Ухвала суду № 62239364, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Настевич К.

прокурора Скибенка О.І.

представників власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Вітковського В.С., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Симківим Р.Я., про накладення арешту на майно та накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк» (МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570; адреса: МІСТО ДНІПРО, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 50), що належать ОСОБА_3 в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представники власника майна подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно.

Мотивуючи апеляційну скаргу посилаються на те, що вказані банківські рахунки є кредитними, а тому грошові кошти, які на них знаходяться не є власністю ОСОБА_3, тобто слідчий суддя при задоволенні клопотання детектива та накладення арешту на банківські рахунки не з'ясував їх статус. Крім того, як зазначають захисники в апеляційній скарзі, підозрюваний ОСОБА_3 знаходиться під вартою, а тому фізично не зможе приховати, пошкодити, псувати, знищити, перетворити, відчужити арештовані кошти, тобто вказаним повністю спростовується наявність ризику як такого. Повідомлена підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушеннях не є обґрунтованою.

Крім того, враховуючи те, що розгляд клопотання слідчого проводився без повідомлення власника майна, строк на оскарження ухвали слідчого судді відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України апелянтом не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 09.08.2016 року було постановлено без повідомлення власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52015000000000002 від 04.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України.

16.06.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України.

08.08.2016 р. детектив Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Вітковський В.С., за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Симківим Р.Я., звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, посилаючись на наявність існування ризику того, що зазначене в клопотанні детектива майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування злочинної організації та неможливості застосування в подальшому можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання за вчинений злочин.

09.08.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання детектива про накладення арешту було задоволено та накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк» (МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570; адреса: МІСТО ДНІПРО, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 50), що належать ОСОБА_3 в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання детектива про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні детектива правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, наявність даних про належність майна саме підозрюваному, розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання детектива про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про відсутність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що арештовані грошові кошти, які перебувають на зазначеному в клопотанні банківському рахунку є кредитними, а слідчим суддею не було встановлено їхнього статусу, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки є такими, що спростовуються матеріалами, що були надані детективом на обґрунтування клопотання про арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників підозрюваного - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Вітковського В.С., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Симківим Р.Я., про накладення арешту на майно та накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк» (МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570; адреса: МІСТО ДНІПРО, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 50), що належать ОСОБА_3 в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2, ОСОБА_1, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. Лашевич В.М.

Справа № 11-сс/796/3118/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Демидовська А.І.

Доповідач: Рибак І.О.