Ухвала суду № 62228870, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2016 р. м. Київ К/800/43432/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром.Інвест»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року

у справі № 2а-12787/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром.Інвест»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром.Інвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2013 року задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2013 року, скасував рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504 у частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 675 487,00 грн. та прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У свою чергу, вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ (р.24 декларації з ПДВ) за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2011 року, про що склали акт від 24 травня 2012 року №826/15-407/31498750, яким встановили порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України; підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 1 779 753,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційну скаргу відповідача слід відхилити, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту ІІ кварталу 2010 року у розмірі 1 675 487,00 грн., у зв'язку з включенням до її складу відкоригованого від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів за грудень 2007 року, січень 2008 року, березень-грудень 2008 року, І-ІІ квартал 2009 року без надання відповідних додатків, які містять інформацію щодо показників, які згідно даних уточнюючого розрахунку уточнювались та безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг) у розмірі 104 266,00 грн., отриманих від ТОВ «Торгова компанія «Агротехсервіс», ТОВ «Маркет-Транс», Український Науково-Дослідний Інститут Пожежної Безпеки МНС України, ТОВ «Енергобуд», ТОВ «Укрбудмонтажінвест», за нікчемними правочинами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів та правомірне коригування від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504 у частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 675 487,00 грн., виходив з безпідставності включення позивачем спірної суми до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та відсутності інформації щодо показників, які згідно даних уточнюючого розрахунку уточнювалися позивачем, зокрема Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 28 лютого 2011 року №9000746405 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період за який виправляються помилки ІІ квартал 2010 року, у звітному (податковому) періоді лютого 2011 року, за формою визначеною у додатку 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 12 травня 2005 року №313, в якому у рядку 8.5 «Збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» задекларував суму 1 675 487,00 грн.

Разом з вказаним уточнюючим розрахунком позивачем подано Додаток №2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх звітних періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» від 28 лютого 2011 року.

За змістом пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до положень підпункту 4.4 пункту 4 Порядку затвердженому наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі - Порядок №166) встановлено, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

За змістом положень підпункту 4.4.1 пункту 4 Порядку №166, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

У свою чергу, позивач самостійно виявивши помилки, які містяться у раніше поданій декларації, відкоригував їх в уточнюючому розрахунку, який подав контролюючому органу разом із Додатком №2, що відповідає положенням Порядку №166.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом тим, контролюючий орган посилається на порушення позивачем пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У свою чергу, пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не вчинялися дії та заходи щодо повернення надміру сплачених сум до бюджету та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, натомість було правомірно включено до складу податкового кредиту звітного періоду від'ємне значення попередніх податкових періодів.

З урахуванням наведеного, юридично правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що твердження податкового органу про відсутність у позивача права використання залишку від'ємного значення податку на додану вартість на вказану суму коштів шляхом включення її до складу податкового кредиту наступного податкового періоду спростовуються наведеними нормами чинного законодавства.

Викладене свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення у частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504 у частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 675 487,00 грн.

Крім того, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення, податковий орган також виходив з безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг) у розмірі 104 266,00 грн., отриманих від ТОВ «Торгова компанія «Агротехсервіс», ТОВ «Маркет-Транс», Український Науково-Дослідний Інститут Пожежної Безпеки МНС України, ТОВ «Енергобуд», ТОВ «Укрбудмонтажінвест».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрстроймонтажінвест» на підставі договору від 17 жовтня 2011 року виконав роботи по влаштуванню системи опалення на об'єкті будівництва Торгівельно-офісного центру, який знаходиться за адресою м.Харків, вул.Каразіна 2.

Фактичне виконання виконаних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями проектної документації, акту прийому-здачі виконаних робіт, податкової накладної та проектної документації по влаштуванню системи опалення на об'єкті будівництва та платіжного доручення.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем наданих ТОВ «Укрстроймонтажінвест» робіт у власній господарській діяльності.

Крім того, на підставі договору від 01 липня 2009 року Торгова компанія «Агротехсервіс» надало позивачу послуги з маркетингового дослідження з метою пошуку постачальників цегли.

Виконання вказаного договору підтверджується копією звіту про надання послуг, акту здачі-прийому наданих послуг, податкової накладної платіжного доручення.

Використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, підтверджується договором поставки цегли, укладеним між позивачем та ТОВ «Технопроект-1» яка використана позивачем для будівництва на об'єкті «Торгівельно-офісний центр по вул. Каразіна 2, м.Харків».

ТОВ «ПСК Енергобуд» на підставі договору від 01 листопада 2010 року розробило позивачу робочий проект зовнішнього електропостачання Торгівельно-офісного центру за адресою: вул. Каразіна 2, м. Харків, про виконання якого свідчить копія робочого проект та акту прийому-здачі робіт, платіжного доручення та податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 14 серпня 2009 року ТОВ «Маркет-Транс» виконало роботи по забезпеченню підрядних організацій електроенергією при виконанні робіт на об'єкті «Багатоповерховий будинок з вбудованими торгово-адміністративними приміщеннями та підземною парковкою за адресою: м. Харків, вул. Каразіна 2.

Крім того, ТОВ «Маркет-Транс» на підставі договору від 14 жовтня 2009 року виконало роботи по влаштуванню зливової каналізації на об'єкті будівництва «Багатоповерховий будинок по вул. Каразіна 2, м. Харків.

На виконання вказаних договірних відносин ТОВ «Маркет-Транс» виписано податкові накладні, акти прийому виконаних робіт.

Оплата вказаних послуг здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Науково-виробничим підприємством протипожежної автоматики на підставі договору від 23 квітня 2010 року розроблено робочий проект систем: автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, управлення людей при пожежі, автоматичної системи водяного пожежогасіння, сухотруб, протипожежний водопровід, захисту (технологічна і електрична частина) насосної станції пожежогасіння і загальногосподарського призначення на об'єкті: Торгівельно-офісного центру за адресою: вул. Каразіна 2, м. Харків, про виконання якого свідчать наявні в матеріалах справи копії акту виконання робіт, робочого проекту, платіжних доручень, податкової накладної.

Враховуючи, що під час виникнення спірних правовідносин діяли норми різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають як приписи Закону України «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарських операцій, що також узгоджується з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми закріплені пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з вказаними контрагентами.

Водночас, укладені договори не визнані в встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не заслуговують на увагу з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до змісту положень статті 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 226 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504 у частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 675 487,00 грн. та залишити у силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром.Інвест» задовольнити.

3. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 2а-12787/12/2070 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504 у частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 675 487,00 грн. та залишити у силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

У решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 2а-12787/12/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.