Ухвала суду № 62242088, 20.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4466/16-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/5744/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 20.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, треті особи: реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, державний нотаріус Броварської районної нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання права власності, скасування рішень органу місцевого самоврядування й визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірне майно, яке належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2016 року було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано достатніх та допустимих доказів того, що зі сторони відповідача існує реальна загроза вчинення дій, які можуть призвести до неможливості виконання рішення суду, а тому заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірне майно, яке належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 2-11, 19-21).

Разом з тим, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що між сторонами наявний спір щодо нерухомого майна, в якому разом з ним проживає також його восьмеро дітей, одна з яких, ОСОБА_6, є інвалідом (а. с. 2-11, 41, 57 (зворот)).

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 рокурозглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно розяснень п. 10вищевказаної Постанови, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не врахував тих обставин, що між сторонами наявний спір з приводу нерухомого майна, власником якого є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та що у спірному житловому будинку проживає 11 осіб, серед яких є дитина-інвалід, права яких можуть бути порушеними внаслідок можливого відчуження відповідачами спірного майна, а тому невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення, крім того відповідного обґрунтування зазначеним обставинам суд не навів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: