Постанова № 62246329, 19.10.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 жовтня 2016 р. Справа № 802/1481/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Могиль Т.О.

представників позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача:ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до:Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємиць ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, за результатами якої складено акт №934/1305/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року. В зв"язку із виявленими порушеннями, контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0026741305 від 19.09.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14727,08 грн., та податкове повідомлення - рішення №0026771305 від 19.09.2016 р. про збільшення суми грошового зобов"язання зі сплати військового збору в сумі 1104,54 грн.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернувся до суду та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0026741305 від 19.09.2016 року та №0026771305 від 19.09.2016 р.

Представники позивача в судовому зсіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позвній заяві.

Представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, з підстав, що вказані в письових запереченнях. Крім того, посилаючись на роз"яснення Державної фіскальної служби України згідно листа від 31.12.2015 №48131/7/99-99-19-03-03-17, вказали, що платником податків не вірно визначено загальний оподаткований дохід за 2015. Тому, позивачем був занижений валовий дохід на суму на суму 58908грн. За наведених обставин, позивачу було донараховано податок з доходів з фізичних осіб за результатами річного декларування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №21740000000029829 від 07.04.2008 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на облік у Вінницькій ОДПІ як платник податків.

Відповідно до свідоцтва №200182922 від 01.08.2004 року фізична особа - підприємиць ОСОБА_5 зареєстрований Вінницькою ОДПІ як платний податку на додану вартість.

Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено наказ №928 від 18.07.2016 року про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №934/1305/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015р".

Під час проведення контролюючим органом перевірки було виявлено порушення, а саме:

- порушення п. 177.2, 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкових зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік в сумі 11 781,66 грн.;

- порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2015 року в сумі 883,63 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту №934/1305/НОМЕР_1 документальної планової виїзної перевірки від 07.09.2016 року, оскаржив їх в адміністративному порядку до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 19.09.2016 року залишено заперечення ФОП ОСОБА_5 на акт №934/1305/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року без розгляду, в зв"язку із тим, що відповідно до положень п. 86.7 ст. 86 Податквого кодексу України останній пропустив строк для подачі своїх заперечень.

В подальшому, на підставі виявлених порушень під час документальної планової виїзної перевірки, Вінницькою ОДПІІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення №0026741305 від 19.09.2016р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 11781,66 грн. основного платежу та штрафні санкції в сумі 2945,42 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0026771305 від 19.09.2016р., яким - збільшено суму грошового зобов"язання за платежем військовий збір в розмірі 883,63 грн. основного платежу та штрафні санкції - в сумі 220,91 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс, ПК України ).

Згідно пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За змістом пп.14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Фізична особа - підприємиць ОСОБА_5 за перевірямий період, а саме з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування за роздрібною торгівлею підакцизними товарами.

З акту №934/1305/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року вбачається, що ФОП ОСОБА_5 надано до перевірки первинні документи такі, як книги обліку розрахункових операцій (КОРО), касові стрічки, банківські документи.

В результаті наданих первиних документів контролюючим органом виявлено, що загальний оподаткваний дохід згідно КОРО виручка від реалізації товарів становить 7437621,49 грн. (з ПДВ, з акцизним податком) та відповідно до банківських докментів дохід від надання інших комерційних послух становить 72858,35 грн. (з ПДВ).

В подальшому, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що позивачем занижено оподаткований дохід за 2015 рік на суму 58908,32 грн., який отримано від здійснення своєї діяльності та відображено в розділі ІІІ податкової декларації та додатку 4Ф до декларації.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особо-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено положеннями ст. 177 ПК України.

Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на момент перевіряємого періоду, редакція станом на 20.09.2015р.) передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Положеннями ст. 188 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016р.) передбачено порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Так, відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

З аналізу вище наведено слідує, що базою оподаткування для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість є договірна вартісті з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до податкових декларацій, податкових накладних, а також декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, які досліджено судом, акцизний податок з реалізації підакцизних товарів включався до бази оподаткування та податок на додану вартість відповідно до положень ст. 188 ПК України в редакціїї до 01.01.2016 року.

Отже, позивачем в 2015 році було правомірно задекларовано дохід, що підтверджується первинною документацією згідно чинних положень Податкового кодексу.

Згідно заперечень відповідача, ФОП ОСОБА_5 під час здійснення своєї господарської діяльності, яка пов"язана із продажем підакцизних товарів, зобов"язаний був акцизний податок з роздрібних продажів нараховувати на вартість (роздрібну ціну продажу) з податком на додану вартість підакцихних товарів та не включати до бази оподаткування суми ПДВ з таких операцій.

Проте, суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що висновки контролюючого органу базуються на положеннях статті 188 Подактового кодексу України із змінами та доповненнями, що набули чинності з 01.01.2016 року.

Так, згідно положень п.188.1 ст. 188 ПК України, чинної до 01.01.2016, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В подальшому, законодавцем в дану норму внесено зміни, які набули чинності з 01.01.2016, якими визначено, що базою оподаткування операцій з постачання з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Крім того, на противагу доказам відповідача, представником позивача долучено до матеріалів справи запит ФОП ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України про надання роз"яснення щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми акцизного податку нараховані при реалізації в роздрібний торгівлі підакцизними товарами.

У відповідь Державна фіскальна служба України листом від 09.04.2015 року за №1037/В/26-15-21-03 надала роз"яснення з яких слідує, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг з ПДВ включає загальнодержавні податки та збори (в т.ч. акцизний податок) (п.188.1 ст. 188 Кодексу), а базою оподаткування акцизного податку з розрібного продажу підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів (п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Кодексу).

Крім того, Державною фіскальною службою України 20.01.2015 року надано роз"яснення №1519/7/99-99-19-03-03-17 щодо платників акцизного податку, бази, об"єкта оподаткування та ставки акцизного податку з роздрібного продажу, які розміщені на офіційному сайті ДФС для використання в практичній діяльності суб"єктами господарювання.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що податковий орган дійшов хибного висновку про порушення ФОП ОСОБА_5 положень п. 177.2, 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, відтак підстави для донарахування податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 відсутні. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0026741305 від 19.09.2016р. яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 11781,66 грн. основного платежу та штрафні санкції в сумі 2945,42 грн. підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо податкового повідомлення - рішення №0026771305 від 19.09.2016 р. про збільшення суми грошового зобов"язання зі сплати військового збору в сумі 1104,54 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається із акту №934/1305/НОМЕР_1 від 07.09.2016 року, під час перевірки встановлено, що позивачем занижено суми військового збору на 883,63 грн. в зв"язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 58 908,32 грн.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Положеннями п.п. 1.1., 1.2 п. 16-1 платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Обєктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 162 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

В результаті того, що представниками позивача спростовано заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік та судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 вірно визначено загальний оподаткований дохід за 2015 рік відповідно до положень ст. 177 ПК України, податкове повідомлення - рішення №0026771305 від 19.09.2016р., яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем військовий збір в розмірі 883,63 грн. основного платежу та штрафні санкції в сумі 220,91 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, тобто винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправними.

Щодо посилань відповідача на роз"яснення Державної фіскальної служби, то суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при розгляді справ як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано таки його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.

Закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. Також закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. І, нарешті, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема, він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п.27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, загальний стан національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі, не є задовільним. Суд зазначив, що явна суперечливість один одному відповідних правових актів призвела до того, що національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов"язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа згідно до положень статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.09.2016 року №0026741305 та №0026771305.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: