Постанова № 62239030, 25.10.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Справа № П/811/690/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія"до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2016 року №0000041302, №0000031302, 0000041402 та 0000051302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідач адміністративний позов не визнав у повному обсязі, свої мотиви виклав у письмових запереченнях, в яких зокрема, наголосив, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки позивачем порушено вимоги пп.164.2.5, п.164.2 ст.164, п.164.5, ст.164, п.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1, п.170.1.4, п.170.1 ст.170, п.176.2 "а", "б" ст.176 п.176.2 ст.176, пп.пп.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.5 ст.198, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, тому донараховано відповідний податок та штрафні санкції.

В судове засідання 20.09.2016 року представники сторін не прибули; представником позивача було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження; представником відповідача подано також до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому наголошено на відмові в задоволенні позову (т.4,а.с.138-139).

На підставі відповідної ухвали від 20.09.2016 року, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про подальший розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2013р. по 31.12.2015р. та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки складено акт №13/11-28-22-01/31885335 від 21.03.2016 року (т.1,а.с.24-47), в якому зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.5,ст.198, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" занижено ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму 221 238, 00грн., (у тому числі: за листопад 2013 року на суму 93075,00 грн.; за грудень 2013 року на суму 29959,00 грн.; за березень 2015 року - 9972,00 грн.; за липень 2015 року - 88232,00 грн.); абз. "а", "б", п.176.2 т.176 Податкового кодексу України, як наслідок у податкових розрахунках сум податку, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за період 2013, 2014, 2015 років вказувались недостовірні дані, а саме в графах виплачено дохід та податок на доходи фізичних осіб за аренду земельних ділянок (паїв) ознака доходу 168, не вносились суми, які повинні бути нараховані при виплаті їх фізичним особам; пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, п.164.5, ст.164, п.168.1.1, п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 пп.170.1.4 п.170, п.176.2 "а","б" ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 130 857,63 грн. (за 2013, 2014,2015 рр.); п.16-1 ппп.10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.136, пп.168.1.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.170.1.1, п.170.1 ст.170, п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження військового збору у сумі 2236,26 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року:

- №0000041302, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у сумі 265 217,99 грн. (за податковим зобов'язанням - 130 857,63 грн.; штрафними (фінансовими) санкціями - 94 995,54 грн.; пені за пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ - 39 364,82 грн.);

- №0000031302, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 3982,15 грн. (за податковим зобов'язанням - 2236,25 грн.; штрафними (фінансовими) санкціями - 1527,17 грн.; пені за пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ - 218,73 грн.);

- №0000041402, яким донараховано ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" податку на додану вартість у розмірі 276548,00 грн. (із них за основним платежем - 221238,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 55310,00 грн.);

- №0000051302, яким позивачеві збільшено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника у розмірі 1020,00 грн. (т.1,а.с.14-17).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Судом встановлено, що ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" зареєстровано державним реєстратором Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області 05.05.2006 р. як юридична особа, є сільськогосподарським товаровиробником (т.1,а.с.24;т.2,а.с.12).

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" було платником фіксованого сільськогосподарського податку, що посвідчується відповідними свідоцтвами (т.2,а.с.11,13-15).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000041302, №0000031302, №0000051302 базуються на висновках акту перевірки про неоподаткування податку на доходи фізичних осіб при виплаті коштів фізичним особам в рахунок орендної плати за земельні частки (паї) за майбутні періоди.

Так, податковий орган стверджує, що ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" при нарахуванні та виплаті податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні ділянки (паї) у не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією, послугами) не помножувало на коефіцієнт, який передбачений п. 164.5 ст. 164, що призвело до порушення податкового законодавства та заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 95796,20 грн.

Відповідно до п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Положеннями статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Розділом ІV ПК України "Податок на доходи фізичних осіб", а саме: пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, визначено поняття фізичної особи, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а ст.164 ПК України - базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до якої базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід нарахований, виплачений, наданий на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, наведений перелік доходів, які включаються в загальний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід отриманий платником податків у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів робіт, послуг індивідуально призначеного для такого платника податку.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У перевіреному періоді ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" з метою здійснення своєї господарської діяльності було укладено договори оренди землі на території Знам'янського району Кіровоградської області з громадянами власниками земельних ділянок (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ін.) (т.2,а.с.134-150).

Відтак, щодо осіб, які є власниками земельних ділянок позивач перебуває у статусі податкового агента та зобов'язаний, зокрема, обчислювати, утримувати з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) вказаним особам, та перераховувати податки до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Зокрема, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Так, ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія", виступаючи податковим агентом, за результатами господарської діяльності подавало до контролюючого органу відповідну податкову звітність, що підтверджується податковими розрахунками форми 1-ДФ (т.2,а.с.40-141).

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 168.4 Податкового кодексу України визначено порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на виконання вказаних норм податкового законодавства позивачем було у повному обсязі нараховано та сплачено суми податку, визначені у податкових розрахунках, на підтвердження цього позивач надав суду копії банківських виписок та карток рахунку про перерахування ним сум податку на доходи фізичних осіб у перевірений період на рахунки сільських рад (т.2,а.с.20-27,162-250;т.3,а.с.1-132,145-250;т.4,а.с.1-185).

Відповідно до п. 164.5. ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

З матеріалів справи вбачається, а саме з копій договорів оренди землі, що орендна плата виплачується орендарем продукцією по ринковим цінам, сільськогосподарськими послугами або грошовими коштами за бажанням орендодавця (т.1,а.с.134-147).

Так, судом встановлено та посвідчено матеріалами справи, що ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" виплати орендної плати за земельні ділянки були здійснена як у грошовій формі так у не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією) (т.1,а.с.149-150), що не заперечувалось і представником позивача у судовому засіданні.

Проте, представник податкового органу наголошує, що нарахування доходу у відповідності до п. 164.5. ст. 164 ПК України на не грошову форму при розрахунку із фізичними особами за договорами оренди землі на території Знам'янського району Кіровоградської області, позивачем здійснено не було.

Водночас, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем при розрахунку із фізичними особами за договорами оренди землі на не грошову форму було здійснено нарахування вказаного податку у відповідності до п. 164.5. ст. 164 ПК України (т.1,а.с.148-150;т.4,а.с.192-207).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2236,25 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 1527,17 грн. та нарахована пеня у розмірі 218,73 грн.

Відповідно до п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі збір).

Згідно з пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу, зокрема, фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так, п.163.1 ст.163 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Також п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Окремо слід зазначити, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Кодексу встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п. 168.1.2 ст. 168 Кодексу).

Підпунктом 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 Кодексу з інших доходів, ніж доходів у вигляді заробітної плати, у тому числі грошового забезпечення, є зокрема, податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що позивач, як податковий агент, не звільнений від нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходу фізичних осіб, військового збору, на суми виплаченої орендної плати за земельні ділянки.

Враховуючи те, що договорами оренди передбачено виплата орендної плати як у грошовій так і не грошовій формі, суд прийшов до переконання про необхідність оподаткування вказаних виплат у (грошовій, не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією, послугами) військовим збором.

Так, судом встановлено, що позивачем виплати орендної плати за земельні ділянки були здійснені як у грошовій формі так у не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією (пшеницею) (т.1,а.с.149-150).

Нарахування доходу у відповідності до п. 164.5. ст. 164 ПК України як на грошову так і на не грошову форму при розрахунку із фізичними особами за договорами оренди землі на території Знам'янського району Кіровоградської області, позивачем було здійснено, так само і нарахування військового збору на вказану форму виплати орендної плати позивачем також було здійснено (т.1,а.с.149-150;т4,а.с.192-195).

Зважаючи, що у ході судового розгляду встановлено, що позивачем при розрахунку з фізичними особами у не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією, послугами) ним було застосовано коефіцієнт визначений п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України, при цьому нараховано військовий збір, то суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000041302, №0000031302.

Зі спірного податкового повідомлення - рішення №0000051302 вбачається, що ним до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 1020,00 грн. (т.1,а.с.17,22) на підставі ч.2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) подання податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них.

Так, позивач не погоджується із винесенням контролюючим органом вказаного рішення, оскільки вважає, що такий штраф застосовано неправомірно, так як до ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" протягом року не було застосовано штрафних санкцій за виявлені порушення.

Згідно п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.

Таким чином, вбачаючи в діях позивача ознаки правопорушення, передбаченого п. 119.2 ст. 119 ПК України, відповідачем було кваліфіковано дані дії за ч. 2 п. 119.2 ст. 119 ПК України.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов до висновку про неправильне застосування податковим органом норм матеріального права, що призвело до невірної кваліфікації дій позивача та винесення неправомірного податкового повідомлення-рішення, на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн.

Враховуючи, що станом на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення податок на доходи фізичних осіб був нарахований, утриманий та сплачений, нарахування штрафу у розмірі 1020,00 грн. суперечить ч.2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0000041402 від 31.03.2016р. донараховано ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" податку на додану вартість у розмірі 276548,00 грн. (із них за основним платежем - 221238,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 55310,00 грн.)

Вказане рішення застосовано до позивача контролюючим органом за порушення пп.14.1.202,п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.3, 198.5 ст.198, пп.209.15.1 п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України в частині заниження ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму 221 238,00 грн. (за листопад 2013 року на суму 93075,00 грн.; за грудень 2013 року на суму 29959,00 грн.; за березень 2015 року - 9972,00грн.; за липень 2015 року - 88232,00 грн.).

Так, податковий орган стверджує, що на порушення пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України не проведено коригування податкового кредиту в декларації з ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування за листопад 2013 року в сумі "-" 93075,32 грн. та за грудень 2013 року "-" 29958,66 грн., що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2014 року (93075,32 грн., грудень 2014 року (29958,66 грн.) (т.1,а.с.33).

Позивач не погоджується з такими твердженнями, оскільки вказує, що товариство є виробником сільськогосподарської продукції, то податкову зобов'язання перераховуються на спеціальний рахунок для подальшого використання в сільськогосподарській діяльності.

Правила застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначено ст.209 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 209.1 якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.209.2 ст.209 означеного Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пунктом 209.2 ст. 209 ПК України та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки, а саме: такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, вказана норма не покладає обов'язку по проведенню коригування суми податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації.

Згідно вимог п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У відповідності до п.п.209.15.2. п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України діяльність у сфері сільського господарства:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Судом встановлено, що позивачем у перевіреному періоді було реалізовано основні засоби ТОВ "Агро-Млин", ФГ "Розмарин", ФГ "Амарант-С", ФГ "Новомиколаївське".

Зокрема, 20.11.2013р. між позивачем та ФГ "Розмарин" укладено договір купівлі-продажу №15, щодо продажу розкидувача мінеральних добрив (т.1,а.с.94).

У листопаді 2013 року позивачем продано вказаний товар, що посвідчується відповідними податковою накладною (т.1,а.с.95), видатковою накладною (т.1,а.с.97) на загальну суму 82 800,00 грн. (із них ПДВ - 13 800,00 грн.).

За договором купівлі-продажу від 20.11.2013р. №16 (т.1,а.с.98), позивачем у листопаді 2013 року передано у власність ФГ "Новомиколаївське" жатку для збирання соняшника, що підтверджується видатковою накладною (т.1,а.с.99), та податковою накладною (т.1,а.с.100) на загальну суму 431 130,02 грн. (із них ПДВ - 71 855,00 грн.).

У листопаді 2013 року ФГ "Амарант-С" придбало у ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" розкидувач мінеральних добрив, сівалку, жатку, оприскувач, що посвідчується відповідним договором від 20.11.2013р. (т.1,а.с.101), видатковою накладною (т.1,а.с.102), та податковою накладною (т.1,а.с.103) загальна сума вказаних господарських операцій склала 162 120,00 грн. (із них ПДВ - 27020,00 грн.)

Разом з тим, у грудні 2013 року, позивачем передано у власність ТОВ "Агро-Млин" самохідний оприскувач за договором від 20.06.2013р. №01-13 (т.1,а.с.113-114) на загальну суму 850000,00 грн. (із них ПДВ - 141 666,67 грн.), що посвідчується відповідною видатковою накладною (т.1,а.с.115), та податковими накладними (т.1,а.с.116-118).

До того ж, наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, судом встановлено, що чинним податковим законодавством зобов'язано у даному випадку позивача - ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" відображати описані вище операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від покупця/постачальника.

Також, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач перебував у господарських правовідносинах з ТОВ "Три стар", так вказаному контрагенту позивачем у перевіреному періоді було продано соняшник калібрований на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2014р. №171-14 (т.1,а.с.174-181).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок відбувався за вказаними господарськими операціями за попередньою оплатою, частина якої в подальшому була повернута (т.1,а.с.151-173).

Такі дії позивача, податковий орган вважає, такими, що мали значний вплив на формування податкової звітності, що призвели до заниження ПДВ.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що позивачем та ТОВ "Три стар" повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вище окресленого укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

Таким чином, судом встановлено, що чинним податковим законодавством зобов'язано у даному випадку позивача - ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" відображати описані вище операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від покупця/постачальника, у зв'язку з чим платником податку правомірно відкориговано податковий кредит, оскільки коригування ціни товару, визначеного умовами, укладеного між ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" та ТОВ "Агро-Млин", ФГ "Розмарин", ФГ "Амарант-С", ФГ "Новомиколаївське", а також повернення ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" на користь ТОВ "Три стар" попередньої оплати за калібрований соняшник (договір купівлі-продажу від 01.12.2014р. №171-14), здійснено платником податків під час перебування на спеціальному режимі оподаткування.

До того ж, відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Інших випадків коригування сум податкового кредиту ПК України не передбачає.

Вказані господарські операції були позивачем відображені у відповідній податковій звітності за грудень, листопад 2013 року, березень, липень 2015 року (т.1,а.с.84-93,104-112,205-230)

Таким чином, у зв'язку з вказаним, суд приходить до висновку, що платником податку правомірно відображено податковий кредит, оскільки, здійснено платником податків під час перебування на спеціальному режимі оподаткування.

При цьому, суд наголошує, що позивачем не було змінено напрямку цільового використання реалізованої сільськогосподарської техніки.

З огляду на те, що реалізовані позивачем основні засоби використано останнім виключно для ведення сільськогосподарського виробництва, зазначені витрати відноситься до складу витрат на виробничі фактори, а тому суд вважає неправомірним донарахування відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 133 006,00 грн.

При цьому, сказане спірне податкове повідомлення рішення базується на твердженнях податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства, що призвели до завищення податкового кредиту за липень 2015 року у сумі ПДВ 88232,00 грн. А саме податковим органом встановлено, що придбані позивачем транспортні засоби у ТОВ "Агро-стар" відповідно до умов договору купівлі-продажу не було відповідно до законодавства перереєстровано право власності на них, тому власником транспортних засобів фактично залишилось ТОВ "Агро-стар".

Позивач з вказаним не погоджується, та вважає такі твердження помилковими, оскільки наголошує, що чинним законодавством не передбачено набуття права власності на нерухоме майно з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що 20.07.2015 р. між ТОВ "Агро-Стар" (продавець) та ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарську техніку (трактори, жатки, сівалки, та ін.) (т.1,а.с.64-65).

На посвідчення вказаних господарських операцій позивачем до суду надано відповідні видаткову накладну (т.1,а.с.66), податкову накладну (т.1,а.с.67-68), факт оплати посвідчується відповідним платіжним дорученням та карткою рахунку (т.1,а.с.69-70).

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація сільськогосподарської техніки за ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" була здійснена 06.06.2016 р. (т.1,а.с.71-72).

Процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснення інших заходів, пов'язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, визначає Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року № 694.

Відповідно до п.3 Порядку № 694 машина реєструється протягом 10 днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі, у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

Пункт 3 Порядку №694, містить обставини за яких строк реєстрації може бути продовжений інспекцією, а саме у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.

Так, судом встановлено, що Державна інспекція сільського господарства у Кіровоградській області не мала змоги здійснити процедуру перереєстрації сільськогосподарської техніки придбаної ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" у зв'язку із відсутністю свідоцтв про реєстрацію та номерних знаків (т.2,а.с.152).

Таким чином, за таких обставин, суд вважає неправомірним донарахування відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88232,00 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" судові витрати у розмірі 8201,52 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 31.03.2016 року №0000041302, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у сумі 265 217,99 грн. (за податковим зобов'язанням - 130 857,63 грн.; штрафними (фінансовими) санкціями - 94 995,54 грн.; пені за пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ - 39 364,82 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 31.03.2016 року №0000031302, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 3982,15 грн. (за податковим зобов'язанням - 2236,25 грн.; штрафними (фінансовими) санкціями - 1527,17 грн.; пені за пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПКУ - 218,73 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 31.03.2016 року №0000041402, яким донараховано ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" податку на додану вартість у розмірі 276548,00 грн. (із них за основним платежем - 221238,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 55310,00 грн.).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 31.03.2016 року №0000051302, яким позивачеві збільшено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника у розмірі 1020,00 грн.

6. Стягнути на користь ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" (код ЄДРПОУ - 31885335) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8201,52 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук