Ухвала суду № 62244524, 26.10.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 433/569/16-к

Провадження № 11-кп/782/222/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26 » жовтня 2016 року Апеляційний суд Луганської області у складі:

головуючого: Павленко Т.І.

суддів: Люклянука В.Ф., ЮрченкаА.В.

при секретарі ПоповійД.В.

за участю прокурора Ковальова А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Троїцького районного суду Луганської області від 13.06.2016 р., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Чертково Ростовської області Російської Федерації, мешкав один, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, буд., 4, -

засудженно за ч. 1 ст. 258-3 КК України до 9 років позбавлення волі у кримінально-виконавчої установи закритого типу.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк покарання ОСОБА_1 перебування його у слідчому ізоляторі з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі, який складає 8 місяців 19 днів. З 29.09.2015 року по 13.06.2016 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законої сили залишено тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 обчислювано з дати його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі - з 29.09.2015 року.

Процесуальні витрати стягнуті відповідно ст.124 КПК України.

Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що у період з квітня 2014 року по теперішній час особи (відносно яких є окремі кримінальні провадження), діючи умисно, з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створили на території України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»),

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», «ЛНР» є стійким обєднанням трьох і більше осіб, яке створене з метою терористичної діяльності, у межах обєднання здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обовязкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

«ЛНР» має чітку ієрархію та структуру, що складається з політичного та силового блоків, які очолюють керівники терористичної організації (відносно яких є окремі кримінальні провадження) та з відома яких структурні підрозділи «ЛНР» здійснюють терористичну діяльність спрямовану на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, обєднаннями громадян, юридичними особами, привернення уваги до політичних поглядів представників «ЛНР».

Учасники «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження) безпосередньо брали участь у даній терористичній організації, а також у злочинах, які нею вчинялися, зокрема, у квітні 2014 року, останні, знаходячись в населених пунктах Луганської області України, здійснювали публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади, вчинювали з цією метою умисні дії, повязані з розповсюдженням матеріалів з такими закликами та використанням засобів масової інформації.

Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що були у вказаних блоках. При цьому на керівників та учасників силового блоку покладалось забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідером організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов'язки:

-організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

-з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

-створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

-вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Луганської області;

-скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

-захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

-силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

-вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

З метою досягнення своїх злочинних цілей, організаторами вказаної терористичної організації, на тимчасово окупованій території Луганської області створені збройні підрозділи, до складу яких на постійній основі залучаються місцеві мешканці та громадяни іноземних держав.

13 квітня 2014 року ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 р. районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до звернення Верховної ОСОБА_4 України до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_4 Європи, Парламентської ОСОБА_4 НАТО, Парламентської ОСОБА_4 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, яке затверджено постановою Верховної ОСОБА_4 України №129-У111 від 27.01.2015; заяви Верховної ОСОБА_4 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної ОСОБА_4 України №145-У111 від 04.02.2015; заяви Верховної ОСОБА_4 України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної ОСОБА_4 України №337-У111 від 21.04.2015, визначено «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України

«Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадян, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

Приблизно на початку травня 2015 року, більш точну дату встановити не виявилося можливим, у громадянина України ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на участь та сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР». При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що вказана терористична організація діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 вступив до лав воєнізованого підрозділу терористичної організації «ЛНР». Після цього у період з травня 2015 року по серпень 2015 року ОСОБА_1 ніс службу з автоматичною зброєю (автомат АКМ-74) та артилерійською гарматою (зенітна установка) поблизу дачного масиву «Ближні дачі», який розташований на території Жовтневого району м. Луганська, приймав активну участь в збройному опорі військовослужбовцям сил АТО та сприяв діяльності терористичній організації «ЛНР» у вчиненні незаконної протидії та перешкоджанні виконання службових обовязків військовослужбовцям Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції,

В кінці серпня 2015 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) ОСОБА_1 залишив терористичну організацію «ЛНР» та повернувся в смт. Мілове Луганської області.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 був затриманий співробітниками СБ України.

На даний вирок обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій він ставить питання про скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, колегія суддів та прокурор проявили упередженість при розгляді справи, він невинуватий у скоєнні злочину; суд не зясував у нього та його захисника порядок дослідження доказів, а також послався в вироку на показання в ході досудового слідства, що, на його думку протирічить вимогам КПК України, оскільки суд повинен обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання; вказує на те, що суд не надав йому можливості дати показання в судовому засіданні, чим порушив його права; посилається на те, що суд не допитав експерта; суд обґрунтовує свої висновки на показах свідків, які не підкріплені іншими доказами стосовно їх правдивості, посилається на те, що так звана ЛНР не визнана терористичною організацією та не визначено підсудність справ стосовно кримінального правопорушення, в скоєнні якого його визнано винним судом.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку суду та просить ухвалити новий вирок, яким закрити кримінальне провадження у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1ст.258-3 КК України.

Захисник вказує на незаконність та необґрунтованість вироку суду, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; посилається на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав свою вину, на досудовому слідстві давав покази під психологічним тиском та застосування до нього катування; обвинувачення будується на недопустимих доказах, та припущеннях; не перевірено доводи обвинуваченого про підробку фотографій з мобільного телефону ОСОБА_1, на яких невідомі люди зі зброєю у форменному одязі, причетність до яких ОСОБА_1 заперечує; суд послався в вироку на пояснення ОСОБА_1, які він дав під час досудового розслідування, що є недопустимим згідно з вимогами ч.4ст.95 КПК України; показання свідка ОСОБА_5, як доказ на думку захисника, носять субєктивний характер, до якого слід ставитись критично; допитаний в якості свідка працівник СБУ ОСОБА_6. не надав суду обєктивної інформації щодо причетності ОСОБА_1. до терористичної організації «ЛНР»; під час дослідження письмових та речових доказів судом були задані запитання ОСОБА_1, на які він давав пояснення, однак в подальшому судом не було допитано обвинуваченого відповідно до вимог ст.351 КПК України, а суд перейшов до проведення дебатів; вказує на те, що у вироку не зазначено нормативного акту, згідно якого ЛНР визнана терористичною організацією.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційних скарг та просили скасувати вирок суду і призначити новий судовий розгляд, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційних скарг та вважав, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції із-за істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, і просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1. запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі слідуючих підстав.

Відповідно до ч.5 ст.27 КПК України під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обовязковим.

Частиною 1 ст.412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно п.7 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1ст.415 КПК України суд першої інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Як вбачається з журналу судового засідання від 10.06.2016 року /а.с.67-68 т.1/ в ході судового розгляду допитані свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6., на показання яких суд послався в мотивувальній частині вироку, як на докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Апеляційним судом встановлено, що під час судового провадження Троїцьким районним судом Луганської області 10 червня 2016 року не здійснювалось фіксування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки фіксування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів не здійснювалось в судовому засіданні Троїцького районного суду 10 червня 2016 року, то апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3. щодо відсутності обєктивної інформації в показаннях свідка ОСОБА_6, а також доводи щодо субєктивного характеру показань свідка ОСОБА_5. та критичного ставлення до зазначених доказів.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Оскільки вирок суду підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанціі через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то апеляційний суд не вдається в обговорення питання щодо недоведеності вини, недопустимості доказів, на що посилається в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, а також доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 стосовно неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Під час нового судового розгляду суд першої інстанції повинен урахувати наведене в цій ухвалі, провести судовий розгляд відповідно до вимог процесуального закону, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність- із точки зору достатності та взаємозвязку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином мотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405,407 КПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Вирок Троїцького районного суду Луганської області від 13 червня 2016 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

-------------------------- ------------------------ --------------------------