Рішення № 62242972, 20.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1939/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря:Яковлєвої Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Регіональний сервісний центр МВС України у Кіровоградській області про звільнення майна з-під арешту та повернення майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту та повернення майна.

В обгрунтування вимог вказує, шо вона є власником автомобіля марки НYUNDAI, модель Н-1 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 11 липня 2009 року Кіровоградським РЕВ УДАІ УМВС України у Кіровоградській області, який на її прохання та за її кошти придбаний ОСОБА_3 у 2008 році. 04 серпня 2009 року нею видана довіреність на імя ОСОБА_3 на право керування зазначеним транспортним засобом.

01 грудня 2009 року ОСОБА_3 був затриманий співробітниками Кіровоградського УБОЗ, а автомобіль був вилучений

Зазначає, що накладення арешту та вилучення належного їй майна є безпідставним, оскільки вона до кримінальної відповідальності не притягувалась та не має жодного відношення до кримінальної справи.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Апеляційного суду Кіровоградської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду є незаконним та необґрунтованим, суд не врахував порушені її права як власника.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2, представники відповідачів: Кіровоградської обєднаноїдержавної податкової інспекції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та третьої особи Регіональний сервісний центр МВС України в Кіровоградській області у судове засідання не зявились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с., а.с. 134, 137-139). Від в.о. директора регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Стаття 213 ЦПК Українипередбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що постанова слідчого про накладення арешту була винесена 04 липня 2009 року, правочин щодо переоформлення транспортного засобу на позивача відбувся 11 липня 2009 року, що свідчить про наявність мети уникнення ОСОБА_3 від можливої відповідальності за наслідками розгляду кримінальної справи. Крім того, матеріалами справи встановлена наявність потерпілих осіб та поданих ними цивільних позовів в межах кримінальної справи.

Проте, з таким судовим висновком погодитися не можна за наступного.

Судом встановлено, що за ОСОБА_2 згідно бази даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС України станом на 06 липня 2016 року за державним номерним знаком ВА 8273 АО зареєстрований на праві власності автомобіль марки НYUNDAI Н-1, 2006 року випуску, сірого кольору, дата реєстрації 11 липня 2009 року. Документів щодо реєстрації права власності стороною не надано.

Відповідно до довіреності від 04 серпня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі за № 1585, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 укладати правочини, щодо розпорядження (продавати, передавати в оренду, позичку) за ціну та на умовах за його розсудом належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії ВАС № 011091, виданого 11.07.2009 року Кіровоградським РЕВ УДАІ УМВС України в Кіровоградській області автомобілем, марки НYUNDAI, моделі Н 1, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № КMJWWН7WР6U733502, тип ТЗ пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 11 липня 2009 року Кіровоградським РЕВ УДАІ УМВС України в Кіровоградській області (а.с.12).

У провадженні слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ УМВС України в Кіровоградській області перебувала кримінальна справа № 80-1083, за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

З копії постанови від 12 травня 2010 року слідчого в ОВС СВ УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_18 про передачу арештованого майна обвинуваченого на відповідальне зберігання, встановлено, що 04 липня 2009 року в рамках розслідування справи винесено постанову про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_3, крім іншого, для захисту прав потерпілих осіб від злочину.

В постанові зазначено, що останній знаючи, про кримінальне переслідування, розпочате відносно нього та те, що його майно підлягає конфіскації став переховуватися від органів досудового слідства. Разом з цим з метою приховання належного йому майна автомобіля марки НYUNDAI Н-1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 перереєстрував його на іншу особу. Так, проведеним розслідуванням встановлено, що вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 27 травня 2009 року та зареєстрований в органах УДАІ УМВС України в Кіровоградській області на його ім'я (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ВАС 009815). В подальшому, уникаючи накладання арешту на автомобіль НОМЕР_3, через свого брата - ОСОБА_19 перереєстрував вказаний автомобіль на свою співмешканку ОСОБА_2, в результаті чого на цей транспортний засіб був отриманий новий державний номерний знак ВА 8273 АО та відповідно отримано нове свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ВАС 011091. Тому, автомобіль НОМЕР_4, номер шасі КMJWWН7WР6U733502 передано на відповідальне зберігання на території автогосподарства при УМВС України в Кіровоградській області за адресою м. Кіровоград, вул. Виставочна 2-А до прийняття відповідного рішення по суті в судовому порядку (а.с.98).

На даний час вказана кримінальна справа перебуває на розгляді у Кіровоградському районному суді Кіровоградської області.

З інформації Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у вищезазначеній кримінальній справі, ОСОБА_2 не є учасником судового процесу. Під час досудового розслідування слідчим винесено постанову про накладення арешту на майно, що перебувало в користуванні ОСОБА_3, а саме: автомобіль НYUNDAI Н1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який є речовим доказом по справі, 12 травня 2010 року автомобіль переданий на відповідальне зберігання автогосподарства при УМВС України в Кіровоградській області. Питання про речові докази можливо вирішити тільки під час постановлення вироку (а.с.а.с. 18, 156).

Відповідно до ст. ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Відповідно до пп. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись нормами цивільного та сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Як зазначено в судовому рішенні, за ОСОБА_2 станом на 06 липня 2016 року зареєстрований на праві власності автомобіль НОМЕР_4, проте в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право власності позивача на арештований автомобіль, до апеляційного суду такі документи також надані не були.

Крім того, суд не звернув уваги на розяснення Пленуму Верховного Суду України, які він надав в пункті 4 своєї постанови від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», де зазначено коло осіб які мають приймати участь у справі, а саме: відповідачами у справі має бути боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

Автомобіль НYUNDAI Н-1 державний номерний знак НОМЕР_1 підлягав арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого ОСОБА_3 та забезпечення цивільних позовів.

З огляду на вказане, суд не звернув увагу, що конфіскація майна проводиться після задоволення вимог стягувачів , до яких і відносяться особи яким завдано матеріальної та моральної шкоди, та не зясував питання щодо залучення до участі в справі осіб визнаних в кримінальній справі цивільними позивачами.

Суд не попередив позивачку про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та не вирішив питання про залучення до участі в справі належних співвідповідачів згідно статті 33 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову вказав в підставу, що правочин між ОСОБА_20 та ОСОБА_3 укладений з метою уникнення останнього від можливої кримінальної відповідальності. Такий висновок ґрунтується на припущенні, дана оцінка договору, що не становить предмет позову і є неприпустимим. Вмотивованого висновку, в розумінні положень ст. ст. 212, 213 ЦПК за наслідками підстави та предмету позову, судом не здійснено, як і не вирішено питання про залучення співвідповідачів в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК.

Відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України заміна неналежного відповідача може здійснюватись лише за клопотанням позивача. Суд також не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача за власною ініціативою за відсутності клопотання позивача, а має сприятиме всебічному і повному розгляду спору. Предявлення позову до неналежного відповідача або не залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких порушуються, є підставою для відмови у задоволенніпозову.

В даному випадку невмотивованість судового рішення є порушенням чітко закріпленої норми процесуального права та підставою для його скасування.

Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України у звязку з неправильним застосуванням норм права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Регіональний сервісний центр МВС України у Кіровоградській області про звільнення майна з-під арешту та повернення майна відмовити.

Рішення апеляційного суд набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: