.2012 р. занижено податкове зобов'язання на суму, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет сума 1538194 грн. 00 коп., в т.ч.: за 2011 рік на суму 1367841 грн. 00 коп., в т.ч. за лютий 2011 р. на суму 186151 грн. 00 коп., за березень 2011 року на суму 233068 грн. 00 коп., за квітень 2011 року на суму 84110 грн. 00 коп., за травень 2011 року на суму 47932 грн. 00 коп., за червень 2011 року на суму 90269 грн. 00 коп., за липень 2011 року на суму 153451 грн. 00 коп., за серпень 2011 року на суму 192445 грн. 00 коп., за вересень 2011 року на суму 163606 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на суму 169826 грн. 00 коп., за листопад 2011 року на суму 17300 грн. 00 коп., за грудень 2011 року на суму 29683 грн. 00 коп., за 2012 рік на суму 170353 грн. 00 коп., в т.ч. за січень 2012 року на суму 43010 грн. 00 коп., за лютий 2012 року на суму 21311 грн. 00 коп., за березень 2012 року на суму 28766 грн. 00 коп., за квітень 2012 року на суму 34016 грн. 00 коп., за травень 2012 року на суму 24987 грн. 00 коп., за червень 2012 року на суму 1000 грн. 00 коп., за липень 2012 року на суму 2440 грн. 00 коп., за серпень 2012 року на суму 10317 грн. 00 коп., за вересень 2012 року на суму 4506 грн. 00 коп.;

-п. 2 ст. 7, ч. 8 ст. 9, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI в сумі 104500 грн. 80 коп., в т.ч. за 2011 рік в сумі 58207 грн. 80 коп., за 2012 рік в сумі 46292 грн. 94 коп.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що в ході перевірки виявлено порушення підприємцем податкового законодавства в частині перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів в ІV кварталі 2010 року, тобто більше 500 тисяч гривень.

На підставі виявлених порушень було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014р. №0034821701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 2012263 грн. 20 коп., з яких основного платежу - 1609810 грн. 56 коп., штрафних санкцій - 402452 грн. 64 коп.; податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014р. №0034851701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1233666 грн. 25 коп., з яких основного платежу - 986933 грн. 00 коп., штрафних санкцій - 246733 грн. 25 коп.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2014р. №Ф зі сплати єдиного внеску , штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 104500 грн. 80 коп.; рішення №0034961701 від 23.07.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 8135 грн. 43 коп.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність, основним видом якої було надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів (КВЕД 77.33); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 82.99); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (КВЕД 95.11); консультування з питань інформатизації (КВЕД 62.02).

В матеріалах справи наявний договір комісії № 1 від 12 травня 2009 року, укладений між ТОВ "Вінкардсервіс" в особі директора ОСОБА_2 (комітент) із ФОП ОСОБА_2 (комісіонер), у відповідності до умов якого Комісіонер зобов'язується реалізовувати Prepaid продукцію в інтересах Комітента в порядку та на умовах, передбачених Правилами роботи об'єднаної системи моментальних платежів TOB "ОСМП", в перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 реалізовував Prepaid продукцію та приймав платежі в порядку та на умовах передбачених зазначеним договором.

Пунктом 2.5 вказаного договору встановлено, що грошові кошти, які надходять до терміналів Комісіонера, являються власністю Комітента за виключенням винагороди, виплаченої Комітентом Комісіонеру за виконання зобов'язань згідно даного Договору.

Пунктом 5 даного договору встановлено, що винагородою Комісіонера являється комісія за користування терміналом, яку сплачує платник при купівлі Prepaid продукції через платіжний термінал (п.5.1). При цьому, розмір комісії за користування терміналом Комісіонер встановлює самостійно та на власний розсуд, керуючись додатком № 3 до даного договору (п. 5.2). Комісіонер перераховує суму коштів за реалізацію Prepaid продукції та Prepaid послуг на розрахунковий рахунок Комітента або вносить до каси Комітента, утримуючи при цьому тільки суму комісійної винагороди за користування терміналом (п. 5.3).

Також в матеріалах справи містяться банківські виписки ( т.2 а.с. 200-250, т. 3 а.с. 1-211) згідно яких кошти, що поступали в перевіряємий період на рахунки позивача, відкриті у банках "СЕБ Банк" та ПАТ "КБ "Приватбанк", надходили з призначенням платежу - зарахування коштів за прийом платежів та припейд продукції згідно договору комісії, а також банківські виписки (т.2 а.с. 200-250, т. 3 а.с. 1-211), які підтверджують факт, що кошти за реалізовану Prepaid продукцію позивачем перераховувались агенту за договором комісії.

Відповідач не заперечував того, що ФОП ОСОБА_2 реалізовував товар (продукцію) як субагент, а також перераховував отримані кошти TOB "Вінкардсервіс", при цьому податковий орган дійшов висновку, що надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємця у ІV кварталі 2010 року є його виручкою, що склала 1009870 грн. 00 коп., а тому з І кварталу 2011 року підприємцю слід було перейти на загальну систему оподаткування.

Згідно матеріалів перевірки валовий дохід (обсяг виручки) ФОП ОСОБА_2 у 2011 році складав 8754859 грн. 52 коп., у 2012 році - 1758033 грн. 50 коп., у 2013 році - 944886 грн. 00 коп.

Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Указ №727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пунктом першим статті 1 якого передбачається надання фізичним особам права перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.

У пункті четвертому статті 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

В свою чергу правове регулювання договору комісії у цивільному законодавстві України здійснюється статтями 1011 - 1014 Цивільного кодексу України визначено взаємні права й обов'язки сторін, зазначено наслідки припинення частково виконаного договору, а також врегульовано інші аспекти роботи підприємств за договорами комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою або без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами такого договору, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно його ціну. Комітент повинен виплатити комісіонеру плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням викладених обставин справи дає підстави для висновку про те, що до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок позивача, підлягала перерахуванню третім особам на виконання умов договорів, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п.п 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (податку на додану вартість), і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд вважає висновки відповідача вірними з огляду на те, що положеннями Указу № 727/98 не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів (послуг) як його виручки залежно від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування. А відтак спірні кошти, отримані позивачем за виконання зобов'язань на користь третіх осіб у рамках виконання договору комісії є виручкою ФОП ОСОБА_2 у розумінні статті 1 Указу N 727/98. Чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником податків на загальних підставах за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень залежно від режиму оподаткування, на якому перебуває особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків.

Така ж позиція щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, висвітлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року (справа №21-501а14), в якій викладено висновок про те, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне встановлену законом відповідальність.

ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений вищезгаданим Указом розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року (справа № 2а-13201/12/2670) від 22 вересня 2015 року (справа № 2а-8385/12/2670).

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтоване донарахування Вінницькою ОДПІ позивачу спірних сум податкових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В силу положень п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З огляду на вищевикладене слід зазначити, що оскільки суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу, то відповідно, на думку суду, правомірно прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2014р. № Ф зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення № 0034961701 від 23.07.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення, відповідач діяв в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством .

При ухваленні рішення в даній справі суд також керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71, ст. 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень, натомість позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 94 КАС України підстави для присудження судового збору позивачу відсутні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Вергелес Андрій Валерійович

Згідно з оригіналом

Суддя Секретар