Ухвала суду № 62228989, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/27246/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення та картки, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13 січня 2015 року №204050000/2015/000001/2 про коригування митної вартості товарів; визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні товару від 13 січня 2015 року №204050000/2015/00001; стягнення ввізного мита в сумі 3811,71 грн. та податку на додану вартість в сумі 8476,31 грн.

В обґрунтування позивач посилався на те, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення та картки, стягнення коштів відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 4 листопада 2014 року між фірмою HongMing Composites Со., Ltd, Китай та позивачем, укладено контракт №0411/2014, предметом якого є поставка товару у відповідності до додатково погоджених специфікацій. Умови поставки: СІF-Одеса, Україна, згідно з Інкотермс-2000 включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження і доставку до порту Одеса. Всі оплати і митні витрати на території країни покупця повинні бути оплачені покупцем, вартість тари та завантаження входить у вартість товару.

Специфікацією №1 до контракту сторони погодили поставку товарів: мати зі скловолокна Е GLASS CHOPPED STRAND МАТ 300 G, мати зі скловолокна Е GLASS CHOPPED STRAND МАТ 450 G, мати зі скловолокна Е GLASS CHOPPED STRAND МАТ 600 G, тканини з рівниці Е GLASSWOVEN ROVING та рівниці зі скловолокна SPRAY UP ROVING 2400ТЕХ на загальну суму 29461,80 USD.

Відповідно до специфікації №1 покупець зобов'язаний здійснити 30% передоплату на розрахунковий рахунок продавця і 70% передоплату після отримання копії товарно-транспортної накладної від продавця.

Позивач платіжним дорученням в іноземній валюті від 12 листопада 2014 року №603 оплатив продавцю 8764,74 USD.

Продавцем 26 листопада 2014 року виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №HMCS201404 на загальну суму 29461,80 USD.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 18 грудня 2014 року №625 позивач оплатив продавцю 20697,06 USD.

На виконання умов контракту №0411/2014 позивачем у січні 2015 року імпортовано на митну територію України та заявлено до митного оформлення товари: №1 - мати зі скловолокна Е GLASS CHOPPED STRAND МАТ, виготовлені із випадково з'єднаних рубаних скловолокон голкопробивним способом в рулонах шириною 1250мм., щільністю 300г/м2;щільністю 450г/м2; щільністю 600г/м2. Загальною вагою 5880кг, код згідно з УКТЗЕД 7019319000; №2 - тканини з рівниці Е GLASSWOVЕN ROVING щільністю 200 г/м2, 400 г/м2, 500 г/м2. Загальною кількістю 5800 кг, код згідно з УКТЗЕД 7019400000; №3 - рівниці зі скловолокна SPRAY UP ROVING 2400ТЕХ у кількості 5880 кг, код згідно з УКТЗЕД 7019120000, всього придбано товару на загальну вартість 29461,80 дол. США.

Для митного оформлення імпортованого товару 13 січня 2015 року позивачем до відділу митного оформлення №1 митного поста "Рівне-Центральний" Рівненської митниці ДФС, подано електронну митну декларацію №204050000/2015/000200. Митна вартість товару самостійно визначалась позивачем за першим (основним) методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданої митної декларації, доданих документів у відповідності до встановленого статтею 55 Митного кодексу України порядку, відповідачем 13 січня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №204050000/2015/000001/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів згідно положень статті 64 Митного кодексу України та складено карту відмови у прийнятті митної декларації №204050000/2015/00001 від 13 січня 2015 року.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів за першим методом та, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням фактичних обставин та наявної інформації.

Вищий адміністративний суд України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон У країни, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі Їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особи митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина четверта статті 54 МК України).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадова особа, що здійснює контроль, проводить порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірку наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

Згідно із п. 2 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Відповідно до статті 58 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до частини другої цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митна вартість товарів є розрахунковою величиною і при її визначенні враховується вплив цілого ряду факторів, зокрема, опис конкретного товару, найменування виробника, країна походження, умови поставки та оплати цього товару, обсяги ввезення, маршрут перевезення, репутація суб'єкта ЗЕД на ринку України та в країні придбання товару, інші складові, що впливають на рівень ціни товару.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Як встановлено судом, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за вказаною вище митною декларацією, посадовою особою Рівненської митниці ДФС було встановлено, що у документах, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України, не містяться всі данні відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та виявлені окремі розбіжності.

Поданий позивачем до митного оформлення рахунок фактура (інвойс) від 26 листопада 2014 року №HMCS201404 не містив реквізитів зовнішньоекономічного контракту, відповідно до якого імпортований ТОВ "Колор С.І.М.2 товар був придбаний у іноземного контрагента.

Банківські платіжні документи: платіжне доручення №603 від 12 листопада 2014 року та платіжне доручення №625 від 18 грудня 2014 року не містили посилання на рахунок-фактуру (інвойс), разом з тим, у графі "призначення платежу" зазначено, що платежі по вказаним платіжним дорученням здійснюються як передоплата за товари згідно договору №0411/2014 від 4 листопада 2014 року, при цьому загальна сума договору становить 600 000 дол. США, що перевищує вартість даної поставки товарів, вартість якої становить 29461,80 дол. США.

Крім того, як встановлено судом, за результатом аналізу цінової інформації бази даних митних оформлень (Програмно-інформаційний комплекс "Цінова інформація при визначенні митної вартості" ЄАІС) за кодами згідно з УКТ ЗЕД та заявленою країною походження встановлено наступні мінімальні вартісні рівні на ідентичні та подібні товари, митне оформлення яких проведено найбільш наближено в часі до митного оформлення товарів позивачем:

- товар №1 - 1, 58 дол. США/кг, митна декларація №102110000/2014/21748 від 6 березня 2014 року;

- товар №2 - 1,5 дол. США/кг. митна декларація №100270001/2014/200997 від 5 лютого 2014 року;

- товар №3 - 1,21 дол. США/кг., митна декларація №80710000/2014/001341 від 26 лютого 2014 року, що є вищим від визначеної декларантом митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Судом встановлено, що позивачем уже здійснювалось митне оформлення ідентичних товарів в зоні діяльності Рівненської митниці на протязі 2014 року на рівні: товар №1 - 1, 58 дол. США/кг, товар №2 - 1,5 дол. США/кг., товар №3 - 1,21 дол. США/кг. за митною декларацією № 204050001/2014/004490 від 26 березня 2014 року.

У зв'язку з цим, митним органом під час проведення консультацій з декларантом було вказано на необхідність надання додаткових документів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів на широкий асортимент товару для незалежного кола покупців; виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів та достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження. Зокрема, стосовно відомостей, що підтверджують числові значення складових частин митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); r) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митним органом обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Зокрема, зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: у банківських платіжних документах відсутні посилання на інвойс чи проформу; неповним подання декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості.

За результатом проведеної процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митного органу інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, а тому митну вартість скориговано з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а саме із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України).

З урахування викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважають, що відповідачем правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів з дотриманням встановленої законом процедури, зокрема, проведення консультації, у ході яких здійснено обмін наявною у митниці та декларанта інформацією та з обґрунтуванням неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову в повному обсязі, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету сплачених митних платежів є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 13 січня 2015 року №204050000/2015/000001/2 та картки відмови у здійсненні митного оформлення №204050000/2015/00001 від 13 січня 2015 року.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :