Ухвала суду № 62229315, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/49838/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівЄрьоміна А.В. Кравцова О.В. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_4 у Вінницькому міському суді Вінницької області пред'явив позов до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою суду від 25 серпня 2015 року за клопотанням відповідача до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто Вінницьку обласну державну адміністрацію.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він звертався до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою від 29 квітня 2015 року з приводу визнання його учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

2-ї категорії, але у видачі посвідчення йому було відмовлено.

Заявою від 09 вересня 2015 року ОСОБА_4 змінив позовні вимоги.

Просив визнати відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії протиправною та зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернутись із поданням до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу йому відповідного посвідчення, а Вінницьку обласну державну адміністрацію зобов'язати видати йому посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, у задоволенні позову

ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій,

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, та суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, виходили із правомірності відмови Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема:

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, - категорія 2;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів, - категорія 3.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок), він регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 10 Порядку посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Отже, головною умовою для надання особам статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є безпосередня участь особи в роботах пов'язаних з усуненням самої аварії та її наслідків і саме в зоні відчуження.

Відповідно до статті 2 Закону України від 27 лютого 1991 року № 791 "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

- зона відчуження, тобто територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

- зона безумовного (обов'язкового) відселення - територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

- зона гарантованого добровільного відселення - територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

- зона посиленого радіоекологічного контролю - територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, на основі експертних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 (дублікат) ОСОБА_4 відноситься до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку із участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.

З архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 04 лютого 2014 року № 25, довідки від 27 січня 2015 року № 7, виданої Вінницьким об'єднаним військовим міським комісаріатом, ОСОБА_4 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 11 вересня 1987 року по 29 вересня 1987 року у складі в/ч 43187, але дані про виїзд в 30-ти кілометрову зону відчуження відсутні, оскільки накази командира в/ч 43187 по стройовій частині за період з 01 січня по 04 грудня 1987 року вилучені Головною військовою прокуратурою м. Москви у жовтні 1989 року.

Надані позивачем документи не можуть слугувати підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, оскільки не підтверджують його роботу у зоні відчуження більше 7 днів, а отже, не відповідають вимогам пункту 10 Порядку видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51.

Судами встановлено, що в/ч 43187, в якій проходив службу позивач, дислокувалась в с. Термахівка Іванківського району Київської область, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України УРСР від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанови Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію закону Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належало до зони посиленого радіоекологічного контролю, а не зони відчуження.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з довідкою в/ч 43187 від 01 жовтня 1987 року № 82/40 ОСОБА_4 виконував обов'язок військовослужбовця в/ч 43187 з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 11 вересня по 01 жовтня 1987 року. На підставі цієї довідки крім збереження середнього заробітку у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 і 23 травня 1986 року йому належало до виплати в кратному розмірі лише за сім днів.

Департаментом соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації на адресу Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації було зроблено запит від 03 лютого 2015 року № 10-618 з проханням видати довідку про кількість днів виїзду в зону відчуження за період з 11 вересня 1987 року по 01 жовтня 1987 року.

У відповідь на вказаний запит з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації надійшла архівна довідка від 26 березня 2015 року № 2/60689, в якій зазначена кількість днів виїздів ОСОБА_4 до 3-ої зони небезпеки (внутрішній поділ 30 кілометрової зони відчуження), а саме 7 днів: 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 вересня 1987 року.

Крім того, враховуючи ті обставини, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, для отримання ним відповідного статусу (2 категорії осіб) необхідною умовою є його безпосередня участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків саме в зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Таким чином, Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради було зроблено обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, оскільки надані позивачем документи свідчать про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак не підтверджують факт виконання ним робіт у зоні відчуження протягом періоду, необхідного для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 - 14 календарних дні.

За таких обставин у судів першої та апеляційної інстанції не було підстав для задоволення позову.

Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин у справі.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Кравцов О.В.