Постанова № 62229936, 16.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2012 № 20/139-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Гостомельська селищна рада Київської області

на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012

у справі № 20/139-10 (ОСОБА_2

за позовом Гостомельська селищна рада Київської області

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаі-Компані"

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3"

прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області № 20/139 від 29.05.2012 відмовлено Гостомельській селищній раді Київської області у задоволенні позову до ТОВ «Вітаі Компані», ТОВ «ЛТЛ-3» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зарахування земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених вимог та прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник ТОВ «ЛТЛ-3» в судове засідання не з явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданого відзиву на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи про час слухання справи повідомлені належним чином , але в судове засідання не прибули . Про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи і підтверджується листом ДП «Центр державного земельного кадастру» № 19 від 11.02.2010 р за даними Ірпінського міського відділу Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» та згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за ТОВ «ЛТЛ-3» були зареєстровані державні акти на наступні земельні ділянки:

1. кадастровий номер 3210945900:01:085:0071, зареєстровано за № 020734000001 від 25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа - 3,0131 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

2. кадастровий номер 3210945900:01:078:0007, зареєстровано за № 020734000002 від

25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 14,8876 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

3. кадастровий номер 3210945900:01:055:0155, зареєстровано за № 020734000003 від 25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 1,2965 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості.

На підставі договорів купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 року , укладених між ТОВ «ЛТЛ-3» та ТОВ «Вітаі-Компані» , право власності на вказані земельні ділянки було передано та зареєстровано 04.03.2008 р. за № 020834000003, 020834000004, 020834000005 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаі Компані» ідентифікаційний номер 33482674.

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач 1 набув права власності на земельні ділянки, що належать до земель запасу Гостомельської селищної ради, шляхом укладення з відповідачем 2 нікчемного правочину договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва , продаж яких заборонено згідно з частиною 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Крім того позивач, зазначав, що право власності на земельні ділянки для обслуговування господарчих будівель і дворів КСП «Бучанський» на території селища Гостомель було визнано за ТОВ «ЛТЛ-3» рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06, яке рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.09.2011 р. у справі № 22-Ц-3502/11 було скасовано в частині визнання права власності на майно і земельні ділянки для його обслуговування за ТОВ «ЛТЛ-3», у звязку з чим позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом зарахування земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того,що відповідних угод чи рішень щодо земельних ділянок, належних КСП АК «Бучанський» згідно державних актів на право колективної власності і право постійного користування землею, про які йдеться у заяві КСП про добровільну відмову від земельних ділянок, Гостомельською селищною радою не укладалося та не приймалося, відтак, передбачені наведеними приписами законодавства підстави вважати землі КСП АК «Бучанський» такими, що перейшли до земель запасу Гостомельської селищної ради на даний час є відсутніми. Таким чином, позовні вимоги Гостомельської селищної ради до ТОВ «ЛТЛ-3» та ТОВ «Вітаі Компані» про застосування наслідків недійсності укладених останніми нікчемних правочинів шляхом зарахування земельних ділянок до земель запасу селищної ради, є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими.

Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що Гостомельською селищною радою, виходячи з фактичних обставин , які склались , подано віндикаційний позов і судом безпідставно не враховано того факту, що у відповідача 2 відсутні правові підстави для відчуження землі, що йому не належить, отже відповідач 1 не може бути правомірним набувачем земельних ділянок. Стверджує, що господарським судом не прийнято до уваги того, що землі мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом КСП АК «Бучанський» , та відсутні рішення Гостомельської селищної ради щодо зміни цільового призначення землі. Крім того, зазначає, що первісний колективний власник - КСП АК «Бучанський» є реформованим і припиненим за рішенням власника, колективна форма власності на землю в України відсутня, тому спірні землі можуть бути в судовому порядку зараховані до земель запасу селищної ради. Також, судом першої інстанції проігнорована низка рішень судових інстанції різної юрисдикції по справам, щодо спірних земельних ділянок.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Як зазначено судом першої інстанції і підтверджується долученими до матеріалів справи копіями державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «ЛТЛ-3», щодо яких останнім згідно листа ДП «Центр державного земельного кадастру» № 19 від 11.02.2010р. були укладені договори купівлі-продажу з відповідачем 1, слідує, що цільове призначення земельних ділянок під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071; 3210945900:01:078:0007; 3210945900:01:055:0155, які раніше входили до складу земель колективної власності КСП АК «Бучанський» «розташування і обслуговування об'єктів нерухомості (господарських будівель і дворів)». Поряд з цим, державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 10.05.2000 р. і державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000780, видані КСП АК «Бучанський» як первісному колективному власнику і користувачу землі, визначають цільове призначення земель, до яких, як стверджували представники і позивача, і відповідача 2, належать спірні земельні ділянки, як землі товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі в Україні за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій.

Для кожної категорії земель встановлене різне цільове (функціональне) призначення. Так, наприклад, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для: ведення особистого селянського господарства; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ведення підсобного сільського господарства та ін. Отже, власники та землекористувачі зобов'язані використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням.

За змістом ст. 130 ЗК України покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:

а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;

б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до поданих витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідачі не здійснюють діяльність, повязану з веденням сільськогосподарського виробництва (купівля продаж нерухомого майна).

Статтею 20 Земельного Кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а також зміна цільового призначення земель проводиться на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Пунктом 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як зазначалось, рішень щодо зміні цільового призначення земель, що мали цільове призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до закону або на підставі рішення органів самоврядування чи виконавчої влади не приймалось.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (в ред..1990р.) користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішеннями загальних зборів співвласників, якими є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства (у тому числі створені на базі радгоспів), інші сільськогосподарські підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту від 10.05.2000р. на право колективної власності на землю виданого КСП «Бучанський» для товарного сільськогосподарського виробництва, в межах Гостомельської сільради у колективної власності перебувало 1590,5 га землі.

Невідємною частиною Державного акту на право колективної власності на землю є Додаток № 1, який містить затверджений у встановленому порядку список членів КСП АК «Бучанський» і пенсіонерів з їх числа , співвласників земельних часток (паїв) , що мають право голосу при вирішенні питання розпорядження колективною власністю підприємства.

На підставі Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3.12.1999 р. № 1529/99 члени КСП АК «Бучанський», співвласники майнових і земельних паїв, прийняли рішення про реформування останнього шляхом переоформлення колективної власності на майно і земельні ділянки підприємства на засадах приватної власності: затвердження пайового фонду підприємства; передання частини майна і земельних ділянок (територій господарчих дворів) підприємствам-правонаступникам: СТОВ Агрофірмі «Промінь», СТОВ «Бучанське», ТОВ «Рено», ТОВ «Новий шлях»; ліквідації підприємства.

Дана обставина підтверджується рішеннями загальних зборів членів КСП АК «Бучанський» протоколом № 4 від 25.12.2001 року; реєстраційним списком учасників загальних зборів членів КСП АК «Бучанський» (співвласників земельних часток паїв згідно Додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю КСП АК «Бучанський») і уповноважених представників, що були присутні на загальних зборах членів КСП 25.12.2001 року; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008 року у справі № К-3784/07.

На баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Промінь», одного з правонаступників КСП АК «Бучанський», перейшла частина майна пайового фонду КСП АК «Бучанський» і частина майна КСП АК «Бучанський» під погашення боргів КСП АК «Бучанський».

Обставина щодо передачі (станом на 01.06.2000 року) в оренду основних засобів з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс СТОВ Агрофірми «Промінь» та на погашення боргів, а також передача основних засобів з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс АФ «Промінь» встановлена рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.09.2011 року у справі № 22ц-3502/11.

Згідно ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обовязків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

На час розгляду справи господарським судом товариство Агрофірма «Промінь» свого права на майно і земельні ділянки не оформило , рішень щодо виділення майна і розподілу господарчих дворів не приймало.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачає з 01.01.2004 обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, якому передує технічна інвентаризація об'єкту. Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, акти прийому нерухомого майна до експлуатації.

Статтею 37 ЦК в редакції 1963 р. встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Статтею 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, тобто, земля є пріоритетним об'єктом права власності КСП з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд першої інстанції проігнорував те, що акт приймання-передачі майна, оформлений між СТОВ Агрофірмою «Промінь» та ТОВ «ЛТЛ-3» не свідчить про правомірність набуття останнім прав на володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками.

Місцевий суд безпідставно не взяв до уваги рішення Апеляційного суду Київської області № 22ц-3502/11 від 12.09.2011р., з якого вбачається, що до СТОВ «Промінь» передавались основні засоби з балансу на баланс, але право на отримане нерухоме майно СТОВ Агрофірма «Промінь» не оформила у встановленому порядку.

Господарський суд не дослідив, що ТОВ «ЛТЛ-3» набув право власності на спірні земельні ділянки за рішенням суду, яке було скасовано, що свідчить про те, що відповідач 2 не набув права власності на спірні земельні ділянки, а тому не мав права здійснювати дій щодо відчуження їх відповідачу 1.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно постанови господарського суду Київської області від 18.12.2007 року у справі № 182/12б-98 колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Бучанський» визнано банкрутом.

У відповідності до п. 9 даної постанови ліквідатора КСП АК «Бучанський» господарський суд зобовязав виділити зі складу майнового комплексу майно , що не може входити до ліквідаційної маси підприємства і передати його на баланс відповідного органу місцевого самоврядування.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобовязаний передати його іншим особам в встановленому порядку . Земельні ділянки колективної власності КСП АК «Бучанський» , які були надані державою останньому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно ч. 15 Перехідних положень ЗК України були виключені з обороту даного підприємства і підлягали розподілу згідно рішення загальних зборів членів КСП.

Відповідно до ч. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, з врахуванням ст.ст. 25,118 Земельного кодексу України переоформлення земель колективної власності на засадах приватної власності відбувається не шляхом безпосередньої передачі від підприємства до власника земельної частки(паю), а на підставі рішень відповідного органу місцевого самоврядування.

В даному випадку апеляційним судом встановлено, що відповідач 2 не мав права розпоряджатися спірними земельними ділянками, протиправно відчужив їх відповідачу 1, тому земельні ділянки повинні бути повернути позивачу, враховуючи постанову господарського суду Київської області про визнання КСП АК «Бучанський» банкрутом і заяву третьої особи про добровільну відмову від земель колективної власності і постійного користування (господарчих дворів) , що не підлягає паюванню на користь позивача для подальшого переоформлення у власність відповідно до рішення загальних зборів членів КСП АК «Бучанський», яке закріплене протоколом № 4 від 25.12.2001 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином всі земельні ділянки колективної власності КСП АК «Бучанський» не переоформлені станом на 18.12.2007 року на засадах приватної власності у встановленому порядку власниками земельних часток (паїв) і підприємствами-правонаступниками на підставі рішення загальних зборів з урахуванням вимог ч. 15, 12, 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України, повинні були передані ліквідатором КСП АК «Бучанський» Гостомельській селищній раді, як землі запасу.

Крім того постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року у справі № 2-а-1646/10/1070, ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.05.2012 року у справі № К/9991/9779/11 досліджені повноваження Гостомельської селищної ради щодо земель колективної власності КСП АК «Бучанський».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даного правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи , без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно . Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстави на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого або інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У той же час зобовязати набувача за нікчемним правочином ТОВ «Вітаі Компані» повернути земельні ділянки під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071; 3210945900:01:078:0007; 3210945900:01:055:0155 відчужувачу за нікчемним правочином товариству з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3» є неможливим, оскільки останнє неправомірно набуло право власності на земельні ділянки, що встановлено рішенням суду у цивільній справі.

Відповідно до ст. ст. 32 і 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

За таких обставин, позовні вимоги Гостомельської селищної ради щодо повернення земельних ділянок за кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071, 3210945900:01:078:0007, 3210945900:01:055:0155, які були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 року, укладених між відповідачами ТОВ «ЛТЛ-3» і ТОВ «Вітаі Компані» до земель запасу Гостомельської селищної ради є такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.

Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.

В матеріалах справи є заява КСП «Бучанське» про добровільну відмову від земельних ділянок колективної власності і постійного користування від 25.12.2001 р., але відповідне рішення радою не приймалось, таким чином, враховуючи що дане питання є компетенцією позивача, в судовому порядку земельні ділянки не можуть бути примусово зараховані до земель запасу. Отже, в даній частині позовних вимог, слід відмовити.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити частково, рішення господарського суду Київської області № 20/139-10 від 29.05.2012 скасувати.

2. Прийняти нове рішення. Позов Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити частково. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаі Компані» ідентифікаційний номер 33482674 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3» ідентифікаційний код 33482674 повернути Гостомельській селищній раді Київської області земельні ділянки під кадастровими номерами: 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131га, 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га, 3210945900:01:055:0155 загальною площею1,2965га, що знаходяться на території с. Гостомель Київської області, які відчужені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3» за нікчемними договорами купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітаі Компані» і посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

В іншій частині позову-відмовити.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ

Головуючий суддяРєпіна Л.О.

СуддіСулім В.В.

ОСОБА_1

18.07.12 (відправлено)