Рішення № 62244223, 18.10.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3800/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» жовтня 2016 р. Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Донченка Ю.В.

при секретарі Піцик О.В.

за участю позивача -ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, суд,-

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 7 вересня 2002 року був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_2

Від шлюбу 22.09.2004 року народилась донька Анжеліка.

Під час перебування у шлюбі, частково за спільні кошти подружжя було набуто квартиру АДРЕСА_1.

Набуття вказаної квартири відбувалось наступним чином:

28.12.2004 року між ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат» та ОСОБА_3 був укладений договір інвестування у будівництво житла, зі змінами від 20.07.2010 року, за яким предметом інвестування являлась квартира АДРЕСА_2.

14.08.2010 року за договором №60-2 про відступлення права вимоги та зарахування боргу, ОСОБА_2 набув прав нового кредитора у договорі від 28.12.2004 року та отримав право вимоги вказаної квартири з зобовязанням погасити борг ОСОБА_3 у розмірі 185953,07 грн., який був сплачений за договором про повернення боргу від 31.01.2014 року.

17.03.2014 року на імя відповідача було видано свідоцтво про право власності на квартиру та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

17.01.2014 року між ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» та її, позивачки, рідною сестрою ОСОБА_4, був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири №92а у будинку №275а по вул.. Б.Хмельницького у місті Львові, за яким вона внесла на рахунок ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» 17.01.2014 року грошові кошти в сумі 10000,00 грн., 21.01.2014 року 100875,00 грн., а всього 110875,00 грн.

У звязку з відмовою від договору та квартири 31.01.2014 року було підписано додатковий договір №1 до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 17.01.2014 року, за яким сторони домовились про розірвання попереднього договору та повернення внесених коштів у вказаній сумі.

У подальшому, грошові кошти у сумі 124 875,00 грн. були перераховані ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2, які він вніс як оплату по договору про повернення боргу від 31.01.2014 року.

Таким чином, для оплати спірної квартири з їхнього спільного сімейного бюджету було використано лише 61 078,07 грн., а кошти, надані їй сестрою, не являються спільними коштами подружжя. У перерахунку у відсоткове співвідношення, їхня з чоловіком спільно-оплачена частка у квартирі становить 1/3 ідеальну частину, тобто частка кожного з них буде відповідати 1/6 ідеальній частці.

Кошти, котрі були надані сестрою у розмірі 124875,00 грн., повинні бути повернуті позивачкою, а тому такі слід зарахувати у вартість (розмір) її частки у праві власності на квартиру, яка буде відповідати 2/3 ідеальних часток квартири.

Позивачка просила ухвалити рішення, яким визначити її частку у праві спільної власності на спірну квартиру, у розмірі 5/6 ( 2/3+1/6) ідеальних частин, а частку відповідача визначити у розмірі 1/6 ідеальної частини.

Крім того, протягом сімейного життя відповідачем було внесено кошти у ПАТ «ПриватБанк» за договорами від 02.07.2012 року та 11.07.2012 року, а саме 9008,79 доларів США 9350,72 євро, які відповідачем були зняті з рахунком і їй подальша доля їй не відома. Тому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 255392,49 грн. компенсації грошових вкладів.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та дала аналогічні пояснення.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що спірна квартира придбана за його кошти, а грошові вклади були зняті під час спільного проживання та витрачені на потреби сімї.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та інші докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 7 вересня 2002 року.

Від шлюбу 22.09.2004 року народилась донька Анжеліка.

Під час перебуванні у шлюбі сторонами набуто спільне майно квартира АДРЕСА_3.

За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сімейної власності.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2014 року квартира АДРЕСА_4 загальною площею 64 кв.м належить на праві власності ОСОБА_2 Тобто відповідно до вимог ст.60 СК України квартира, придбана подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Посилання відповідача на те, що квартира придбана за його особисті кошти, не стверджено відповідними доказами.

Доводи позивачки на те, що кошти у сумі 124 875,00 грн. були перераховані її сестрою ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 а відтак надані їй особисто і повинні бути нею, позивачкою, особисто повернуті сестрі, а тому такі слід зарахувати у її частку, жодними належними та допустимими доказами не доведено.

Як ствердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, у неї відсутні докази того, що кошти вона перерахувала на рахунок відповідача для сестри для збільшення її частки у спірній квартирі.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, не доведених відповідними доказами.

За таких обставин відсутні підстави для збільшення частки позивачки у даній квартирі, тобто частки сторін є рівними по 1/2.

Крім того, відповідачем дійсно були внесені кошти у ПАТ «ПриватБанк» за договорами від 02.07.2012 року на суму 9908,79 доларів США на термін 366 днів та від 11.07.2012 року на суму 9350,72 ЄВРО на термін 366 днів, які згідно з виписками по особових рахунках закриті відповідно 03.07.2013 року та 12.07.2013 року, залишок по рахунках 0,00 дол. США та 0,00 євро (а.с. 55,65,68).

Тобто, кошти з вказаних позивачкою рахунків зняті відповідачем у липні 2013 року під час подружнього життя, ще до часу придбання спільної квартири, а відтак підстав для поділу цих коштів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 255 392,49 грн. - половини грошових вкладів відсутня, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується вказівки у заперечення на позов, поданих ОСОБА_2, про наявність у позивачки автомобіля НОМЕР_1, зареєстрованого 03.10.2006 року, та посилання на те, що позивачкою вивезено майно на суму 255 392,49 грн.( а.с.85), то ОСОБА_2 з приводу цього майна ніяких позовних вимог не заявив, незважаючи на роз'яснене судом право та надану можливість звернутись із зустрічним позовом.

За таких обставин заявлений позов слід задовольнити частково.

У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати, сплачені позивачкою, слід поділити між сторонами порівну, і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2052 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.60 СК України, ст.ст.208,209,212-215,218 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_5, залишавши у власності відповідача ОСОБА_2 1/2 ідеальної частки вказаної квартири.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2052 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_5