Ухвала суду № 62244853, 18.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2474/16 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5616/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову відмовлено.

Дану ухвалу оскаржила представник ПАТ «ВіЕс Банк» - ОСОБА_6 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що банк позбавлено можливості задовольнити свої вимоги по рішенню суду з даного спору, що впливає на його права та обовязки. Вказує, що свідченням того, що відповідачі намагаються відчужити належне їм майно та уникнути виконання зобовязань перед ПАТ «ВіЕс Банк» є той факт, що відповідачем ОСОБА_3 подано позовну заяву про визнання кредитного договору № КF49789 від 06 червня 2008 року та договорів поруки, що були укладені з відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсними. Також відповідачі навмисно не здійснюють виконання зобовязань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування з лютого 2015 року та є недобросовісними боржниками, оскільки у будь-який спосіб ухиляються від виконання обовязків покладених на них кредитним договором, в тому числі не відповідають на телефонні дзвінки працівників банку, вимикають мобільні телефони, не реагують у встановлений чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити нову, якою заяву ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_5 подав суду заяву, у якій просить розгляд апеляційної скарги ПАТ «ВіЕс Банк» проводити без його участі.

Представник ПАТ «ВіЕс Банк» - ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, хоча про розгляд була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою (а.с.58), про причини неявки суд не повідомила та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову районний суд виходив з того, що немає підстав вважати, що в майбутньому відповідачами таке майно буде відчужено, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору № KF 49789 від 06.06.2008 року в сумі 75370, 79 доларів США, що еквівалентно 2041435, 11 грн. (а.с.4-7.)

Як вбачається із матеріалів справи представник ПАТ «ВіЕс Банк» - ОСОБА_6 подала суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачам, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Горпини, вул. Центральна, будинок 50, що належить ОСОБА_3; 1/2 будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Подусільна, вул. Садова, буд.3 та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4; 1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5. (а.с. 16-18)

Згідно п.1.ч.1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Колегією суддів встановлено, що 06 червня 2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон банк») та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № KF 49789, згідно якого банк надав позичальнику 109 000 доларів США строком на 10 років.

Згідно договору поруки №РО 94329 від 06 червня 2008 року між банком, ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_4 (поручитель) укладено договір відповідно до умов якого, поручитель зобовязується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобовязань за кредитним договором № KF 49789 від 06 червня 2008 року.

Відповідно до договору № РО 94327 від 06 червня 2008 року між банком, ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір відповідно до умов якого, поручитель зобовязується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобовязань за кредитним договором № KF 49789 від 06 червня 2008 року.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕс Банк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просить визнати недійсним кредитний договір № KF 49789 від 06 червня 2008 року, який укладений між нею ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон банк»); визнати недійсним з моменту вчинення договору поруки № РО 94327 від 06 червня 2008 року, які укладені між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон банк») та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 8-13)

Судом встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання обовязків покладених на них кредитним договором № KF 49789 від 06 червня 2008 року та договорами поруки №РО 94329 та № РО 94327 від 06 червня 2018 року.

Заява ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову не підлягає до задоволення в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, оскільки як вбачається із відомостей з державного реєстру іпотек, вищенаведена квартира вже знаходиться в іпотеці на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору, 1594, 06.06.2008р. (а.с. 21), а тому колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_4 не зможе відчужити дану квартиру з метою уникнення відповідальності за договором поруки.

Таким чином колегія суддів врахувавши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати ПАТ «ВіЕс Банк» позовним вимогам, приходить до висновку що заява ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, а тому в якості забезпечення позову слід накласти арешт на нерухоме майно відповідачів, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Горпини, вул. Центральна, будинок 50, який належить ОСОБА_3; 1/2 будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Подусільна, вул. Садова, буд.3, який належить ОСОБА_4; 1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209,303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою заяву ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

-будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Горпини, вул. Центральна, будинок 50, який належить ОСОБА_3;

-1/2 будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Подусільна, вул. Садова, буд.3, який належить ОСОБА_4;

-1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_7