Ухвала суду № 62244872, 17.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9796/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/5581/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Павлишина О.Ф.,

суддів Левика Я.А., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника Приватного акціонерного товариства «Ірокс» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ірокс» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс», третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру № 207, загальною площею 44,83 кв.м., що знаходиться на сьомому житловому поверсі секції № 6 в будинку № 418 по вул. Шевченка в м. Львові. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Ірокс» в користь ОСОБА_3 2477,43 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду оскаржило ПрАТ «Ірокс». В апеляційній скарзі стверджує, що з оскаржуваним рішенням суду не погоджується та вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вважає, що вимога позивачки про визнання за нею права власності на квартиру є безпідставною, оскільки ним не оспорювалось та не заперечувалось право власності на квартиру. Звертає увагу на те, що твердження позивачки про невизнання чи оспорення її права власності відповідачем не підтверджується жодним доказом. Посилається на те, що суд належним чином не зясував характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Приватного акціонерного товариства «Ірокс» - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПрАТ «ІРОКС», в якому просила постановити рішення про визнання за нею право власності на квартиру № 207 в будинку № 418 на вул. Шевченка в м. Львові та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Як на підставу своїх вимог зазначала, що 17 травня 2011 року між ЗАТ «ІРОКС», правонаступником якого є ПрАТ «ІРОКС», та нею було укладено договір №025/6 передачі незавершеного будівництва та договір №25/6 підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва.

Згідно даних договорів вона, як замовник, передає грошові кошти, а відповідач, як підрядник, приймає грошові кошти, проводить будівельно-монтажні роботи та передає їй у власність обєкт (завершене будівництво) - однокімнатну квартиру № 207 на 7-му поверсі 6-ої секції по вул. Шевченка, 418 в м. Львові.

Згідно п. 1.2. договору будівництва за умови виконання нею, як замовником, своїх інвестиційних зобовязань у повному обсязі вона отримує право власності на обєкт інвестування.

Загальна договірна вартість квартири була встановлена у сумі 246 565 грн. з ПДВ, у тому числі згідно п.5 попереднього договору 73 970 грн. та згідно п.2.1. договору будівництва 172 595 грн., яка була скорегована відповідно до зміни вартості 1кв.м. площі та склала 247 743,00 грн.

Вказана сума була оплачена частинами через касу ПрАТ «Ірокс»: 18.05.2011 року 16 000,00 грн., 01.06.2011 року 200 565,00 грн., 05.07.2011 року 5000,00 грн., 16.08.2011 року 5130,00 грн., 27.09.2011 року 5130,00 грн., 18.10.2011 року 5130,00 грн., 27.11.2011 року 7946,00 грн., 06.12.2011 року 2842,00 грн.

Довідкою від 06 грудня 2011 року ПрАТ «Ірокс» підтвердило про сплату 100 % вартості обєкту будівництва.

Згідно п. 4.1.2 договору будівництва відповідач зобовязався закінчити виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва обєкта у 4 кварталі 2011 року.

Згідно п. 4.1.3 договору будівництва відповідач зобовязався після закінчення будівництва передати обєкт інвестування у власність позивача.

ОСОБА_3, повністю виконала свої зобовязання по договору, провела у квартирі оздоблювальні роботи, встановила необхідне для проживання обладнання, проживає разом із сімєю у квартирі та оплачує вартість комунальних послуг.

10 липня 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєструвала «Декларацію про готовність обєкта до експлуатації» першої черги (секції 1-2,5,6,7,8) багатоквартирного житлового будинку №418 на вул. Шевченка у м.Львові і внесла до єдиного державного реєстру зареєстрованих декларацій про готовність обєкта до експлуатації за № ЛВ143141910418.

Відповідач не виконує своїх обовязків, передбачених абзацами 15-20 частини 50 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ №868 від 17.10.2003 року, що стало підставою для прийняття рішень реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції: №25732569 від 30.10.2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та №26007554 від 10.11.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, права власності на квартиру АДРЕСА_1, а отже, у неї відсутні будь які правовстановлюючі документи про право власності на квартиру.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із того, що відповідач не виконує своїх обовязків щодо оформлення права власності, незважаючи на повне виконання умов договору позивачкою.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, що передбачено ст. 331 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

А відтак, оскільки позивачці по справі відмовлено у державній реєстрації прав і їх обтяжень в зв»язку з неподанням ПрАТ «Ірокс» документів, що підтверджують речові права останнього на земельну ділянку, документа, що підтверджує виникнення перехід та припинення речового права на земельну ділянку, документи, що підтверджують проведення реєстрації цих прав, документ, що підтверджує присвоєння об»єкту нерухомого майна адреси (а.с.17, 18), тобто, саме відповідачем по праві фактично не визнається право власності позивачки, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам закону та встановленим обставинам.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога позивачки про визнання за нею права власності на квартиру є безпідставними з посиланням на те, що відповідачем не оспорювалось та не заперечувалось право власності на квартиру, спростовується даними вищевказаних рішень про зупинення розгляду та відмову в реєстрації. (а.с.17, 18)

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, суд належним чином не зясував характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, так як це посилання не містить жодного обґрунтування, зокрема обґрунтування бездіяльності щодо неподання документів, які призвели до зупинення і відмови позивачці у державній реєстрації прав і їх обтяжень.

В зв»язку з викладеним колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ірокс» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Левик Я.А.

ОСОБА_5