Постанова № 62230037, 24.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа № 902/1258/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю.

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю:

позивача - представник Світич П.В.(дов. №574/03 від 01.08.2016р.)

відповідача ТОВ "Едельвейс" - Задарко Ю.М., адвокат

відповідача ТОВ "Туль-Чікен" - Задарко Ю.М., адвокат

третя особа ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.07.2016 р. у справі №902/1258/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туль-Чікен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" ОСОБА_3

про стягнення заборгованості 3880191,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Туль-Чікен" про стягнення заборгованості 3880191 грн. 48 коп., в тому числі 1405555 грн. 44 коп. заборгованості за кредитом, 561559 грн. 14 коп. відсотків, 580321 грн. 12 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 156299 грн 17 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 55498 грн. 58 коп. річних, 1058958 грн 03 коп. інфляційних втрат, 40000 грн. штрафу за порушення умов п. 4.2.5. кредитного договору, 11000 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов договору застави №39 від 18.01.2013р. та 11000 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов договору застави №01 Z Ur 13 від 24.04.2013 р. за кредитним договором №01 KLN Ur 13 від 18.01.2013 р. з боржника та поручителя.

В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що ТОВ "Едельвейс" як позичальник порушило зобов`язання за кредитним договором, не сплатило черговий платіж згідно графіку, у зв`язку з чим банк просить достроково солідарно стягнути заборгованість із позичальника та поручителя за договором поруки №02-Р-13 від 18.01.2013.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.08.2015 р. порушено провадження у справі №902/1116/15 за матеріалами вищевказаної позовної заяви.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення заборгованості в сумі 3880191 грн 48 коп., в тому числі 1405555 грн. 44 коп. заборгованості за кредитом, 561559 грн. 14 коп. відсотків, 580321 грн 12 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 156299 грн. 17 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 55498 грн 58 коп. річних, 1058958 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 40000 грн 00 коп. штрафу за порушення умов п. 4.2.5 кредитного договору, 11000 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов договору застави №39 від 18.01.2013 р. та 11000 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов договору застави №01 Z Ur 13 від 24.04.2013 р. за кредитним договором №01 KLN Ur 13 від 18.01.2013р. шляхом звернення стягнення на заставне майно боржника.

В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що ТОВ "Едельвейс" як позичальник порушило зобов`язання за кредитним договором, не сплатило черговий платіж згідно графіку, тому банк просить звернути стягнення на предмети застави позичальника за договорами застави №39 від 18.01.2013 та № 01 Z Ur 13 від 24.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.09.2015 р. порушено провадження у справі №902/1258/15 за вказаними матеріалами позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 р. справи №902/1116/15 та №902/1258/15 об'єднано в одну справу за №902/1258/15.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.11.2015 у справі №902/1258/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016, позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "Едельвейс" задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 року скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2015р. у справі № 902/1258/15 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у справі № 902/1258/15, справу №902/1258/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2016 року зазначено:

"Стаття 58 ГПК України передбачає право судді об`єднати кілька справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, за умови їх однорідності.

В п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

У справі №902/1116/15 заявлено позовні вимоги про стягнення коштів, які ґрунтуються на умовах кредитного договору №01 KLN Ur 13 від 18.01.2013 та договору поруки №02-Р-13 від 18.01.2013.

У справі №902/1258/15 заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави, які ґрунтуються на договорах застави №39 від 18.01.2013 та № 01 Z Ur 13 від 24.04.2013.

Місцевий господарський суд помилково застосував ст.58 ГПК України та об`єднав справи №902/1116/15 та №902/1258/15 в одну з огляду на те, що підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні господарські договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов`язки сторін. Ці справи не є однорідними. Рішення в них передбачають різні способи захисту порушеного права.

Крім того, за ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно), про що вказано в п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення".

За ч.2 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються викладені в цій статті положення.

Крім того, при зверненні стягнення в 19832,69 грн. на предмет застави за початковою ціною 429849,96 грн. та в 19832,69 грн. на предмет застави за початковою ціною 2205855,25 грн. судами не досліджено питання співмірності заборгованості за кредитом із визначеною в установленому законом порядку в цьому випадку вартістю предмета застави.

Місцевий господарський суд, стягнувши суму заборгованості за кредитним договором та одночасно звернувши стягнення на предмети застави, фактично здійснив багаторазове стягнення в одній справі (див. ухвалу Верховного Суду України від 23.02.2011).

Вказаного не досліджено та не виправлено апеляційним господарським судом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позичальника не настало обов`язку достроково повернути кредит, оскільки всупереч п.5.1 та п.6.7 кредитного договору банк не надіслав боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту цінним листом з повідомленням.

Касаційна інстанція звертає увагу, що судам слід дослідити лист банку про дострокове повернення кредиту, відбитки печаток та відмітку про отримання на цьому листі.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо відсутності обов`язку солідарного виконання зобов`язання з повернення кредиту, оскільки не надано оцінки наявному на вимозі від 30.04.2014 відбитку штампу ТОВ "Туль-Чікен".

Також наявність підстав для застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо позовних вимог про стягнення штрафу підлягає перевірці".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 р. справа № 902/1258/15 прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.07.2016 у справі № 902/1258/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на користь публічного акціонерного Товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 38369 грн 25 коп., з яких: основний борг по кредиту - 12695 грн 62 коп.; проценти за користування кредитом - 1164 грн 19 коп.; 3% річних по тілу кредиту - 430 грн 99 коп.; інфляційні втрати по тілу кредиту - 7295 грн 99 коп.; пеня по тілу кредиту - 5427 грн 81 коп.; 3% річних по простроченим відсоткам - 53 грн 13 коп.; інфляційні втрати по простроченим відсоткам - 736 грн 77 коп.; пеня по простроченим відсоткам - 564 грн 75 коп.; штраф - 10000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2961 грн 65 коп.

В решті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю"Еделельвейс" щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 3841822 грн 23 коп., а також звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу з прилюдних торгів відмовлено.

В позовних вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю"Туль-Чікен" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 22.07.2016 у справі № 902/1258/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення були неповною мірою з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не виконано вказівки Вищого господарського суду України, які викладені в постанові від 19.04.2016р. щодо роз'єднання справ № 902/1116/15 та № 902/1258/15.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що кошти по платіжним дорученням №9 від 28.02.2014 на суму 1332300,00 грн. та № 30 від 28.02.2014 на суму 10000,00 грн. на відповідні рахунки позивача в погашення заборгованості за кредитним договором № 01 KLN Ur 13 від 18.01.2013 не надходили. Також не враховано, що позивач не мав можливості провести платежі за платіжним дорученням № 9 ТОВ "Туль-Чікен" від 28.02.2014 на суму 1332300,00 грн. та платіжним дорученням № 30 від 28.02.2014 на суму 10000,00 грн., оскільки на особовому рахунку ТОВ "Туль-Чікен" № НОМЕР_3 знаходились кошти у розмірі 670542,22 грн., на особовому рахунку ТОВ "Едельвейс" № 26005116117001 - кошти у розмірі 484,16 грн.

Зазначає, що позивач не мав можливості провести платежі за розрахунковими документами боржників, які надійшли до банку 28.02.2014 в після операційний час, тому зазначені платежі переносилися на наступний операційни день (після вихідних) на 03.03.2014.

Крім того, скаржник звертає увагу, що місцевим господарським судом не враховано, що ОСОБА_3 для перерахування коштів на погашення кредитної заборгованості необхідно було з'явитися особисто до відділення банку та перерахувати необхідну суму через касу банку із використанням платіжної картки.

Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що кредиторськими вимогами боржники підтверджують та визнають той факт, що кошти за платіжними дорученнями № 9 від 28.02.2014 на суму 1332300,00 грн. та № 30 від 28.02.2014 на суму 10000,00 грн. та згідно листа ОСОБА_3 від 28.02.2014 на сум 77000,00 грн. в погашення заборгованості по кредитному договору, перераховані не були.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів заперечує її доводи, вважає, що оскаржуване рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідачів заперечила доводи апеляційної скарги з підстав наведених у відзиві.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду третя особа підтримав позицію представника відповідачів.

06.09.2016 р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішень суду у справі №127/21220/15-ц за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Едельвейс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01 KLN Ur від 18.01.2013.

Представник відповідачів та третя особа заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

На думку колегії суддів, у випадку набрання законної сили рішень у справі №127/21220/15-ц за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Едельвейс" про стягнення заборгованості за кредитним договором, немає підстав для висновку про неможливість розгляду даної справи та не перешкоджає встановленню судом у даній справі фактичних обставин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (позичальник) уклали кредитний договір № 01KLNUr13 (далі - Кредитний договір) /а.с.76, т.1/.

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що Банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит, на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається Банком позичальнику у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2200000 грн. Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у строк, вказаний у п. 1.3 цього договору.

Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що строк користування (термін повернення) кредиту до 15 січня 2016 року включно. Сторони погоджуються, що у не погашення позичальником кредиту у строк, визначений п. 1.3 цього договору та/або визначений графіком (додаток № 2 до цього договору, який є невід'ємною його частиною), починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.3. цього договору та/або визначеною графіком, нарахування процентів за простроченим кредитом (простроченою його частиною) здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 28,5 процентів річних.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 23,5 процентів річних.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання обладнання, а саме комплекту для вирощування ремонтного молодняку у багатоярусних кліткових батареях (ТБЦ СД на 99456 птахомісць) відповідно до договору № НВ/04-12/12 від 04.12.2012р. (п. 1.5 Кредитного договору).

Згідно п. 2.1 Кредитного договору передбачено, що видача кредиту на цілі, визначені п. 1.5. цього Договору, здійснюється у безготівковій формі і підставі письмової заяви Позичальника.

Пунктом 2.7 Кредитного договору повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий Банком позичальнику згідно з п. 2.12 цього договору, в строки, в сумах та в порядку передбачених графіком, що є невід'ємною частиною цього договору, та не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.8 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в п 1.4 цього договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної в п. 1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Для розрахунку процентів враховується фактична кількість днів у місяці та році.

Пунктом 4.2.5 Кредитного договору передбачено зобов'язання позичальника надавати Банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у відповідності з нормами бухгалтерського обліку в Україні, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера (особами, які виконують їх обов'язки), відбитком печатки позичальника, зокрема:

а) щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в т.ч. баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2);

б) щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати Банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3);

в) щоквартально до 7 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку довідки ( або завірені банками виписки) з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та /або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній квартал;

г) щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати Банку оформлену на фірмовому бланку та підписану керівником (його заступником) і головним бухгалтером (із засвідченням підписів відбитком печаток) довідку про грошові надходження на всі свої поточні рахунки, відкриті в усіх інших банках.

Згідно п. 5.1 Кредитного договору не зважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній Банком частині) та іншої заборгованості за цим договором у наступних випадках:

а) прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування Кредитом;

б) використання кредиту не за цільовим призначенням;

в) виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком Банку можуть призвести до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому договору;

г) неподання позичальником, на вимогу Банку, даних, що стосуються його фінансового стану;

д) невиконання позичальником будь-яких умов цього договору;

є) невиконання умов договорів забезпечення позичальником та/або невиконання умов договорів забезпечення третіми особами (заставодавцями, іпотекодавцями (майновими поручителями), поручителями, страхувальниками, гарантами та ін.), втрата чи погіршення предметів договорів забезпечення (зменшення ринкової вартості, та інше);

ж) пред'явлення платіжних вимог, виставлених на рахунки позичальника, відкритих у Банку, арешт таких рахунків;

з) зміна перших посадових осіб виконавчого органу позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) позичальника;

і) порушення справи про банкрутство відносно позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями), гарантами, поручителями позичальника та ін.

Для реалізації цього права Банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.

Якщо позичальник не здійснив повернення заборгованості відповідно до вимог п. 5.1 цього договору, Банк має право вжити заходів по стягненню наявної заборгованості за цим договором (п. 5.2 Кредитного договору).

Згідно із п. 6.1 Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника. Банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору Банк має право нараховувати позичальнику, а Позичальник, у разі нарахування Банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього Договору, зокрема: б) за порушення п. 4.2.5. штраф у сумі 1 000 (одна тисяча) грн. за кожний випадок.

Сторони домовились, що за вимогами Банку про сплату пені застосовується позовна давність у три роки і вона нараховується за цей же строк; сторони домовились, що за вимогами Банку про сплату штрафу застосовується позовна давність у три роки (п. 6.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 8.7 Кредитного договору всі повідомлення, вимоги, інше за цим договором будуть вважатися зробленими (врученими) належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані цінним листом з повідомленням за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення такого повідомлення.

18.01.2013 р. сторони підписали графік погашення кредиту: 1. 28.02.2013 р. - 61111,12 грн.; 2. 28.03.2013 р. - 61111,12 грн.; 3. 28.04.2013 р. - 61111,12 грн.; 4. 28.05.2013 р. - 61111,12 грн.; 5. 28.06.2013 р. - 61111,12 грн.; 6. 28.07.2013 р. - 61111,12 грн.; 7. 28.08.2013 р. - 61111,12 грн.; 8. 28.09.2013 р. - 61111,12 грн.; 9. 28.10.2013 р. - 61111,12 грн.; 10. 28.11.2013 р. - 61111,12 грн.; 11. 28.12.2013 р. - 61111,12 грн.; 12. 28.01.2014 р. - 61111,12 грн.; 13. 28.02.2014 р. - 61111,12 грн.; 14. 28.03.2014 р. - 61111,12 грн.; 15. 28.04.2014 р. - 61111,12 грн.; 16. 28.05.2014 р. - 61111,12 грн.; 17. 28.06.2014 р. - 61111,12 грн.; 18. 28.07.2014 р. - 61111,12 грн.; 19. 28.08.2014 р. - 61111,12 грн.; 20. 28.09.2014 р. - 61111,12 грн.; 21. 28.10.2014 р. - 61111,12 грн.; 22. 28.11.2014 р. - 61111,12 грн.; 23. 28.12.2014 р. - 61111,12 грн.; 24. 28.01.2015 р. - 61111,12 грн.; 25. 28.02.2015 р. - 61111,12 грн.; 26. 28.03.2015 р. - 61111,12 грн.; 27. 28.04.2015 р. - 61111,12 грн.; 28. 28.05.2015 р. - 61111,12 грн.; 29. 28.06.2015 р. - 61111,12 грн.; 30. 28.07.2015 р. - 61111,12 грн.; 31. 28.08.2015 р. - 61111,12 грн.; 32. 28.09.2015 р. - 61111,12 грн.; 33. 28.10.2015 р. - 61111,12 грн.; 34. 28.11.2015 р. - 61111,12 грн.; 35. 28.12.2015 р. - 61111,12 грн.; 36. 15.01.2016 р. - 61110,80 грн. Разом - 2200000 грн. /а.с.84, т.1/.

24.04.2013р. сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до Кредитного договору № 01KLNUr13 від 18.01.2013р.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 передбачено, що в розрізі відкритої за Кредитним договором кредитної лінії, Банк надає позичальнику кошти (транш в межах Ліміту) в сумі 200000 (двісті тисяч гривень) для придбання обладнання, а саме комплекту для вирощування ремонтного молодняку у багатоярусних кліткових батареях (ТБЦ СД на 99456 птахомісць) відповідно до Договору № НВ/04-12/12 від 04.12.2012 р. /а.с.86, т.1/.

24.04.2013р. сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до Кредитного договору № 01KLNUr13 від 18.01.2013р.

Відповідно до додаткової угоди № 3 пункт 2.2.1 статті 2 "Порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів" договору викладено у наступній редакції:

"2.1. Укладення на прийнятних для Банку умовах, та набрання чинності договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором: (далі - Договори забезпечення), а саме:

а) договору застави між Банком та позичальником на кліткове обладнання для утримання родильного стада ТБР, 2009 року випуску, заводський номер 529-4, інвентарний номер 181, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Шпиків, вул. Шевченка, 149, оціночною вартістю 889926 грн. (без урахування ПДВ);

б) договору застави між Банком та позичальником на кліткове обладнання для вирощування ремонтного молодняку ТБЦ СД на 99456 п/м, 2013 року випуску, заводський номер 907, інвентарний номер 332, що з находиться за адресок": Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Кирнасівка, вул. Леніна, 1, оціночною вартістю 1 867000 грн (без урахування ПДВ);

в) договору поруки між Банком та громадянином ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1;

г) договору поруки між Банком та ТОВ "Туль-Чікен", ІПН 34339518;

д) в термін до 01.01.2014р. оформити в забезпечення нерухоме майно, що належить СВАТ "Птахокомбінат Тульчинський" і після виконання договору відступлення права вимоги від 12.04.2012р. перейде у власність ТОВ "Едельвейс", заставною вартістю не менше 1500000 грн., що визначена на підставі оцінки СОД" /а.с.87, т.1/.

На виконання Кредитного договору Банк надав відповідачу ТОВ "Едельвейс" кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 2200000 грн., що стверджується меморіальними ордерами №31 від 23.01.2013р., № 1 від 30.04.2013р. /а.с.96-97, т.1/.

Окрім того, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 01KLNUr13 від 18.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (заставодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (заставодавець) уклали договір застави від 18.01.2013р. (далі - договір застави 1) /а.с.25, т.2/.

Відповідно до п. 1.1 договору застави 1 заставодавець передає в заставу заставодержателю предмет застави, що належать заставодавцю на праві власності, зазначений у п. 1.2. цього договору для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у статті 2 цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору застави 1 предметом застави за цим договором є: кліткове обладнання для утримання родильного стаду ТБР 2009 року випуску, заводський номер 529-4, інвентарний номер 181.

Ринкова вартість предмету застави відповідно до звіту незалежної експертної оцінки від 21 грудня 2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Глобал АППРЕЙЗЕЛ" становить 889926 грн.

Ринкова вартість предмету застави за Договором застави від 18.01.2013р. відповідно до звіту про оцінку, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності станом на 07.10.2015р., становить 429849,96 грн. /а.с.127, т.2/.

На забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором №01KLNUr13 від 18.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (заставодержатель) та товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (заставодавець) уклали договір застави №01ZUr13 від 24.04.2013р. (далі - договір застави 2) /а.с.31, т.2/.

Відповідно до п. 1.1 договору застави 2 заставодавець передає в заставу заставодержателю предмет застави, що належать заставодавцю на праві власності, зазначений у п. 1.2. цього договору для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у статті 2 цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору застави 2 предметом застави за цим договором є: кліткове обладнання для вирощування ремонтного молодняку в багатоярусних батареях ТБЦ СД на 99456 п/м 2013 року випуску, заводський № 907, інвентарний № 332.

Ринкова вартість предмету застави відповідно до звіту незалежної експертної оцінки від 18 квітня 2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне брокерське агентство", становить 1867000 грн.

Ринкова вартість предмету застави за Договором застави № 01 Z Ur 13 від 24.04.2013р. відповідно до звіту про оцінку, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності, станом на 07.10.2015р. становить 2205855,25 грн. /а.с.127, т.2/.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом.

Для реалізації цього права Банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.7 Кредитного договору всі повідомлення, вимоги інше за цим договором будуть вважатися зробленими (врученими) належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані цінним листом з повідомленням за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення такого повідомлення.

Таким чином, пункти кредитного договору, які визнають належним повідомленням про дострокове повернення кредиту лише поштове рекомендоване повідомлення, суперечать положенням Цивільного кодексу України у цій частині, а тому застосуванню підлягають положення цивільного закону.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" вимогу вих. №160/061 від 30.04.2014 р. /а.с.93, т.1/, отриману останнім 30.04.2014 року, про що свідчить відповідний відбиток штампу та підпис.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", не усунувши вказані у вказаній вимозі порушення, мало повернути заборгованість по кредиту по закінченню 31 денного строку після її отримання - 02.06.2014 року. При цьому враховується ст. 254 ЦК України та те, що останній день строку припадає на вихідний день.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було змінено строк виконання зобов'язань з 15.01.2016 року на 03.06.2014 року. З цього моменту відповідач вважається таким, що прострочив, оскільки строк виконання зобов'язань настав.

Щодо розміру розміру та підставності заявлених позивачем сум заборгованості, суд зазначає наступне.

На виконання п. 4.1.2 Кредитного договору, боржник та поручителі здійснили часткове погашення кредиту у сумі 1480411,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9 від 28.02.2014 р. на суму 1332300 грн., проведеним банком 28.02.2014 р. /а. с.80, т.2/; платіжним дорученням №31 від 28.02.2014р. на суму 61111,12 грн, проведеним банком 03.03.2014 р. /а. с.86, т.2/; платіжним дорученням №30 від 28.02.2014р. на суму 10000 грн, проведеним банком 28.02.2014 р. /а. с.87 т.2/; листом від 27.02.2014 р. на доручення Банку списати кошти з поточного рахунку у сумі 77 000 грн. , зареєстрованим банком 28.02.2014 р. /а. с. 90 т. 2/.

Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника, що кошти, які зазначені у платіжних дорученнях №9 від 28.02.2014 р. на суму 1332300,00 грн. та №30 від 28.02.2014р. на суму 10000,00 грн. фактично не були списані з рахунків платників через їх недостатність на рахунках, про що представником останнього надано відповідні виписки /а.с.145-145, т.1/, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Едельвейс" укладено договір №02/2013 року про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування тарифний пакет "ЕКОНОМ».

За даним договором відкрито рахунок НОМЕР_2 в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК». МФО 300249 /а.с.57, т.1/.

12.02.2014 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Туль-Чікен" укладено договір № 126922/2014 року про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування тарифний пакет "ЕКОНОМ".

За даним договором відкрито рахунок № НОМЕР_3 в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", МФО 300249 /а.с.51, т.1/.

04.02.2014 року укладено договір між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 № D-180723796 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки. За даним договором відкрито рахунок НОМЕР_4 в гривні та здійснюється обслуговування власника рахунку згідно переліку послуг та на умовах, викладених в тарифах на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб в національній та іноземних валютах з оформленням платіжної картки в рамках продукту "Ощадний» /а.с.63, т.1/.

Статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Крім того, відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків (п. 1.2).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними (п. 3.3).

У наведеній Інструкції вказано, що документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача є розрахунковим документом.

Згідно з п.1.5 Інструкції порядок проведення розрахункових операцій за цими рахунками регулюється цією Інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Пунктом 1.6. Інструкції встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам, цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта, та встановлювати інші, не передбачені, договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

У випадках, передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком (п. 1.8 Інструкції).

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках (п. 1.9. Інструкції).

Відповідно до п. 1.12 Інструкції банк, (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта барку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23): ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

В силу п. 1.15 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах, обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання», має відповідати даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок і отримувача в разі їх обслуговування в одному банку.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження.

Крім того, згідно зі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в силу якої банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу, в день його надходження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що боржник та поручителі за кредитним договором, своєчасно вчинили дії по перерахуванню належних їм коштів на дострокове погашення кредиту у загальній сумі 1480411,12 грн., наявних у достатній кількості на їх рахунках у ПАТ "Брокбізнесбанк" на час такого перерахування, що узгоджується із умовами договорів поруки.

З матеріалів справи вбачається, що перерахування суми 1332300 грн. підтверджується: платіжним дорученням ТОВ "Туль-Чікен" №9 від 28.02.2014 р. на суму 1332300 грн, проведеним банком 28.02.2014 р. /а. с.80, т.2/, платіжним дорученням ТОВ "Туль-Чікен" № 6 від 20.02.2014 р. на суму 700000 грн. /а.с.191, т.2/, платіжним дорученням ТОВ ""Туль-Чікен" № 7 від 21.02.2014 р. на суму 670500 грн. /а.с.192, т.2/, листом ТОВ "Туль-Чікен" № 48 від 28.02.2014 р. /а.с.193, т.2/, випискою по особовому рахунку "Туль-Чікен" у ПАТ "Брокбізнесбанк" /а.с.147, т.1/, випискою по особовому рахунку ТОВ "Едельвейс" у АТ "Укрсиббанк" /а.с.194-215, т.2/, письмовим поясненням відповідача від 02.11.2015 р. /а.с.186-190, т.2/.

В обґрунтування своїх вимог, Банк посилається на те, що відповідно до виписки з особового рахунку, 07.03.2014 року здійснено проводку, а саме: "возврат несписанного расхода: Оплата за кури-несушки згідно дог. №ЕД-17-02-2014-ТЧ від 17.02.2014 р в т.ч. ПДВ" на 700 000 грн. Кореспондентом вказано ТОВ "Едельвейс". Причиною повернення: згідно р.З Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку. ФГВФО від 05.07.12 №2.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Туль-Чікен" 20.02.2014 року до банку подано платіжне доручення № 6 на суму 700000 грн. із призначенням платежу: "Оплата за кури-несушки згідно дог. №ЕД-17-02-2014-ТП від 17.02.2014 року в т.ч. ПДВ-116666,67 грн.", одержувач ТОВ "Едельвейс" р/р 26000047729600 в Укрсиббанк.

21.02.2014 р. до Банку подано також платіжне доручення №7 з аналогічним призначенням на суму 670500 грн., одержувач ТОВ "Едельвейс" р/р 26000047729600 в Укрсиббанк /а.с.192, т.2/.

Листом, зареєстрованим ПАТ "Брокбізнесбанк" за вх.№114-вн від 28.02.2014 р. /а.с.193, т.2/, ТОВ "Туль-Чікен" просить кошти в сумі 1332300 грн. з поточного рахунку № НОМЕР_3 направити на погашення кредитної заборгованості ТОВ "Едельвейс" згідно договору поруки №2_Р_13 від 18.01.2013 по кредитному договору № 01 KLN Ur 13 від 18.01.2013.

Однак, вказні кошти не поступили на рахунок ТОВ "Едельвейс", відповідно залишаючись у ПАТ "Брокбізнесбанк", що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "Едельвейс" у АТ "Укрсиббанк" /а.с.194-215, т.2/. Повернення вказних коштів відбулось 07.03.2014 року, що обґрунтовано посиланням на р. 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку. ФГВФО від 05.07.12 №2. Причиною є виведення неплатоспроможного банку з ринку протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.

Таким чином, ПАТ "Брокбізнесбанк" платіжні доручення від 21.02.2014р. № 6 на суму 700000 грн. та № 7 від 21.02.2014р. на суму 670 000 грн., не виконав, хоча позивач на вказані дати не був визнаний як неспроможний банк на ринку.

З матеріалів справи вбачається, що перерахування суми 61111,12 грн. підтверджується: платіжним доручення ТОВ "Едельвейс" №31 від 28.02.2014 р. на суму 61111,12 грн., проведене банком лише 03.03.2014 р. /а. с.86, т.2/, випискою по особовому рахунку ТОВ "Едельвейс" в ПАТ "Брокбізнесбанк" /а.с. 148, т.1/.

З матеріалів справи вбачається, що перерахування суми 10000 грн. підтверджується: платіжним дорученням ТОВ "Едельвейс" №30 від 28.02.2014 р. на суму 10 000 грн., проведеним банком 28.02.2014 р. /а.с.87, т.2/, договором банківського вкладу від 10.09.2013 /а.с. 224-225, т.1/, листом ТОВ "Едельвейс", зареєстрованим банком 25.02.2014 /а.с.226, т.2/, письмовим поясненням відповідача від 06.11.2015р. /а.с.221-223, т.2/; /а.с.224, зворот т.2/, /а.с.226, т.2/.

Окрім того, 10.09.2013 р. між ПАТ "Брокбізнесбанк" і ТОВ "Едельвейс" був укладений договір банківського строкового вкладу "Мобільний" № 116117/2013 (далі - договір), відповідно до якого вкладник розмістив вклад у сумі 10000 грн.

Відповідно до п.6.3 Договору за вимогою вкладника щодо дострокового повернення депозиту або його частини, Банк повертає вкладнику суму депозиту, зазначену вкладником в письмовій заяві щодо дострокового повернення депозиту (частини депозиту) в день, зазначеній в цій заяві, але у будь-якому разі з врахуванням умов п.3.2 , п.3.11 цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника, зазначений в п.6.1. При цьому дострокове повернення депозиту здійснюється з урахуванням вимог п.5.2.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вкладник зобов'язаний повідомити Банк про намір дострокового повернення Депозиту не пізніше ніж за два банківських 2 дні до дня повернення грошових коштів.

25.02.2014р. ТОВ "Едельвейс" до Вінницького РВ АТ "Брокбізнесбанк" було подано заяву № 63, відповідно до якої відповідач просить перерахувати кошти з депозитного рахунку № 26102116117001 на свій поточний рахунок, а договір вкладу припинити достроково.

Однак, ПАТ "Брокбізнесбанк" не перерахував кошти на поточний рахунок вкладника, тобто ПАТ "Брокбізнесбанк" порушено умови банківського строкового вкладу "Мобільний".

Натомість ТОВ "Едельвейс" 28.02.2014 р. подало платіжне доручення №30 на суму 10000 грн. і відповідно в належній спосіб спрямувало вказані кошти у рахунок погашення кредитних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що перерахування суми 77000 грн. підтверджується: договором поруки №01-Р-13 від 18.01.13 р. /а.с. 227, т.2/, листом гр. ОСОБА_3 від 27.02.2014 р. на доручення Банку списати кошти з поточного рахунку у сумі 77000 грн, зареєстрований банком 28.02.2014р. /а.с. 90, т. 2/.

Таким чином, боржник та поручителі фактично достроково виконали зобов'язання з повернення кредиту в сумі 1480411,12 грн. шляхом сплати коштів на рахунок № 29091116117001 в ПАТ "Брокбізнесбанк", який був відкритий відповідно до п. 2.11 Кредитного договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували правомірність дій Банку щодо не списання та не перерахування коштів згідно платіжних документів із відбитком штампа банку про їх одержання 28.02.2014 р., натомість мають місце документи, які прийняті Банком до виконання в межах наявного достатнього залишку коштів на рахунку платника, виконані в день їх надходження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення з ТОВ "Едельвейс" заборгованості за кредитним договором №01 KLN Ur 13 від 18.01.2013 р. підлягає частковому задоволенню в сумі 12695,62 грн.

Щодо відсотків, нарахованих на несплачене тіло кредиту, колегія суддів відначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

А згідно з п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку, що знаходиться в стадії ліквідації, завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, а також припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Отже задоволенню в цій частині підлягають тільки вимоги Банку про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по 10 червня 2014 року, оскільки постановою правління Національного банку України від 10.06.2014 року №339 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

Перевіривши правильність розрахунків процентів за користування кредитним договором №01KLNUr13 від 18.01.2013 року, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають 1164,19 грн. за період з 28.02.2014 по 10.06.2014

Окрім того, позивачем нараховано пеню в сумі 156299,17 грн., 3% річних в сумі 55498,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 1058958,03 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків повернення кредиту, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно із п. 6.1 Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань Позичальника. Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6.4 Кредитного договору сторони домовились, що за вимогами Банку про сплату пені застосовується позона давність у три роки і вона нараховується за цей строк.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 5427,81 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

Колегія суддів перевіривши правильність нарахування 3% річних за період з 03.06.2014 р. по 21.07.2015 р. та інфляцінийх втрат за період 03.06.2014 р. по 21.07.2015 р., дійшов висновку, що розрахунок суду першої інстанції є обґрунтованим та арифметично вірним.

Колегією суддів встановлено, що 3% річних по тілу кредиту за період з 03.06.2014 по 21.07.2015, які підлягають стягненню становлять 430,99 грн.; інфляційні втрати за користування кредитом за період з 03.06.2014 по 21.07.2015, які підлягають стягненню, становлять 7295,99 грн.

Окрім того, за наявності простроченої заборгованості по нарахованих відсотках на основний борг в сумі 12695,62 грн., обґрунтованим є також нарахування та стягнення з вчасно несплачених відсотків 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Колегією суддів здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за користування простроченими процентами.

Встановлено, що пеня за користування простроченими процентами за період з 09.04.2013 по 21.07.2015, яка підлягає стягненнюстановить 564,75 грн.

Встановлено, що 3 % річних за користування про строченими процентами за період з 09.04.2013 по 21.07.2015,які підлягають стягненню, становить 55,13 грн.; інфляційні втрати за користування простроченими процентами за період з 01.04.2014 по 21.07.2015, які підлягають стягненню становить 736,77 грн.

Щодо стягнення 40000 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, 11000 грн. штрафу за порушення умов договору застави від 18.01.2013р. та 11000 грн. штрафу за порушення умов договору застави від 24.04.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому щодо стягнення обох видів штрафних санкцій за загальним правилом в силу ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік, якщо інше сторони не обумовили договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахування викладеного, суд вважає, що строк нарахування штрафних санкцій може застосовуватися до лише до пені, оскільки її правова природа дозволяє здійснювати нарахування за певний строк. Натомість штраф є одноразовим актом, який не триває у часі, відтак визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування до штрафу в силу його правового механізму застосуванню не підлягає. Штраф нараховуються одразу після виникнення прострочки і може бути стягнутий у межах строку позовної давності.

Скаржник в обґрунтування своєї позиції посилається, що відповідачем ТОВ "Едельвейс" було порушено вимоги пункту 4.2.5 Кредитного договору в частині невиконання вимог по поданню передбаченої підпунктами а); б); в); г) звітності.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач у зазначені дати виконував вимоги п. 4.2.5 Договору.

Позивач із першим позовом звернувся 06.08.2015 року, про що свідчить конверт у матеріалах справи /а.с.31, т.1/.

Колегія суддів, враховуючи, що вимоги щодо стягнення штрафу заявлені у межах строку позовної давності, яку відповідно п.6.4 кредитного договору сторони за обопільною згодою збільшили до 3 років, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 40000 грн штрафу є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Передбачене законодавчими нормами право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, базується на оцінці судами доказів, наданих сторонами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно, із дотриманням норм матеріального права, зменшено штраф до 10000 грн.

Щодо штрафу, передбаченого умовами договорів застави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1.4. Договору застави від 18.01.2013р. та аналогічного пункту Договору застави від 24.04.2013р. заставодавець зобов'язується протягом десяти календарних днів, з моменту укладення цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість, але не меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану в п. 1.2.2. цього договору, на весь строк дії цього договору, від ризиків пошкодження, знищення, в страховій компанії, яка рекомендована заставодержателем або акредитована у заставодержателя на умовах, що є прийнятними для заставодержателя. Заставодержатель за таким договором є вигодонабувачем.

Заставодавець зобов'язаний забезпечити страхування предмету застави на весь період кредитування за кредитним договором. Якщо строк дії кожного з укладених договорів страхування закінчиться раніше строку дії цього договору, заставодавець зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять банківських днів до моменту закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування забезпечити подальше страхування предмету застави на умовах, визначених цим пунктом договору. За невиконання або неналежне виконання даного пункту договору заставодавець має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500 грн.

Таким чином, право нарахувати штраф у позивача виникало у разі невиконання ТОВ "Едельвейс" у 10-денний термін з моменту укладання договорів обов'язку щодо страхування предметів застави. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження страхування предметів застав, відповідно позивач мав право у відповідності до правил обрахунку строків (ст. 254 ЦК України) нарахувати штрафи по договорам 29.01.2013 року та 06.05.2013 року відповідно. При цьому звернутися за їх стягненням до суду в січні 2014 року та у травні 2014 року, що останнім зроблено не було. Відтак останнім було пропущено строки спеціальної позовної давності в 1 рік, оскільки договори застави не містять умов щодо її збільшення, тому дані позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Таким чином, обґрунтованими та підставними є позовні вимоги щодо стягнення із ТОВ "Едельвейс" коштів в загальному розмірі 38369,25 грн, з яких: основний боргу по кредиту - 12695,62 грн; проценти за користування кредитом - 1164,19 грн; 3% річних по тілу кредиту - 430,99 грн; інфляційні втрати по тілу кредиту - 7295,99 грн; пеня по тілу кредиту - 5427,81; 3% річних по простроченим відсоткам - 53,13 грн; інфляційні втрати по простроченим відсоткам - 736,77 грн; пеня по простроченим відсоткам - 564,75 грн; штраф - 10000 грн. В задоволенні позовних вимог в сумі 3841822 грн 23 коп. слід відмовити.

Щодо солідарних вимог до поручителя ТОВ "Туль-Чікен", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення зобов'язань позичальника за Кредитним договором №01KLNUr 13 від 18.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Туль-Чікен" (поручитель) уклали договір поруки № 02_Р_13 від 18.01.2013р. (далі - договір поруки) /а.с.27, т.1/.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боргових зобов'язань боржника.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором.

Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:

а) Повернення суми кредиту, наданого боржнику згідно кредитного договору. Боржник зобов'язаний повернути кредиторові суму всіх отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 15 січня 2016 року включно, відповідно до умов, встановлених кредитним договором, або в інші строки, встановлені кредитним договором. Сума отриманого кредиту може скласти 2 200 000 (Два мільйони двісті тисяч) гривень.

б) Сплата процентів за користування кредитом за кредитним договором здійснюється у розмірі, валюті, строки та порядку, передбачені кредитним договором.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить: 23,5 (двадцять три цілих п'ять десятих) процентів річних;

- у разі не погашення боржником кредиту у строк (термін)/строки (терміни), визначені кредитним договором, кредитор має право на нарахування процентів за простроченим кредитом (простроченою його частиною) здійснювати за фіксованою процентною ставкою у розмірі 28,5 (двадцять вісім цілих п'яті, десятих) процентів річних.

(в) Сплата пені, штрафу, неустойки у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником будь-яких боргових зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.

(г) Інші платежі на користь кредитора за кредитним договором. Якщо кредитним договором встановлено обов'язок Боржника щодо сплати інших платежів на користь Банку (зокрема, але не виключно плату за відкриття рахунку при наданні кредиту, плату за зміну умов Кредитного договору, комісії), порукою за цим договором забезпечуються також вимоги кредитора щодо оплати таких платежів.

д) Відшкодування збитків та витрат, зумовлені порушенням кредитного договору, в сумі заподіяних збитків та витрат.

(є) Сплата інших грошових зобов'язань, які будуть встановлені, в тому числі збільшені у майбутньому Кредитним договором, додатковими угодами до нього.

У разі встановлення розбіжностей між цим та кредитним договорами перевага надається умовам визначеним у кредитному договорі.

Пунктом 2.1.2 Договору поруки визначено право кредитора пред'явити вимогу до поручителя про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором. А також, незалежно від настання терміну виконання боргових зобов'язань за цим договором пред'явити вимогу до поручителя про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині при застосуванні судових процедур банкрутства стосовно боржника.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору поруки поручитель має право виконати боргові зобов'язання Боржника самостійно, без отримання вимоги кредитора, у випадку, якщо поручителю стало відомо про невиконання боржником своїх боргових зобов'язань, попередньо повідомивши про це боржника.

Відповідно до п. 2.4 Договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника боргові зобов'язання за кредитним договором в розмірі, в порядку та в строки, що визначені цим договором та кредитним договором, в тому числі при отриманні вимоги чи будь-якого іншого документа від кредитора з вимогою виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині, у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором.

Розділом 3 Договору поруки сторони визначили порядок виконання зобов'язання поручителем, зокрема п. 3.1. сторони домовились, що у разі настання будь-якого або всіх наступних випадків буде вважатись порушенням умов цього договору і в такому випадку поручитель зобов'язаний за вимогою кредитора здійснити дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань за цим договором:

3.1.1. у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з Кредитного договору ;

3.1.2 у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з цього договору, незалежно від настання строку виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором;

3.1.3 порушення гарантій, викладений у цьому договорі;

3.1.4 якщо позичальник та/або поручитель є юридичними особами, фізичними особами - підприємцями і якщо у відношенні до позичальника та/або поручителя порушено провадження у справі про банкрутство та/або якщо позичальник та /або поручитель реорганізується;

3.1.5. в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора зобов'язаний виконати боргові зобов'язання боржника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки) що визначені у вимозі кредитора.

Пунктом 6.7. Договору поруки сторони визначили, що всі повідомлення, вимоги інше за цим договором будуть вважатися зробленими ( врученими) належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані цінним листом з повідомленням за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення такого повідомлення.

30.04.2015 року позивачем врученно ТОВ "Туль-Чікен" вимогу (вих. №162/061 від 30.04.2014 р.) щодо виконання договору поруки в наслідок невиконання боржником умов кредитного договору, про що свідчить відповідний штамп і підпис. Тобто, враховуючи зміну позивачем строку виконання зобов'язань, у поручителя виник обов'язк солідарного виконання зобов'язань.

Проте, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор-ПАТ "Брокбізнесбанк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати. Як вбачається із матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 06.08.2014 року, пропустивши піврічний термін звернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги до поручителя ТОВ "Туль-Чікен" задоволенню не підлягають у зв'язку із припиненням поруки, якою забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором.

Щодо способу захисту порушеного права, звернення стягнення заборгованості за рахунок предмета застави, колегія суддів зазначає наступне.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на заставодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ТОВ "Едельвейс" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" не перевищує 40000 грн., а вартість майна по договорам застави становить 429849,96 грн. та 2205855,25 грн., що не узгоджується із принципом співмірності та суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вказівку Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 19.04.2016 у справі № 902/1258/16, колегія суддів дійшла висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде саме стягнення з відповідача ТОВ "Едельвейс" підтвердженої під час судового розгляду заборгованості. При цьому наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в заставу майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13).

Щодо вказівки Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 19.04.2016 у справі № 902/1258/16, про помилкове застосування судом першої інстанції положень ст. 58 ГПК України, що стало підставою для об'єднання в одне провадження справ №902/1116/15 та №902/1258/15, колегія судів зазначає наступне.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять процесуальної можливості для роз'єднання позовних вимог (справ). А тому в суду першої інстанцїі та апеляційної інстанції відсутня можливість для роз'єднання справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин не вбачається підстав, визначених ст. 104 ГПК України, для скасування рішення місцевого господарського суду.

Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів ст.49 ГПК України покладаються на скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2016 р. у справі №902/1258/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2016 р. у справі №902/1258/15 залишити без змін.

2.Матеріали справи №902/1258/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскражена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Крейбух О.Г.