Ухвала суду № 62228934, 03.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року м. Київ К/800/1582/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі №2а-13752/12/2670

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників ДПС

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платежів про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 08 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправними дії відповідача з проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 23 квітня 2008 року №00001942440/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11, пункту 5 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі направлень від 18 березня 2008 року №81 та від 02 квітня 2008 року №95 провели виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 15 вересня 2005 року №USE-16.4-131-К/KЕ-05 та від 17 жовтня 2005 року №USE-16.4-112-К/KЕ-05, про що склали акт від 10 квітня 2008 року №232/42-40/21655998, яким встановили порушення позивачем вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2008 року №0000194240/0, яким на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», частин 1 та 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до позивача застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 520 081,20 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем законодавчо встановленого терміну проведення розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 15 вересня 2005 року № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05.

Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавчо встановленого терміну проведення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом, виходячи з наявності підтвердження форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності передбаченої статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні розрахунків за контрактом №PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року позивач порушив 90-денний строк зарахування валютної виручки на банківський рахунок, зокрема з 21 листопада 2007 року по 21 грудня 2007 року на 31 день у сумі 8 567 200,00 доларів США; з 22 грудня 2007 року по 10 січня 2008 року на 20 днів у сумі 7 567 200,00 доларів США; з 11 січня 2008 року по 25 лютого 2008 року на 46 днів у сумі 5 567 200,00 доларів США; з 26 лютого 2008 року по 08 квітня 2008 року на 43 дні у сумі 3 567 200,00 доларів США.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Офіційне підтвердження дії форс-мажорних обставин повинно бути легалізоване в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчене в посольстві відповідної держави в Україні та легалізоване в Міністерстві закордонних справ України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 02 листопада 2012 року №71/ВАВ-17-572-4472-12, заступника директора Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, консульською посадовою особою Посольства України в Королівстві Таїланд ОСОБА_4 18 квітня 2008 року №572/005 засвідчено у порядку консульської легалізації Сертифікат підтвердження форс-мажорних обставин, виданий 18 листопада 2007 року Міністерством оборони Союзу М'янма стосовно контракту державної компанії «Укрспецекспорт».

Вказаний сертифікат легалізовано у відповідності до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, яка затверджена наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, у Посольстві України в Королівстві Таїланд.

Судами встановлено, що позивачем надавалась податковому органу копія легалізованого Сертифікату підтвердження форс-мажору від 18 листопада 2007 року, відповідно до якого, вбачається, що починаючи з 15 листопада 2007 року по 31 травня 2008 року були введені тимчасові обмеження на використання бюджетних коштів в іноземній валюті, що унеможливило здійснити перерахування валютних коштів у повному обсязі нерезидентам.

Відтак, зважаючи на підтвердження позивачем належними доказами наявність форс-мажорні обставини, зокрема Сертифікатом підтвердження форс-мажорних обставин, виданим 18 листопада 2007 року Міністерством оборони, Управління закупок м.Най Пі До Союзу М'янма, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень з боку позивача вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак і підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, попередніми судовими інстанціями обґрунтовано відхилені посилання відповідача на відсутність ліцензії Національного банку України, як підстави правомірності застосування санкцій за порушення термінів розрахунків, оскільки обов'язковість отримання вказаної ліцензії ставиться у залежність від факту здійснення операцій з перевищенням строку зарахування виручки на валютні рахунки.

З огляду на те, що у спірних правовідносинах не відбулося перевищення строків, встановлених у статтях 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки не зарахування позивачем виручки на рахунки обумовлене виникненням форс-мажорних обставин, що зупиняє перебіг строків на весь період їх дії, у позивача відсутній обов'язок надання такої ліцензії.

Крім того, перевіряючи відповідність оскаржуваних рішень вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з яких є необхідність прийняття рішення суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, суди попередніх інстанцій правильно встановили порушення відповідачем приписів чинного законодавства.

Так, пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 1996 року №1247 «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення» встановлено, що для забезпечення додержання режиму секретності перевірка фінансово-господарської діяльності компанії «Укрспецекспорт» та її дочірніх підприємств проводиться відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю» безпосередньо Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів та Державною податковою адміністрацією.

Доводи касаційної скарги стосовно підпорядкованості Окружної державної податкової служби Державній податковій адміністрації України не можуть вказувати на наявність повноважень у відповідача на перевірку фінансово-господарської діяльності компанії «Укрспецекспорт» та її дочірніх підприємств, оскільки на законодавчому рівні закріплена імперативна вимога стосовно проведення такої перевірки безпосередньо Державною податковою адміністрацією.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №2а-13752/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.