Ухвала суду № 62229324, 24.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 жовтня 2016 року м. Київ К/800/28238/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р.

у справі № 2а-663/12/1470

за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Каро»

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р. у справі № 2а-663/12/1470.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційний скарзі вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі Головне управління ДФС у Миколаївській області зазначає, що не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р. у справі № 2а-663/12/1470 та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Каро».

Однак, з касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження у даному випадку є постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 р. у справі № 814/726/16, якими задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Каро», вимог щодо скасування яких скаржник не заявляє, натомість просить суд касаційної інстанції скасувати рішення в іншій справі, до якої вказане підприємство не має жодного відношення.

Таким чином, скаржнику потрібно надати уточнення до касаційної скарги, а саме зазначити судові рішення які оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам ч. 4 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга не підписана особою, яка її подала, а саме - представником Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Як встановлено суддею-доповідачем, в порушення вказаних вимог, скаржником не додано до касаційної скарги документу про сплату судового збору та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного, суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення згаданих вище недоліків до 24.11.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без руху.

2. Встановити Головному управлінню ДФС у Миколаївській області строк для усунення недоліків касаційної скарги до 24.11.2016 р.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України с) І.О. Бухтіярова