Ухвала суду № 62234018, 26.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/2902/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1459/2016

Категорія 25

Головуючий в I інстанції Мінаєв І.М.

суддя доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2016 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишені без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю та шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності у сумі 275,60 гривень.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 35,16 гривень, витрати за надання правової допомоги 152,97 гривень, а всього 188,13 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 гривень, за надання правової допомоги у сумі 56,58 гривень, а всього 69,58 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині його позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги як доказ, висновок автотоварознавчого дослідження № 043 від 4 березня 2016 року, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту його автомобіля «Chevrolet Aveo», з урахуванням зносу складає 68024,1 гривень та акт додаткового огляду його автомобіля від 12 квітня 2016 року з калькуляцією, згідно якого вартість додаткових витрат по відновлюваному ремонту автомобіля складає 8646,77 грн. При цьому ОСОБА_2 та приватне акціонерне товариство «АСКО Донбас-Північний» були запрошені на огляди та не заперечували проти зазначених сум ремонту.

Суд першої інстанції не вірно дійшов висновку про передчасність позовних вимог до ОСОБА_2, оскільки відповідно до законодавства, саме ОСОБА_2, як винна особа, зобов'язаний відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, у випадку недостатності страхової виплати, а саме у сумі 31 424,48 гривень (72 262,6 -40 738,12= 31 424,48 гривень).

Крім цього, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність даних щодо факту утримання зі страхового відшкодування ПДВ, оскільки у страховому акті № 476/15 ГО зазначено, що сума шкоди без ПДВ складає 41238,12 гривень. З ПДВ сума шкоди становить 49485,75 гривень, а тому сума 8247,63 гривень не була виплачена страховиком, оскільки документи на проведення відновлювальних робіт автомобілю ним не надавалися.

Також, судом першої інстанції, сума моральної шкоди, яка визначена у розмірі 1 000 гривень є занадто малою.

Висновок суду про недопустимість у якості доказів медичних документів є необґрунтований та не відповідає матеріалам справи, оскільки апелянт дійсно отримав тілесні ушкодження, з 14 по 16 листопада 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні, з 7 по 21 грудня 2015 року проходив амбулаторне лікування. Про порядок та форму медичних довідок йому стало відомо лише під час судового розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог ст. 34 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме страховик повинен збирати докази медичних документів щодо лікування та непрацездатності відповідача. Тому, з приватного акціонерного товариства «АСКО-Донбас Північний» слід стягнути шкоду, пов'язану з його лікуванням у розмірі 826,79 грн. та шкоду, пов'язану з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 826,79 грн.

У зв'язку з неправильним застосуванням закону, необґрунтованою відмовою у задоволенні позовних вимог також., судом не правильно розраховано відшкодування судових витрат по справі.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про свідчать розписка в матеріалах справи та телефонограма, яка зареєстрована у журналі телефонограм за № 4675 (а.с.241).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем рішення суду оскаржується лише в частині його (ОСОБА_1.) позовних вимог, тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

В інший частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2, як з винної особи, майнової шкоди у розмірі 32 262,60 гривень, виходив з того, що такі вимоги є передчасними.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи:

07 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (далі ПрАТ «СК АСКО- Донбас Півничний»), ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

14 листопада 2015 року у м. Слов'янську Донецької області за участю автомобілів «NISSAN QASHQAІ» реєстраційний номер НОМЕР_3 під його керуванням та автомобілем «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, цивільна відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК АСКО - Донбас Північний», сталася дорожньо - транспортна пригода.

Внаслідок ДТП обидва автомобіля отримали механічні пошкодження, власникам була заподіяна майнова шкода. Кримінальне провадження по даному факту стосовно нього було закрито за відсутності в його діях складу злочину. Постановою апеляційного суду Донецької області його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, але про день та час розгляду справи він не був повідомлений, постанова оскарженню не підлягає. На його думку ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до суду. Відповідно до висновку товарознавчого дослідження від 14 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту його транспортного засобу складає 146 844,80 гривень, а вартість матеріальних збитків 160 302 гривні, тому він просить стягнути на його користь: з ПрАТ «СК АСКО- Донбас Півничний» майнову шкоду у сумі 49 000 гривень, а з ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 31 151 гривню (а.с.2-14).

20 квітня 2016 року з зустрічною позовною заявою до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» про відшкодування майнової та моральної шкоди мотивуючи свої вимоги наступним.

14 листопада 2015 року о 11 год. 10 хв. на автошляху вул. Генерала Батюка у м. Слов'янську сталася дорожня транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «NISSAN QASHQAІ» реєстраційний номер НОМЕР_3 під час маневру обгону вантажного автомобіля, який рухався у попутному з ним напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно судово - медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 тілесні ушкодження не були заподіяні.

В скоєнні ДТП винним був визнаний ОСОБА_2 Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК АСКО - Донбас Північний». Відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження від 04 березня 2016 року за №043 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ОСОБА_1 «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням фізичної зношеності складає 68 024,10 гивні, з урахуванням додаткових витрати згідно акту огляду від 12 квітня 2016 року складає 4 238,50 гривень, загальний розмір шкоди складає 72 262,60 гривні, вартість проведених досліджень 550 гривень.

Відповідачем страхової компанії були надані необхідні документи для отримання страхового відшкодування, внаслідок чого йому сплачено 40 000 гривень, але не доплата складає 10 000 гривень, через ненадання ним документів стосовно проведеного ремонту автомобіля, про те транспортний засіб ним ще не відремонтований.

Тому, на думку відповідача з ОСОБА_2, як з винної особи, необхідно стягнути суму страхового відшкодування у сумі 32 262,60 гривень (72 262,60 - 40 000 гривень) та вартість проведений досліджень у сумі 550 гривень.

Крім цього, внаслідок ДТП та проведеним лікуванням, відповідач вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути майнову шкоду пов'язану з лікування у сумі 2158,86 гривень та шкоду пов'язану з тимчасовою непрацездатністю у сумі 2158,86 гривень.

Також, відповідач вважає, що діями ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, яку він просить стягнути у сумі 10 000 гривень. Він також поніс витрати про надання правової допомоги у сумі 4 000 гривень.

Тому, звертаючись до суду він просив стягнути з:

- ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди 32 262,60 гривень, у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень,

- з ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 4317,72 грн. за шкоду, заподіяну здоров'ю та шкоду з втрати працездатності;

- з ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» витрати по сплаті послуг адвоката 4000 грн., судового збору 1102,42 грн., 550 грн. за проведення товарознавчих досліджень пропорційно задоволеним позовним вимогам (а.с.128-133).

26 квітня 2016 року ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області обидві справи об'єднанні в одне провадження (а.с.69).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу: власником «NISSAN QASHQAІ» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2, а власником автомобіля «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_1 (а.с.6,32).

Між ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом АІ / 5974162 від 21 липня 2015 року.

02 грудня 2015 року постановою слідчого СВ Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050510002925 від 14 листопада 2015 року - закрито на підставі ст.. 284 ч.1 п.2 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст..286 КК України, оскільки в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, що виразилися в порушенні Правил дорожнього руху України (а.с.33).

11 лютого 2014 року постановою апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2015 року скасована, провадження по справі закрито (а.с.8-9).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №237/15 від 15 грудня 2015 року та акту огляду транспортного засобу проведеного за заявою ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» визначена вартість майнової шкоди заподіяної власнику транспортного засобу «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 у сумі 49 485, 75 гривень (а.с.111-119).

16 лютого 2016 року ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» був складений страховий акт №467/15ГО з якого вбачається, що сума страхового відшкодування на підставі висновку №237/15 автотоварознавчого дослідження від 15 грудня 2015 року, щодо відшкодування вартості майнової шкоди заподіяної власнику автомобіля «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_1, складає 41 238,12 без ПДВ. Франшиза по полюсу ОСГПО №АІ/5974162 від 21 липня 2015 року складає 500 гривень. Страхове відшкодування складає 40 738,12 гривень (41 238,12 - 500= 41 238,12) (а.с.67).

Отже, ліміт відповідальності страховика за договором складає 50 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, за вирахуванням франшизи 500 грн. Фактично відшкодовано ОСОБА_1 шляхом перерахування на його рахунок 40738,12 гривень, тому ліміт відповідальності страховика не вичерпаний.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону вбачається, що судом першої інстанції встановлено та це не заперечується сторонами, що ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» сума страхового відшкодування, яка визначена у розмірі 40 738,12 гривень сплачена ОСОБА_1, про те він не проводив відновлювальних робіт свого транспортного засобу, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суму страхового відшкодування, як з винної особи є передчасними.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в частині страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю та шкоду пов'язану з тимчасовою втратою працездатності правильно виходив з положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначив, що надані позивачем докази про тривалий час втрати працездатності та тривале перебування на лікуванні з приводу отриманої внаслідок ДТП травми, у вигляді медичних довідок є недопустимими через наявність в їх змісті суттєвих протиріч, а також невідповідність Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13 листопада 2001 року.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинній на момент виникнення спірних правовідносин, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого та зі смертю потерпілого.

Статтею 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про страхове відшкодування за шкоду заподіяну здоров'ю просив стягнути 2158,86 гривень за 47 днів лікування починаючи з 14 листопада 2015 року.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та дослідивши довідки, які були надані ОСОБА_1 на підтвердження строку лікування за період з 14 листопада 2015 року по 04 січня 2016 року та не прийнявши частину їх в якості доказів, правильно виходив з того, що вони не відповідали п. п. 2.2, 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13 листопада 2001 року та зазначеними довідками не підтверджений дійсний термін лікування.

Судом першої інстанції доведено, що внаслідок зіткнення зазначених транспортних засобів, ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження, у зв'язку з чим він перебував у період з 14 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні м. Слов'янська, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого (а.с.43).

Крім цього, у зв'язку з лікуванням потерпілого йому відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Але, як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції ОСОБА_1 доказів понесення ним витрат на купівлю ліків не надав.

Згідно листа ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» від 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 звертався із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров'ю, однак у здійсненні виплати було відмовлено, оскільки ним не було надано документів про придбання та використання лікарських препаратів.

Страховою компанією було запропоновано надати фіскальні чеки та квитанції про придбання лікарських засобів, які були призначені лікарями за період з 14 листопада 2015 року по 04 січня 2016 року та зазначено, що після отримання цих документів страховик повернеться до розгляду питання про виплату страхового відшкодування, заподіяну здоров'ю.

Зазначена відмова не оскаржена (а.с.85).

У ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з вимог ст.ст.58-59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 письмовими доказами підтверджено отримання ним лікування за період з 14 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року, а тому суд правильно стягнув на його користь з ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» 137, 80 гривень за визначений термін.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого доходу, обґрунтовано керувався ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 25 цього Закону передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди не працював, тому його втрачений дохід має визначатись виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період, а тому стягнув з ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов'язане з тимчасовою втратою працездатності за період з 14 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року у сумі 137, 80 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтовано виходив з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного Кодексу України (знищення чи пошкодження майна особи), таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1, зазнав душевних страждань, відчував сильний нервовий струс, було порушено його звичайний спосіб життя, вимушено змінився ритм його життя, що вимагало додаткових зусиль, що негативно вплинуло на його життєві стосунки з оточуючими людьми. В зв'язку із пошкодженням автомобіля та зазнанням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, він не може певний час використовувати транспортний засіб за призначенням, вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 1 000 гривень, оскільки такий висновок відповідає нормам матеріального права, при цьому судом надана належна оцінка наданим доказам по справі.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 не було надано нових доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, а тому підстав для зміни рішення суду в цій частині немає.

Виходячи з положень ч. 1 ст.88 ЦПК України, якою передбачено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, суд першої інстанції встановлюючи розмір судових витрат та відшкодування витрат на правову допомогу, виходив з пропорційності задоволених вимог.

Також, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у стягненні витрат на проведення автотоварознавчих досліджень.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги як доказ, висновок автотоварознавчого дослідження № 043 від 4 березня 2016 року та акт додаткового огляду автомобіля від 12 квітня 2016 року є необґрунтованим.

15 грудня 2015 року відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №237/15 та акту огляду транспортного засобу проведеного за заявою ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» визначена вартість майнової шкоди заподіяної власнику транспортного засобу «Chevrolet Aveo SF69» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 у сумі 49 485, 75 гривень.

При проведенні огляду транспортного засобу були присутні власник автомобіля ОСОБА_1 та представник ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» (а.с.111-119).

4 березня 2016 року, відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 043,проведеного за заявою ОСОБА_1, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», з урахуванням зносу складає 68024,1 гривень.

12 квітня 2016 року згідно акту додаткового огляду автомобіля ОСОБА_1 з калькуляцією, вартість додаткових витрат по відновлюваному ремонту автомобіля складає 8 646,77 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, сторони не заявляли клопотання про призначення експертизи щодо встановлення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Про те, у суді першої інстанції ОСОБА_2 заявив клопотання та просив призначити експертизу щодо встановлення вини учасників дорожньо - транспортної пригоди, але ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано взяв у якості письмового доказу висновок автотоварознавчого дослідження від 15 грудня 2015 року проведеного за заявою ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний», з'ясувавши при цьому, що відновлювальних робіт транспортного засобу ОСОБА_1 не проводив, також представник ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» зазначив, що ними сплачена визначена сума страхового відшкодування у розмірі 40738,12 гривень, в задоволенні виплати інших сум було відмовлено страховою компанією, оскільки ОСОБА_1 ремонт автомобіля не проводив та відповідних документів не надав.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність даних щодо факту утримання зі страхового відшкодування ПДВ, оскільки у страховому акті № 476/15 ГО зазначено, що сума шкоди без ПДВ складає 41238,12 гривень. З ПДВ сума шкоди становить 49485,75 гривень, а тому сума 8247,63 гривень не була виплачена страховиком, оскільки документи на проведення відновлювальних робіт автомобілю ним не надавалися, то він є безпідставним.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

А тому, як встановлено судом першої інстанції и це не заперечується ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» та ОСОБА_3 відновлювальних робіт транспортного засобу, яке належить відповідачу, ним не проводилось, у зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення суми ПДВ.

Наведені в скарзі позивача доводи необґрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до касаційного суду.

Головуючий Судді