Рішення № 62244892, 12.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7116/15 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/3709/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Копняк С.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 14 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 від її заробітної плати (всіх доходів), починаючи з дня звернення позивача до суду з 24 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішення Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2013 року відмовлено за її безпідставністю.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах справи. Вказує, що позов про стягнення аліментів було подано під час розгляду Франківським районним судом м.Львова справи про відібрання дитини та визначення місця її проживання та 04.02.2016 року було задоволено її позовні вимоги та визначено місце проживання доньки з матірю та відібрання її від батька, а тому виходячи з вимог ст. 181 СК України батько не може звертатись з позовом до матері про стягнення аліментів на утримання дитини. Крім того, рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 31 липня 2013 року вже було вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року скасувати та ухвалити рішення, яким у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбних відносинах у них народилася донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. (а.с. 6)

Згідно довідки про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Теплицької селищної ради від 29 січня 2016 року, ОСОБА_7 проживає з позивачем за адресою смт. Теплик, Вінницької області, вул. Богуна, 29. (а.с. 47)

У відповідності до ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно дост.180 СК Україникожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.3ст.181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, яка визначається судом.

Пунктами 1,3 ч.1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 районний суд виходив з того, що малолітня ОСОБА_7-М.Т., ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з позивачем, та враховуючи малолітній стан дитини, її матеріальне становище, позивача та платника аліментівстягнув з ОСОБА_4 в користь позивача на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 від її заробітної плати (всіх доходів), починаючи з дня звернення позивача до суду з 24 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 за участю прокурора Франківського району м. Львова (Львівська місцева прокуратура №3), третьої особи органу опіки та піклування Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, органу опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради про відібрання малолітньої дитини та визначення місця її проживання, а ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_8 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2016 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задоволено частково та відібрано малолітню ОСОБА_9 у батька ОСОБА_5 й передано матері ОСОБА_8; визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 за місцем проживання матері ОСОБА_8 - за адресою АДРЕСА_1. Вирішено допустити негайне виконання рішення суду про відібрання дитини у ОСОБА_5 та передачі її матері - ОСОБА_8 відповідно до ст.367 ЦПК України. В решті позовних вимог відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_8 відмовлено повністю. (а.с. 32-36)

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 лютого 2016 року залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч1. ст. 162 Сімейного кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Як встановлено судом та визнається сторонами у справі, що дитина проживає з батьком та такий самостійно визначив місце її проживання без згоди на це матері, однак згідно рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 лютого 2016 року, яке в силу вимог ст. 319 ЦПК України 04 травня 2016 року набрало законної сили, визначено місце проживання дитини з матірю, тому колегія суддів вважає, що аліменти слід стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 з 24 вересня 2015 року до 04 травня 2016 року.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 щодо скасування рішення Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2013 року не оскаржуається, а тому в силу вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України в цій частині рішення колегією суддів не перевіряється.

Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення районного суду слід змінити та стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 від її заробітної плати (всіх доходів), починаючи з дня звернення позивача до суду з 24 вересня 2015 року і до 04 травня 2016 року, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 квітня 2016 рокузмінити та викласти в такій редакції.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 від її заробітної плати (всіх доходів), починаючи з дня звернення позивача до суду з 24 вересня 2015 року і до 04 травня 2016 року, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_10