Ухвала суду № 62244787, 10.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/1254/15 Головуючий у 1 інстанції: Галій О.Й.

Провадження № 22-ц/783/4154/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Копняк С.М.

секретаря: Юзефович Ю.І.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6. Третя особа: орган опіки та піклування Жидачівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 13 травня 2016 року позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 способи участі у спілкуванні та вихованні внучки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: надати право дідові ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_3 на спілкування з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобів телефонного та поштового звязку.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу, у якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах справи. Вказують, що з метою покращення психічного розвитку дитини, слідуючи рекомендаціям психолого-медико-педадогічної консультації вони звернулись з позовом до суду, оскільки хочуть брати участь у вихованні внучки. Крім того, на території міста Новий Розділ, де вони проживають, є велика кількість логопедів та психологів, які зможе відвідувати дитина та отримувати допомогу кваліфікованих спеціалістів. Також зазначають, що дитина жодного разу не відмовлялась від спілкування з ними та сказала, що їй подобається бути у бабусі та дідуся, у неї там є окрема кімната, компютер, ліжко. Так, в порушення вимог ст. 19 СК України судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування. Вказують, що вони звертались до Жидачівської РДА із заявою про перегляд висновку №02-17/1296 від 27.06.2014 року, проте їх звернення не було розглянуто по суті. Просять рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позову в повному обсязі.

Перший заступник Жидачівської РДА ОСОБА_8 подав суду клопотання, у якому просить розглядати дану справу без участі представника Жидачівської районної державної адміністрації.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 8)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_9 померла 06.04.2012 р.(а.с. 7).

Відповідно до довідки виданої Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 21.01.2014р. № 124, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з батьком ОСОБА_10 в с. Старе Село, Жидачівського району. (а.с. 42)

Районним судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 є рідними дідом і бабою малолітньої ОСОБА_7 по лінії матері.

Згідно ч. 3 ст. 291 ЦК України, фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

Відповідно до вимог ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

У відповідності до ст. 263 Сімейного кодексу України, спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право дитини включає, крім виховання батьками, право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, іншими родичами.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Колегія суддів погоджується із висновком районного про те, що позовні вимоги, в частині визначення способу участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онукою кожні перші та треті суботи та неділі місяця з правом ночівлі у них в АДРЕСА_1, без присутності батька дитини ОСОБА_11, виходять за межі предмету позову, оскільки позивачі не ставили питання про визначення місця проживання дитини.

Згідно ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Як встановлено колегією суддів, що відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 липня 2014 року, позов ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у вихованні дитини задоволено частково та зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в спілкуванні та вихованні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Визначено способи участі ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вихованні внучки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: надано право дідові ОСОБА_14 та бабі ОСОБА_13 у відвідуванні онуки ОСОБА_7: - за місцем її навчання один раз на тиждень тривалістю до 3 год., без порушення навчального процесу, без присутності батька дитини ОСОБА_6;- за місцем її проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4, один раз на тиждень тривалістю до 3 год., за попереднім погодженням з батьком дитини, без його присутності; - за місцем її проживання у день народження дитини тривалістю до 3 год. Дане рішення набрало законної сили та виконується сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Покликання апелянтів, що зазначений у вищенаведеному рішенні спосіб участі у вихованні онуки ОСОБА_7 був встановлений терміном на 1 рік, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 03 липня 2014 року.

Судова колегія вважає, що районний суд при ухваленні рішення врахував думку дитини, яка зазначила, що боялася б бути у діда з бабою без батька, та прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 способу участі у вихованні онуки ОСОБА_7, а саме: кожні перші та треті суботи та неділі місяця з правом ночівлі у них за адресою: АДРЕСА_2, без присутності батька дитини ОСОБА_6

Доводи в апеляційній скарзі про те, що районний суд в порушення вимог ст. 19 СК України прийняв рішення за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно відповіді голови Жидачівської районної адміністрації Львівської області від 14.07.2015р. № 02-17/2277, перегляд висновку Органу опіки і піклування від 27.06.2014 року № 02-17/1296 є недоцільним. (а.с. 16)

Покликання апелянтів щодо бажання брати участь у вихованні дитини шляхом визначення їм способу участі у вихованні онуки ОСОБА_7, а саме: кожні перші та треті суботи та неділі місяця з правом ночівлі у них за адресою: АДРЕСА_2, без присутності батька дитини ОСОБА_6, для відвідування разом з нею психологів-логопедів у м. Новий Розділ, колегія суддів вважає, що не може слугувати підставою для скасування рішення та задоволення зазначених вимог, оскільки буд-яких доказів щодо зазначених обставин позивачі не надали.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Рішення районного суду в частині визначення позивачам способу участі у спілкуванні та вихованні внучки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: наданні права дідові ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_3 на спілкування з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобів телефонного та поштового звязку, не оскаржується, а тому в силу вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України в цій частині рішення колегією суддів не перевіряється.

Згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_15