Рішення № 622377, 19.04.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2007 р.

Справа № 9/43-864

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Кропивної Л.В.

Розглянув справу

за позовом Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит" вул. І.Богуна, 77, м.Хмільник, Вінницька область.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщів-цукор" вул. В. Великого, 1, м.Борщів,Тернопільська область.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився,

встановив:

Позивач –Агропромислове науково-виробниче підприємство “Візит”, м. Хмільник, Вінницької області, звернувся 26.02.2007 р. до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Борщів-цукор”, м. Борщів, Тернопільської області, про стягнення 355 561,50 грн., з яких 340 530,50 грн. основного боргу та 15 031,00 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання, посилаючись на таке:

19 вересня 2006 р. між ТзОВ “Борщів-цукор”, як Замовником, та АПНВП “Візит”, як Виконавцем, укладено договір № 19-09/06, предметом якого є зобов’язання Виконавця здійснити для Замовника та за його дорученням механізовані роботи , а саме: копання власною сільськогосподарською технікою цукрового буряку на площі 500 га, а Замовника –прийняти та оплатити вказані роботи на протязі 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт з розрахунку 900,00 грн. за 1 га викопаних цукрових буряків.

Впродовж вересня-жовтня 2006 р. Позивач виконав роботи по збиранню цукрового буряка на площі 345 га, передав їх замовнику ,а той прийняв без зауважень , про що свідчать актами передачі-приймання виконаних робіт від 10.10.2006 р. та від 23.10.2006 р.

Як стверджує Позивач, ТзОВ “Борщів-цукор” порушило договірні зобов’язання, кошти за виконані механізовані роботи в сумі 310 500,00 грн. не сплатило.

За неналежне виконання грошових зобов’язань Позивач нарахував ТзОВ “Борщів-цукор” 15 031,00 грн. пені, розмір якої погоджено п. 4.1 договору № 19-09/06.

Згідно усної домовленості в листопаді 2006 р. АПНВП “Візит” надало Відповідачу послуги по автоперевезенню в кількості 95 133 тонокілометри, з розрахунку 50 коп. за 1 тонокілометр, що складає 47 566,50 грн. та підтверджується актом приймання-передачі від 24.11.2006 р.

Зобов’язання з оплати за надані послуги по автоперевезенню Відповідач виконав лише частково, заборгувавши АНВП “Візит” 30 030,50 грн.

Направлена 15.12.2006 р. Товариству претензія № 124 з вимогою сплатити 340 530,49 грн. заборгованості за виконані роботи та надані автотранспортні послуги, залишена Відповідачем без розгляду та задоволення.

Станом на 26.02.2007 р. (день звернення з позовом до господарського суду) загальна сума заборгованості ТзОВ “Борщів-цукор” становить 340 530,50 грн.

Ухвалою від 01.03.2007 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 11:40 год. 29 березня 2007 р.

У судовому засіданні 29.03.2007 р. представники Позивача підтримали позовні вимоги та подали заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно, належне ТзОВ “Борщів-цукор”.

Суд відхилив вказане клопотання, оскільки Позивачем не надано доказів, що Відповідач вчиняє дії по відчуженню майна та коштів, або інші дії, в результаті яких виконання рішення суду може бути утруднено або неможливе.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням його повноважного представника.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 11:30 год. 19 квітня 2007 р.

18.04.2007 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 14468 (н) від 18.04.2007 р. ), в якому визнав позовні вимоги.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне:

Спір виник внаслідок невиконання Відповідачем, як Замовником, грошових зобов’язань з оплати за виконані для нього роботи по збиранню цукрових буряків згідно договору 19-09/06 від 19.09.2006 р. та за послуги з автоперевезення цукрових буряків АНВП “Візит”, що призвело до порушення майнових прав Позивача .

З матеріалів справи вбачаться, що на підставі договору № Позивачем виконано на користь Відповідача механізовані роботи по збиранню цукрового буряка на площі 345 га на загальну суму 310 500,00 грн. ( з розрахунку 900,00 грн. за 1 га), що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт від 10.10.2006 р. та 23.10.2006 р., складення яких впродовж одного дня є доказом , згідно з п. 3.5. договору виконання запланованого обсягу робіт.

У відповідності до п. 3.6 договору Відповідач зобов’язувався на протязі 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт, оплатити їх вартість.

Між тим, як визнає Відповідач , оплату за виконані для нього роботи він не здійснив.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, в силу положень ч. 1 ст. 611 ЦК України , є сплата неустойки.

У відповідності до п. 4.1. договору за порушення термінів розрахунків, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожну добу прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи те, що Відповідач порушив господарське зобов’язання стосовно оплати вартості виконаних для нього робіт, а договором № 19-09/06 від 19.09.2006 р. встановлено штрафні санкції у вигляді пені, тому підлягають до задоволення вимоги стосовно стягнення 15 031,00 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 27.10.2006 р. по 06.02.2007 р.

У листопаді 2004 р. Позивачем було надано Відповідачу послуги по автоперевезенню в кількості 95133 тонокілометри на загальну суму 47 566,50 грн. (з розрахунку 50 коп. за 1 тонокілометр), про що свідчить акт передачі-приймання від 24.11.2006 р., підписаний повноваженими представниками сторін.

Вартість наданих автотранспортних послуг Відповідач оплатив частково, передавши Позивачу по накладній № 213 від 24.11.2006 р. дизпаливо та масло на суму 17 536,00 грн. в рахунок погашення своїх грошових зобов’язань .

Оскільки строку їх виконання встановлено сторонами не було, Позивач 15.12.2006 р. звернувся до Відповідача з вимогою негайно сплатити 340 530,00 грн. боргу .

Як стверджує Позивач і не заперечує Відповідач , станом на день звернення до суду з позовом (26.02.2007 р.) борг Відповідача становить 340 530,50 грн., з яких 310 500,00 грн. боргу за виконані роботи за договором № 19-09/06 від 19.09.2006 р. та 30 030,50 грн. за надані автотранспортні послуги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи , наведені Позивачем в обґрунтування своїх матеріально-правових вимог, Відповідачем визнано у відзиві на позовну заяву від 18.04.2007 р., тому суд вважає переконливими та документально доведеними обставини, з яких подано позов.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму є правомірними та документально підтвердженими, тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Агропромислового науково-виробничого підприємства “Візит”, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 340 530,50 грн. боргу .

Судові витрати, які включають 3 555,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат в оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, ч. 1 ст. 901,ч. 1 ст. 903, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Борщів-цукор” (м. Борщів, вул. В. Великого, 1, р/р 26008000111518 в Укрексімбанку м. Тернопіль, МФО 338879, ід. код 3187770) 340 530,50 грн. боргу, 15 031,00 грн. пені та 3 673,62 грн. судових витрат в користь Агропромислового науково-виробничого підприємства “Візит”, ( вул. І.Богуна, 77, м. Хмільник, Вінницької області, інд. код 02129063 ).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “25” квітня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Л.В. Кропивна