Рішення № 62239465, 26.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.16р. Справа № 904/8318/16За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси

до КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "НОВОМОСКОВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА ЛІКАРНЯ" ДНІПРОПЕКТРОВСЬКОЇ ОСОБА_1, м. Новомосковськ

про стягнення 45 425,08 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 23 від 12.10.16;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального закладу «Новомосковська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про стягнення 45 425,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за умовами договору про постачання природного газу №С/90-16, укладеного між сторонами 25.04.2016.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2016.

17.10.2016 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у засіданні суду, але 13.10.2016 подав до канцелярії суду заяву, у якій позовні вимоги визнав повністю та просив розглядати справу за відсутності його представника.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (далі постачальник, позивач) та Комунальним закладом "«Новомосковська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради (далі - споживач, відповідач) укладено договір №С/90-16 на постачання природного газу 25.04.2016 (договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується постачати споживачу природний газ (надалі - газ) в 2016 році, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений газ на умовах даного договору.

Оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами, в наступному порядку: 100% вартості спожитого обсягу газу оплачується на підставі акту виконаних робіт (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.4.1 до договору).

Згідно п. 4.2. договору датою оплати споживачем природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставивши відповідачу газ у квітні 2016 року в обсязі - 6,232 тис. м.куб. (по 6 074 грн. за 1000 куб. м.) на 45 425,08 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за №РН-0000571 від 30.04.2016; податковою накладною №227 від 30.04.2016; квитанцію №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9077640513 (а.с. 19-21).

05.09.2016 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001028 на оплату природного газу за квітень 2016 року у загальній сумі 45 425,08 грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач поставлений йому газ не оплатив, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 45 425, 08 грн.

Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач визнав позов повністю.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати поставленого йому газу та не оплатив отриманий ним газ, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 45 425,08 грн. (лютий 2016), яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати поставленого природного газу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При викладених обставинах позовні вимоги позивача на загальну суму 45 425,08 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 40, ідентифікаційний код 01987273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (18002, місто Черкаси, вулиця Гоголя, 137, офіс 15, код 36860996) основний борг у сумі 45 425,08 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 455,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 24.10.16.

Суддя М.О.Ніколенко