Рішення № 62229877, 24.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 р. Справа № 918/782/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1"

про стягнення 2 342 944 грн. 30 коп.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Шахта "Надія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1" про стягнення 2 342 944,30 грн. заборгованості, з яких: 1 500 000,00 грн. заборгованість за поставлене вугілля, 106 596,66 грн. інфляційні втрати, 45 246,58 грн. 3% річних та 691 101,06 грн. пеня.

Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року судом порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 15 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 29 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 29 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 26 вересня 2016 року

Ухвалою суду від 26 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2016 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

21 жовтня 2016 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання розрахунку пені.

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки статтею 69 ГПК України встановлено строк розгляду господарського спору, провадження у справі порушено 02 серпня 2016 року, позивач з моменту порушення провадження у справі мав достатньо часу для надання всіх належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи сплив строку розгляду справи що передбачений статтею 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір згідно наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарським судом встановлено наступне.

02 березня 2012 року між ДВАТ "Шахта "Надія" (позивач, продавець) та ТзОВ "Компанія Галнафтоінвест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вугілля №90 (надалі договір), згідно предмету якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом в напів вагонах. Усі витрати пов'язані із послугами з організації перевезень товару від станції Соснівка львівської залізниці до станції Вантажоотримувача (покупця) проводяться за рахунок покупця.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата вугілля у відповідності з її ціною, вказаною у рахунках та/або накладних здійснюється покупцем у формі повної попередньої оплати перерахунку належних коштів на уточнений банківський рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач в 2013-2014 роках здійснював поставку ТзОВ "Компанія "Галнафтоінвест" вугілля, що підтверджується накладними, в свою чергу ТзОВ "Компанія "Галнафтоінвест" здійснювало часткову оплату поставленого вугілля, проте, станом на 01 липня 2015 року за ТзОВ "Компанія"Галнафтоінвест" перед позивачем рахувалась заборгованість в сумі 1 500 000,00 грн., докази погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Факт наявності вказаної заборгованості ТзОВ "Компанія"Галнафтоінвест" перед ПАТ "Шахта "Надія" зокрема також підтверджується актом позапланової ревізії з питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Шахта "Надія" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року №05-21/01 від 11 травня 2016 року, який складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області.

Слід зазначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів (витягу з ЄДРПОУ та копії матеріалів реєстраційної справи ТзОВ "Омега ОСОБА_1") Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Галнафтоінвест" (код ЄДРПОУ 23884237) перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1" згідно рішення зборів учасників товариства від 03 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у частині 2 статті 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості за поставлене позивачем вугілля на суму 1 500 000,00 грн., доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а відтак позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1" на користь Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" 1 500 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Щодо в позовних вимог про стягнення 691 101,06 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що посилання позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як на підставу нарахування пені є необґрунтованим.

Зокрема згідно статті 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим договір №90 від 02 березня 2012 року не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 691 101,06 грн. є безпідставними, необґрунтованими а відтак такими що до задоволення не підлягають.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 01 липня 2015 року по 01 липня 2016 року 106 596,66 грн. інфляційних втрат та 45 246,58 грн. 3% річних.

Здійснивши власний перерахунок нарахованих сум, суд приходить до висновку що до задоволення підлягає 103 500,00 грн. інфляційних та 45 246,58 грн..

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.07.2015 - 01.07.20161500000.001.069103500.001603500.00

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1" про стягнення 1 500 000,00 грн. заборгованість за поставлене вугілля, 103 500,00 грн. інфляційних втрат, 45 246,58 грн. 3% річних є законними обґрунтованими, відповідачами не спростованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

В задоволенні позову про стягнення 691 101,06 грн. пені та 3096,66 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір згідно вимог статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 24 731,20 грн., решта 10 412,96 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега ОСОБА_1" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Соборна, будинок 112, код ЄДРПОУ 23884237) на користь Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (80086, Львівська обл., Сокальський район, с.Сілець, код ЄДРПОУ 00178175) 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 103 500 (сто три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 45 246 (сорок п'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 58 коп. 3% річних та 24 731 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову про стягнення 691 101,06 грн. пені та 3 096,66 грн. інфляційних втрат - відмовити.

4. Судовий збір в сумі 10 412,96 грн. залишити за позивачем.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 26 жовтня 2016 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (80086, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 112).